ХАРТІЯ СОБОРНОСТІ*

«Слава Отцю і Сину і Святому Духу!»

Ми, Рух за єдність християн Украъни, твердо вирішили зберігати та розвивати єдність і співдружність, що утвердились серед християн України. Ми дякуємо Триєдиному Богу за керівництво нашими кроками до більш глибокої гармонічності, соборності та співпраці у Святому Дусі.
Різноманітні форми співпраці між християнами різних Церков та деномінацій вже довели свою ефективність у справі навернення та спасіння нашого народу.
Христос молився: «…щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я – у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, – щоб увірував світ, що Мене Ти послав» (Ів.17:21). Будучи вірними цій молитві і заповіді нашого Господа, ми не можемо задовольнятися нинішньою ситуацією. Натомість, усвідомлюючи нашу провину і готовність покаятися, ми прагнемо подолати розділення, які ще існують серед нас, щоб, об’єднавшись, ми могли правильно і ефективно проголошувати Євангельське послання народу України.
Слухаючи разом Слово Боже з одного і того ж Святого Письма та маючи обов’язок сповідувати нашу спільну віру й діяти соборно згідно з усвідомленою істиною, несімо свідчення Христової любові та надії до всіх людей.
Керуючись Євангелієм, ми прагнемо стати на захист гідності та законних прав і свобод кожної людини, створеної за образом та подобою Божою. Як християнська спільнота, ми маємо робити свій вагомий внесок до примирення людей в нашій країні та в усьому світі, протидіючи усіляким проявам нетерпимості та ворожнечі.
Отже, ми сприймаємо цю Хартію як спільне зобов’язання щодо діалогу та співпраці. У ній визначені фундаментальні завдання, в яких зазначаються головні вказівки та зобов’язання. Це сприятиме діалогу та співпраці за відповідними погодженими критеріями на всіх рівнях церковного життя. Проте Хартія не має ні віронавчального, ні догматичного характеру, та не є юридично обов’язковою за церковним правом. Її повноваження будуть виходити з суто добровільних зобов’язань.

І. МИ ВІРУЄМО В ЄДИНУ, СВЯТУ, СОБОРНУ
І АПОСТОЛЬСЬКУ ЦЕРКВУ

1.Покликані разом до єдності у вірі

« …Пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру . Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання. Один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх» (Еф. 4:3-6).
Згідно з Євангелієм Ісуса Христа, свідченнями Святого Письма та, як сповідується у Символі Віри, схваленому на Нікейському (325 року) й Константинопольському (381 року) Вселенських Соборах, усі ми віруємо у Триєдиного Бога: Отця, Сина і Святого Духа. Оскільки у цьому ж Символі ми також спільно сповідуємо «єдину, святу, соборну і апостольську Церкву», одним з наших головних завдань є являти правдиву єдність у взаємній любові, яка завжди є даром Божим.
Деякі відмінності у вірі, зокрема, різні сприйняття Церкви та її єдності, таїнств і служінь, усе ще є перешкодою до видимої єдності християн. І нас ніяк не влаштовує такий стан речей. Ісус Христос на Голгофському Хресті явив нам Свою любов та таємницю примирення. Як Його учні і послідовники, ми маємо намір зробити все можливе, щоб подолати проблеми та перешкоди, які ще розділяють наші церкви.

Ми зобов’язуємося:
• Дотримуватися апостольських настанов, що записані у Посланні до Ефесян, та наполегливо прагнути до однакового розуміння Христового вчення ...

Повністю на Http://www.ednistcerkvy.org.ua/

Хотілось би почути відгуки на цю Хартію.

Хартія складена досить толерантно. Вважаю цю справу корисною для суспільства.
Особисто я це розглядаю як політичний документ, який зможе згуртувати український нарід.
Також вважаю, що соборна євангелізація може послужити благом для підвищення християнської освіченості народу. Крім того, ВХРЄЦ може взяти участь в розробці християнської програми для шкільного предмету тощо.
Врешті об'єднання церков може сприяти створенню українського біблійного інституту, який врешті може працювати над єдиним український перекладом Біблії (бо чомусь синодальний російськомовний переклад є загальноприйнятним, а українських перекладів є багато, але немає досконалого).

Головне щоб ця справа була добровільною (на зразок Християнської асоціації), але щоб жодним чином не ставили за мету створити Єдину українську церкву.

Не зрозумів твоєї думки щодо Єдиної української церкви. Можна докладніше?

Я побоююсь, щоб хартія соборності не послужила для створення єдиної дозволеної церкви.
Тобто поки мова йде про координацію різних церков, то це добре. Але якщо на цій підставі виникне ідея створити якусь таку спільну соборну церкву - то це погано, бо такий хід може призвести до заборони тих церков, які не входять у цю спілку.

А ось ще одна корисна ініціатива Руху за єдність християн України: Богословські співбесіди між протестантами та православними http://www.ednistcerkvy.org.ua/index.ph ... &Itemid=28

Що ж... як на мене, то вважаю цю справу корисною для нашого суспільства, а тому бажаю Божого благословіння всім, хто докладає зусиль у Русі за єдність християн.

Сонячник, чому ти тут підтримуєш єдність Церков, а тепер ні?

Прочитав свої висловлювання у цій темі. Можливо, зараз я би написав дещо інакше. І це добре, коли думка з часом змінюється... ростемо ж

І зрештою, як я розумію, "Хартія соборності" закликає не до об'єднання церков в єдину церкву (я завжди був проти цього), а лише до співпраці між церквами. Тому на мій погляд, сама співпраця між церквами не несе в собі чогось поганого, але є корисною для суспільства, тобто має суспільну цінність.

Наприклад, навіть цей форум об'єднує християн різних поглядів, ми тут спілкуємося, роздумуємо чи так воно є по Писанню, і доходимо згоди. Таке спілкування спонукає задуматися над тими питаннями, які не помічаємо у своїх церквах. У цьому я бачу позитив.

Саклик до співпраці не основна мета хартії. Це скоріше засіб для досягнення основної мети - справжнього видимого єднання. Господь Христос завжи ставить планку найвище.
"....Христос молився: «…щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я – у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, – щоб увірував світ, що Мене Ти послав» (Ів.17:21). Будучи вірними цій молитві і заповіді нашого Господа, ми не можемо задовольнятися нинішньою ситуацією. Натомість, усвідомлюючи нашу провину і готовність покаятися, ми прагнемо подолати розділення, які ще існують серед нас, щоб, об’єднавшись, ми могли правильно і ефективно проголошувати Євангельське послання народу України.
...Деякі відмінності у вірі, зокрема, різні сприйняття Церкви та її єдності, таїнств і служінь, усе ще є перешкодою до видимої єдності християн. І нас ніяк не влаштовує такий стан речей."