І що? Ми визволені від смерті і тепер не вмираємо? Дивні речі ви кажете, які не узгоджуються з реальністю. Адже люди і далі вмирають. І це - Божий план. Бо як не вмруть, то не оживуть для життя.(1Кор.15:36).
Щось про "викуп" ви написали. А щодо "спасіння" - я нічого не побачила. Напишіть, будьте добрі.

То в чому тоді по-вашому місія Ісуса Христа до євреїв?

Всі люди смертні від Адама і донині. Всі роблять погані діла, чи є Закон, чи нема. Але зрозумійте Павла, який каже, що людині, яка не під Законом Бога, гріх не зараховується. Невже ви не розумієте його слів? Я ще раз наведу їх:
15 ...де ж немає Закону, немає й переступу.(Рим.4:15)

13 Гріх бо був у світі й до Закону, але гріх не ставиться в провину, коли немає Закону.(Рим.5:13)

А якщо нема провини, то нема і жертви. Провини проти сумління людини Бог не зараховує в гріхи проти Себе.
Зараховує лише гріхи, які проти Нього, а вони беруться лише від Його Закону, Бог викуповує Своєю жертвою.

Так перекручувати не гоже. Хіба там чітко говориться про віруючих? Це ваші домисли і перекручення. Читаємо:

1 Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного.
2 Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу.(1Iван.2:1,2)

Де ви в цьому тексті побачили слово "віруючі"? Ви домислили це. Бо так вам смакує.
Іван - це єврей, який жив під Законом, який був учнем Ісуса, бачив Його від початку служіння. Іван знав, що таке гріх. Знав, що гріх береться від Закону і породжує гнів Бога. Іван знав, що основна частина євреїв -10 колін - в розсіянні по світу. І послання своє Іван писав до тих, тодішніх, хто розумівся, як і він сам, на цих речах. Це ми, теперішні, ніяк не можемо цього прийняти, придумуємо послання до віруючих. То як було Івану пояснювати жертву Ісуса тим "компактним", не розсіяним, євреям? Пояснити, що Ісус, прийшовши в середовище до нерозсіяних, помер не лише за їхні гріхи, а й за гріхи тих, що давним-давно розійшлися по світу? Як лаконічно написати, що, живучи серед поган без Закону, євреї юридично залишалися під Законом через клятву батьків. І тому їм гріхи зараховувалися, а поганам - ні. Зарахований гріх у світі існував завдяки розсіяним підзаконним. Тому Іван правильно виразився, що Ісус помер за гріхи всього світу, а саме - за гріхи підзаконних, в якому куточку світу б вони не перебували.

В мене складається таке враження, що ви для підтвердження своєї теорії вишукуєте подібні до ваших терміни в Писанні, і вас не цікавить ні контекст, в якому вони написані, ні суть написаного, ні логіка автора. Головне, щоб ці терміни красиво доповнювали ваш контекст.

Ще раз наголошу. Ісус говорив про дві земні кошари при його першому приході і про одну, теж земну, в подальшому. Бо отара є з Пастирем разом.
15 І було мені слово Господнє таке:
16 А ти, сину людський, візьми собі один кусок дерева, і напиши на ньому: Юді та синам Ізраїля, його друзям. І візьми ще один кусок дерева, і напиши на ньому: Йосипові дерево Єфрема та всьому домові Ізраїля, друзям його.
17 І зблизь їх собі одне до одного на один кусок дерева, і вони стануть за одне в твоїй руці!
18 І як скажуть до тебе сини твого народу, говорячи: Чи не оголосиш нам, що це в тебе таке?
19 то скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось Я візьму дерево Йосипа, що в Єфремовій руці, та племена Ізраїлеві, його друзів, і дам на нього дерево Юди, і вчиню їх за одне дерево, і стануть вони одним у Моїй руці!
20 І будуть ці дерева, що напишеш на них, у руці твоїй на їхніх очах.
21 І скажи до них: Так говорить Господь Бог: Ось Я візьму Ізраїлевих синів з-посеред народів, куди вони пішли, і позбираю їх знавкола, і введу їх до їхньої землі.
22 І зроблю їх за один народ у Краї на Ізраїлевих горах, і буде для всіх них один цар за царя, і не будуть уже двома народами, і не будуть уже більш поділені на двоє царств.
23 І більш не будуть вони занечищуватися своїми бовванами й гидотами своїми та всіма своїми переступами, спасу їх зо всіх їхніх осель, де вони грішили, й очищу їх. І будуть вони мені народом, а Я буду їм Богом!
24 А раб Мій Давид буде царем над ними, і один пастир буде для всіх них, і постановами Моїми вони будуть ходити, а устави Мої будуть стерегти й виконувати їх.
25 І осядуть вони на тій землі, яку Я дав був Моєму рабові Яковові, що сиділи на ній їхні батьки, і осядуть на ній вони та їхні сини, та сини синів їхніх аж навіки, а Мій раб Давид буде їм князем навіки!(Єз.37:15-25)

У Євангельському віці лише віруючі християни через викуп Христа перейшли ‘від смерті в життя’ і тому встануть ‘на воскресення життя’ (Ів.5:24,29).
А до всіх інших людей цей викуп буде застосований у Тисячолітньому віці, завдяки чому вони будуть підняті ‘на воскресення суду’ (Ів.5:29; Об.20:13).

Я написав, що хто на особистому суді стане праведним, той отримає вічне життя, тобто, спасеться (Об.20:12; Пс.37:29).

Головна місія Христа до євреїв полягала в тому, щоб вони прийняли Його і стали членами небесної Церкви (Євр.12:22-24),
адже саме ізраїльтянам Бог пообіцяв стати ‘царством священиків та народом святим’ (2М.19:6) і тому послав Ісуса спершу до них (Мт.15:24).

Ісус вмирав не за гріхи проти Закону Мойсея, але за гріх Адама – ‘гріх світу’ (Ів.1:29), бо він перейшов на всіх людей (Рим.5:12,18);
адже ‘смерть через людину, і через Людину воскресення мертвих; бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть’ (1Кор.15:21,22).
А євреїв Ісус визволив тим, що Він помер не звичайною смертю, а був розп’ятий на дерев’яному хресті, як пише єврей Павло:
‘Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: проклятий усякий, хто висить на дереві’ (Гал.3:13).

Апостол Іван писав це послання до віруючих християн, як наприклад він каже в 1Ів.5:13:
‘оце написав я до вас, що віруєте в ім’я Божого Сина, щоб ви знали, що маєте вічне життя’.

Біблія написана по принципу ‘трохи тут, трохи там’ (Іс.28:10,13), тому мусимо брати до уваги всі її вірші і вчення,
адже вона говорить про перших жертовних Христових ‘овець’ як членів Його небесної Церкви (Ів.10:27; Мт.10:16; Рим.8:36),
а також про ‘інших овець’, яких Він як праведних відділить на майбутньому суді для вічного земного життя (Мт.25:32-34; Пс.37:29).
А щодо уривку Єз.37:15-25, то я згідний, що Ізраїль має бути об’єднаний, – і цей процес повернення та поєднання євреїв вже давно відбувається.

Те, що треба брати до уваги всі її вірші - це безперечно. Але для чого? Щоб зрозуміти мудрість написаного. Зрозуміти, що робив Бог і що буде робити. Яке значення і результат має кожна Його дія. В цьому будемо вбачати логіку творіння світу, логіку волі Бога. Але ні в якому разі не можна викидати зміст контексту. От як ви зробили тільки но з виразом "трохи тут, трохи там". Хіба в (Іс.28:10,13) говориться про принцип написання біблії? Там зовсім про інше. Це звернення Бога до Самарії, яка викривила заповіді Бога своїми "доробками"

1 Горе тобі, Самарії, короні пишноти Єфремлян п'яних, квітці зів'ялій краси його гордости, що лежить на верхів'ї долини врожайної, від вина поп'янілих!
....
8 Бо всі столи повні блювотою калу, аж місця нема!...
9 Кого буде навчати пізнання, і кому виясняти об'явлення буде? Відставлених від молока чи від перс повідлучуваних?
10 Бо на заповідь заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, трохи тут, трохи там. (Iс.28:1,8-10)

Бачите, Бог не любить викривлення Свого слова, а ви весь час смикаєте словосполучення і з них складаєте своє LEGO. Людські вчення не мають підгрунтя Творця, лише творива, яке тліє і проходить, а значить, не є істинне. Послуговуйтесь принципом "НАПИСАНО!". Якщо НАПИСАНО про Самарію, то не використовуйте вислів в іншому контексті, бо прийдеться дати відповідь перед Автором.

А ви читали це послання в підстрочнику? Дуже раджу.
"Це написав вам, щоб знали, що життя маєте вічне, віруючі в ім'я Сина Бога".
Враження таке, що говориться до спільноти, де є і віруючі і невіруючі. І це підтверджують вірші трохи вище у цьому ж посланні.

10 Хто вірує в Божого Сина, той свідчення має в собі. Хто не вірує Богові, той учинив Його неправдомовцем, бо не вірив у свідчення, яким Бог свідчив про Сина Свого.
11 А це свідчення, що Бог життя вічне нам дав, а життя це у Сині Його.(1Iван.5:10,11)

Спільнота, як ми знаємо, збирається завжди навколо якоїсь спільної ідеї. У поган невіруючих немає спільної ідеї з віруючими поганами. Віруючі об'єднуються навколо Бога і біблійного вчення, невіруючі Бога не вшановують і біблію тим більше. А от у євреїв - і віруючих, і не віруючих - є спільна ідея, бо у них і отці, і пророки, і завіти, і Син, і Бог,що над усіма. Так що я не погоджуюсь з вами, що послання лише до віруючих. Воно - до народу Божого.

Ну і ще, так, для гіперболи: За вашим принтипом "трохи тут, трохи там" - не пробували вивести теорію, що послання Івана написано до невіруючих на основі словосполучень "Хто не вірує Богові", "не вірив у свідчення"? Вас би оцінили.

Знову ті самі граблі. Читаємо:
22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів,
23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників,
24 і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.(Євр.12:22-24)

Ви знайшли слово "церква" і словосполучення "на небі написаних" і створили вислів "небесна церква". А далі пішла ваша теорія, що євреї мали приєднатися до "небесної церкви". По перше, ви основну ознаку церкви пропустили - "первороджені", первістки. Хіба до неї можуть приєднатися не первістки? Якщо можуть, тоді ця церква не є церквою первістків, а це протирічить написаному Павлом. Отже, не можуть всі приєднатися, лише первороджені. А що з іншими? Тому ваша ідея місії Христа абсурдна, якийсь оксюморон.

Ну і про щось хороше. Ви мене де-чим втішили, а саме: "ізраїльтянам Бог пообіцяв стати ‘царством священиків та народом святим’ (2М.19:6)". Раніше ви казали, що це обіцянка віруючим.

Тішить. Ну і візьміть до уваги, що поняття "отара і Пастир" вживаються лише до народу Божого і не гоже тоді транспонувати це поняття на тих, хто у Христі.

Ті, хто у Христі - це тіло Христа. Христос не пасе Своє тіло, Він більше робить для нього - "годує та гріє його" (Еф.5:29). А ще освятив його Собою, відокремив в Собі. Представив його славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна! (Еф.5:27)

Згідна. Дякую Богу, що маю таку сестру в Христі як ви. Благословіння Боже з вами.

Старий Заповіт містить багато прообразів щодо осіб і речей Нового Заповіту (Рим.15:4; Євр.10:1).
Самарія (змішання євреїв і поган) представляє номінальне християнство (змішання невірних християн і світових людей).
Такі номінальні християни є духовними дітьми (Іс.28:9; Євр.5:13), а їх проводирі духовно п’яними від фальші і гріха (Іс.28:7; Об.18:3),
тому їм важко зрозуміти вчення і ‘слово Господа’, оскільки відповідь треба шукати в різних місцях Біблії – ‘трохи тут, трохи там’ (Іс.28:10,13).

В новому завіті саме віруючі християни з євреїв і поган є Божим народом (Дії 11:17,18; 1Пет.2:9,10).

Небесна церква – це церква християн з євреїв і поган, які були покликані до життя на небі (Євр.3:1; Фил.3:20).
Вони є також названі ‘первородженими’, оскільки першими духовно родились від Бога і спаслись у Христі (1Ів.5:1; Еф.2:5,6).

Я і раніше казав, що спочатку Бог пообіцяв ізраїльтянам стати ‘царством священиків та народом святим’ (2М.19:6), але на умові прийняття Христа.
А оскільки багато євреїв відкинули Його (Ів.1:11), то на їх місце прийшли віруючі погани (Рим.11:19,20).
В результаті ‘священство царське, народ святий’ – це віруючі християни з євреїв і поган (1Пет.2:6,9).

Ті, хто у Христі, названі: тіло Христа (Еф.1:23), жінка Агнця (Об.19:7), церква Бога (1Тим.3:15), храм Божий (1Кор.3:16), мале стадо (Лк.12:32) і т.д.
Тому Христос духовно це ‘тіло’ доглядав, цю ‘жінку’ любив, цю ‘церкву’ збирав, цей ‘храм’ будував, це ‘стадо’ пас і т.д.
А тепер Він і вони як невидимі духовні царі та воїни разом панують і руйнують цей злий світ (Об.5:9,10; 19:11-16).

От ви підперли своє твердження щодо прообразів посиланнями на Писання. І про що вони? Про прообрази? Зовсім ні. То навіщо їх приводити.
4 А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію.(Рим.15:4)

Де тут прообрази? Нема. Навчання - це не прообрази. То навіщо приводите посилання?

1 Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає... (Євр.10:1)
Тінь від образу - це зовсім не прообраз, згідно визначення. Тому і це посилання - не в тему. Немає в писанні поняття пробразу, це ваш наратив. Якщо ви використовуєте цей придуманий спосіб сприйняття Писання, то і на виході маєте таке ж вчення. Що з нього візьмеш?
Даруйте, але вся подальша викладка вашої теорії в образах-прообразах не має сенсу.

До вашого відома, новий завіт ще не настав. (Єв.10:12-16).

Читаємо ваші посилання:

1 Отож, святі брати, учасники небесного покликання, уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса,(Євр.3:1)

Де тут про життя на небесах? Словосполучення "небесне покликання" нагадує про подію на Хориві, коли з небес промовляв Бог до євреїв і обіцяв їм бути їх Богом і взяти їх Собі в народ. Він не казав тоді, що будете жити на небесах. То ж посилання не в тему. Далі.

20 Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа,(Фил.3:20)

А чи правда? Чи не помилився перекладач? Чому ж ви не заглянули в підрядковий переклад? Читаємо:
"Адже ваше громадянство в небесах перебуває, звідки і Спасителя очікуємо".

Громадянство вказує на походження, а не на перебування. І прочитаємо ще Єфесян

5 і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю,
6 і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі,(Еф.2:5,6)

І знову цей переклад! Читаємо в підрядковому шостий вірш:
6 І Він з Ним підняв і Він посадив разом в небесному, в Ісусі Христі.
Де тут "небесні місця"? Посадив в Ісусі Христі. Той є небесний. Ісус так і казав, що Він від тих, що звисока (Ів.8:23).

Неправда, ніякої умови на Хориві не було.

2 І рушили вони з Рефідіму, і ввійшли до Сінайської пустині, та й отаборилися в пустині. І отаборився там Ізраїль навпроти гори.
3 А Мойсей увійшов до Бога. І кликнув до нього Господь із гори, говорячи: Скажеш отак дому Якова, і звістиш синам Ізраїля:
4 Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе.
5 А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя!
6 А ви станете Мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам.(Вих.19:2-6)

Навіщо ви придумуєте і вводите в оману. Значить, всі подальші ваші твердження неправдиві, бо базуються на вашій неправді.


Оскільки ми говорили про овець і Пастуха, то зверну увагу лише на ваше посилання (Лк.12:32):

32 Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство.(Лук.12:32)

З чого ви взяли, що то звернення до християн. Ісус прийшов до свого народу, коли той був малою кошарою, лише два коліна з дванадцяти. І звістив, що в волі Отця Його дати цим вівцям Царство. То ж вівці - однозначно євреї. Церква почнеться пізніше, після смерті Христа.

В Старому Заповіті є багато прообразів щодо осіб і речей Нового Заповіту, наприклад: Вавилон відображає фальшиву релігію (Об.17:5),
Авраамові жінки представляють угоди (Гал.4:22-24), Ісак є прообразом Ісуса і Церкви (Євр.11:18,19; Гал.3:16,29; 4:28),
пасхальний агнець є образом Христа (1Кор.5:7; 1Пет.1:19), святиня скинії символізує небо (Євр.9:24) і т.д.

Новий завіт почався від днів Христа на Землі (Мт.26:27,28).

В старому завіті Бог не казав цього євреям, оскільки поклик до небесного життя почався в новому завіті (Мт.11:11,12; 1Кор.15:48,49).

В Фил.3:20 грецьке слово πολίτευμα означає не саме громадянство, а місце чи країну, де хтось живе та має її громадянство.
А місцем вічного прожиття та громадянства для небесних християн буде саме небо (Мт.5:12; 2Кор.5:1; 1Пет.1:4).

В Еф.2:6 у грецькому тексті слово ἐπουρανίοις є в множині, тобто, дослівно той вираз звучить ‘разом із Ним посадив в небесних у Христі Ісусі’.
Але багато перекладів, подібно Огієнку, добавляють слово ‘місця’, оскільки саме про це іде тут мова, як колись говорив Ісус (Ів.14:2,3).

Мойсей сказав євреям ‘пророка з-посеред тебе, з братів твоїх, Такого, як я, поставить тобі Господь, Бог твій, Його будете слухати’ (5М.18:15).
Тобто, цим пророком мав бути Христос (Дії 3:20-22), і тільки через прийняття Його ізраїльтяни могли спастися (Ів.5:39,40; Дії 4:10-12).

Якщо б всі євреї прийняли Христа, то це ‘овече стадо’ було б лише ізраїльським (Мт.15:24).
Але оскільки Він прийшов до євреїв, а більшість з них Його не прийняли (Ів.1:11), то на їх місце прийшли ‘вівці’ з інших народів (Дії 10:34,35).

МішаМ, ви плутаєте поняття "прообразу" з поняттями "символ", "алегорія". Прочитаємо загальновживане поняття цих термінів.

Прообраз — це первісний зразок, прототип або модель, на основі якої створюється щось нове, інше, подібне до нього.

Символ — це умовний знак, зображення або предмет, що втілює певну ідею, поняття, почуття чи цінність. Він служить для позначення чогось складнішого, ніж сам знак, і є зрозумілим певній спільноті.

Алегорія (з грец. — іносказання) — це художній прийом у літературі та мистецтві, що втілює абстрактні поняття (людські вади, чесноти, ідеї) через конкретні художні образи, предмети чи явища.

Послуговуючись терміном "прообраз" ви повинні розуміти, що він є основою для створення наступної, скажімо так, кращої своєї версії. Синонімом пробразу є поняття "прототип". Але читаючи вас, відразу бачу, що сходите на інші поняття. От Вавилон уже не прототип, а лише відображення релігії. А відображення - це вже щось інше. Це не прототип. Авраамові жінки у вас уже не прототип, а лише "представляють" угоди. Павло взагалі каже про це, як про "іносказання". Тобто - це вже алегорія, як бачимо з визначення. Ісаака ви називаєте прообразом Христа. Так, наче Ісус є Ісаакова покращена версія. Хоч в перекладі Огієнка написано: 19 Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз.(Євр.11:19), та в оригіналі читаємо не "на прообраз", а "ἐν παραβολή ἐκομίσατο"- " в символі він отримав". Далі. Про Агнця ви пишете теж не як про "прообраз", а уже як про "образ" Христа, алегоричний. Бачите, ви самі приводите не "прообази", а "символи" і "алегорії". То ж не путайте ні себе, ні людей. Тим більше, не придумуйте штучні паралелі, про які не говорить Писання. Що я маю на увазі? А от що:

Ви пишете:
Старий Заповіт містить багато прообразів щодо осіб і речей Нового Заповіту
Самарія (змішання євреїв і поган) представляє номінальне християнство (змішання невірних християн і світових людей).
По-перше, представлення не є прототипом, бо номінальне християнство не є покращеною версією Самарії. По-друге, ніде в писанні ні про яке номінальне християнство як про Самарію, хоч в символах, хоч в алегорії, не мовиться. Це штучна ваша придумана конструкція, що наче б то має "вид мудрості", та насправді не має нічого спільного з істиною.

Основне значення слова ‘прообраз’ – це образ майбутнього.
Тобто, в Біблії ‘прообрази’ – це старозавітні особи і речі, які є образами новозавітних осіб і речей (Євр.9:8,9).
Наприклад, вхід старозавітного первосвященика у святиню є образом входу новозавітного Христа у небо (Євр.9:24,25) і т.д.

Це ваше індивідуальне розуміння цього слова "прообраз". Я ж привела загальноприняте значення, яке і вказує, а як саме треба розуміти цей термін. Скажу примітивно: прочитавши у вас вираз "прообраз", ніхто не залізе у вашу голову, щоб зрозуміти те значення, яке ви в нього вкладаєте, але подивиться у тлумачний словник, щоб вияснити для себе суть значення. І уже тлумачення словника приміряє до вашої викладки. Що читач зрозуміє з написаного вами? Хіба що зниже плечима.

Читаємо ваше посилання:
8 Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.
9 Вона образ для часу теперішнього, за якого приносяться дари та жертви, що того не можуть вдосконалити, щодо сумління того, хто служить,(Євр.9:8,9)
Що читаємо? Перша скинія "Образ для часу теперішнього". То образом, чи прообразом є перша скинія? Та й для чого образом чи прообразом?

Ну але якщо заглянути в підстрочник, то там чітко написано: "ήτις παραβολὴ εἰς τὸν καιρὸν τὸν ἐνεστηκότα" - "та, яка символ для часу теперішнього". Ніякий ні образ, ні прообраз, а лише символ теперішнього часу.

Ваше посилання на Євр.9:24,25 не підтверджує ваше бачення. Воно говорить про служіння первосвященника, поставленого Законом і Ісуса як первосвященника, поставленого клятвенним словом. Але твердження, що одне є образом другого там нема. Це вже ваша придумана конструкція. А раз такого твердження нема в Писанні, то вже вибачте, не приймається.

Тепер до інших питань.

Читаємо:
27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі,
28 бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!(Матв.26:27,28)

Хіба там йдеться про Новий завіт? Там йдеться про кров Нового завіту, а не про сам завіт. Помилково вважати, що наявність крові автоматично говорить про наявність завіту. Тому що про укладення завіту читаємо в Єремії і в посланні до євреїв. Почнемо з останнього.

12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,
13 далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.
14 Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.
15 Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:
16 Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.
17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!(Євр.10:12-17)

Уважно прочитайте. Зверніть увагу, що Ісус після Голгофи вознісся і засів по Божій правиці. Він зараз там? Там. Що робить? Чекає. На що чекає? Поки вороги Його будуть покладені під Його ноги. І що буде потім, як дочекається? Що станеться по цих днях? А Бог каже, що по цих днях очікування встановить Новий завіт на кращих обітницях - не згадає гріхів їх. Для цього і кров Ісуса зветься кров'ю Нового завіту. І для Нового завіту Ісус повинен повернутися на землю. Він зараз тут, на землі? Ні. То який зараз Новий завіт? Ісус все ще чекає, ще кладуться вороги під ноги Його. Ну і читаємо ще Єремію.

31 Ось дні наступають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт.
32 Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю їгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь!
33 Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом! (Єр.31:31-33)

Новий завіт буде складений з усіма 12 колінами, з домом Ізраїлевим і Юдиним домом. Але для того їх треба ще повернути з розсіяння. А наразі вони ще в розсіянні. То який зараз Новий завіт?
Ще раз: Кров Нового завіту є, але самого завіту ще немає.