Праведність і гріховність визначаються не тільки Законом Мойсея, але взагалі Словом Бога.
Наприклад, задовго до Закону Бог сказав Адаму що добре, а що зле, – і Адам згрішив без Закону (Рим.5:12).
Також, після цього Закону всі ті християни, котрі порушують заповіді Христа і апостолів, теж грішать (1Тим.5:20).

Апостол Павло також пише: ‘котрі бо згрішили без Закону, без Закону й загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом’ (Рим.2:12).
В результаті ‘нема праведного ані одного’, бо ‘всі згрішили’ (Рим.3:10,23), і тому Ісус ‘дав самого Себе на викуп за всіх’ людей (1Тим.2:6).

Усі повчання і настанови Ісуса та апостолів, які записані в Новому Завіті, являються Божими словами і заповідями (Ів.12:49; 1Сол.2:13).

Ісус помирав за усі гріхи – минулі і майбутні, бо Його жертва спасає усіх людей від гріхів і смерті Адамової (Рим.5:12,18; 1Кор.15:21,22).
Тому апостол Павло написав, щоб християни приймали заслуги жертви Христа ‘аж доки Він прийде’ вдруге на Землю (1Кор.11:23-26).

Отже, ви стведжуєте, що віруючим з поган для спасіння треба виконувати Закон. Це питання вирішено Апостолами і старшими Церкви ще в часи Апостола Петра, коли тільки перші з поган увірували в Господа Ісуса. Нагадаю вам Дії, глава 15.

Але дехто, що вві́рували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрі́зувати й наказати, щоб Зако́на Мойсеєвого берегли. ( приказать соблюдать Закон Моисея- грецький текст)

І зібрались апо́столи й старші, щоб розглянути справу оцю.
Як велике ж змага́ння повстало, Петро встав і промовив до них: „Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене́, щоб погани почули слово Єва́нгелії через у́ста мої, та й увірували.
І засві́дчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,
і між нами та ними різни́ці Він жодної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.
Отож, чого Бога тепер споку́шуєте, щоб учням на шию покласти ярмо́, якого ані наші отці, ані ми не здола́ли поне́сти? Та ми віруємо, що спасе́мося благода́ттю Господа Ісуса так само, як і вони
“

Так само і ви тепер спокушуєте Бога, коли пишете про необхідність виконаня Закону віруючими.
Я розумію, для чого вам потрібен Закон Мойсеїв,- ви намагаєтесь довести, що ви в Новому Завіті з Богом.
Бог обіцяв Євреям Новий Завіт.
Написано,- складу з домом Ізраїля,-
Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!
Єремії 31:33
Ось ви і "притягнули за вуха" Закон Мойсеїв" ніби даний в вашу середину та написаний на вашому серці. Та ще й навчаєте цьому інших.
Сумно...

То що? Павло нам збрехав? Адже він сказав, що Ісус помер за минулі гріхи.

(Рим.3:25)Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів,

Написано!!! Ісус - є жертва за давніше вчинені гріхи, тобто, здійснені ДО смерті Ісуса.

Ще конкретніше Павло пише в посланні до гебреїв (Євр.9:15):

Тому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку.

Тут Павло ще більше звузив коло тих, за кого приніс себе в жертву Ісус, а саме, за тих, хто став з клятвою в перший завіт і під закон. Ви цього не бачите? Чи не хочете бачити? Якщо ви цього не хочете визнавати, то Павло для вас в такому разі - брехун.

Ну і ще одне. Якщо вважати, що Ісус відкупив всіх людей наперед від їхніх майбутніх поганих вчинків, то виходить, що можна чинити все, що завгодно, бо вже за все заплачено і людина не винна і чиста перед Богом в будь-якому разі. Можна вбивати, бо Ісус вже змив Своєю кров'ю цей вчинок. Можна гвалтувати. З тієї ж причини. Можна грабувати, різати, вчиняти геноцид, газові камери, досліди на людях. Все можна, бо за все вже заплачено Ісусом. Вбивця і гвалтівник не винен і автоматично заслуговує на життя вічне. Тільки от питання. А навіщо тоді є Суд по ділах біля Білого Престолу, якщо за всі діла заплачено? Його в принципі в такому випадку не повинно бути, бо всі люди хороші і заслуговують Царства Божого. І до другої смерті ніхто тоді не належить. Але Писання каже, що буде Суд, і будуть люди, вкинуті в озеро вогняне.

Ото ж, вже навіть це, наявність суду в кінці віків, повністю перекреслює вашу теорію жертви Ісуса за майбутні гріхи.

Те, що вірші Рим.3:25; Євр.9:15 говорять про викуп минулих гріхів євреїв, не заперечує того, що Ісус помер і за майбутні гріхи усіх людей.
Адже після Своєї смерті Він сам і апостоли також казали очищатися усім людям від своїх гріхів (Дії 26:18; 10:43; Як.5:15; 1Ів.1:9; 2:2).

Павло задає риторичне питання ‘Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась?’ (Рим.6:1), тобто, ні, не можна грішити.
Адже жертва Ісуса відкупляє і очищає лише несвідомі, недобровільні гріхи (1Ів.1:7-9; 5:16,17),
а ‘як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви’ (Євр.10:26).

Власне Божий суд остаточно визначить, хто прийме Христа як свого спасителя і буде чинити праведні діла,
а хто вперто, нерозкаяно, свавільно буде продовжувати грішити і піде на другу смерть (Об.21:7,8).

А хіба Павло повинен спростовувати людські наративи? Він конкретно вказав, за які та чиї гріхи помер Христос. Чи він мав передбачити майбутні видумки людей і ще в минулому з ними боротися? Хто хоче бути обдуреним, той знайде спосіб як це зробити. Як не знайде в Писанні, то сам придумає.

От ви привели посилання на декілька віршів, де говоритьмя про прощення гріхів з натяком на те, що ті гріхи робилися після смерті Ісуса. Але чому ви вирішили, що прощення подальших гріхів після смерті Христа відбувається через Його минулу жертву? Це зовсім інший механізм. Читаємо в Івана:
1 Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного.(1Iван.2:1)
І Павло про те ж:
24 але Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має.
25 Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись.(Євр.7:24,25)

Для прощення гріхів Ісусу не потрібно знову і знову проливати кров. Він ЖИВИЙ. Він - по правицю Бога. І є ЗАСТУПНИКОМ! Заступається за тих, хто зле вчинив. Тепер прощення отримується не через кров Христа, а через Його заступництво. А кров Христа була для прощення гріхів народу Божого, зроблених в першому завіті (Євр.9:15) і для викуплення їх від прокляття Закону (Гал.3:13).

Тепер до (Євр.10:26), яке ви привели. Але прочитаємо трохи більше, щоб розуміти, про що мова. Пам'ятаємо, що йде мова про народ Божий.

26 Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,
27 а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.
28 Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,
29 скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!(Євр.10:26-29)

І ще трохи вище з цього ж розділу:

17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!
18 А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.(Євр.10:17,18)

Про що ж каже Павло? А Павло каже, що гріхи народу відпущені назавжди і більше ніякого жертвоприношення не треба, значить, його і не буде. Ніяка більше жертва не передбачена. Далі працює заступництво Христа. Але от халепа! Ті, хто відкинули Христа, хоч і були освячені його кров'ю, - бо жертва не вибірково працює, а загалом, за всіх - залишився без Заступника. І їм нема як звільнитися від їхніх свідомо зроблених гріхів, бо іншої жертви за гріхи не буде. Заступник за них не заступиться, жертви не передбачено. Залишається лише гнів палючий Бога та очікування суду.

Це якісь ваші критерії суду. В Писанні написано інакше, читайте Об.20:12-13.

Та й хіба від волі людини залежить прийти до Христа? Ісус сказав:

44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня. (Iван.6:44)

Це залежить від Бога. То як це може бути критерієм суду? Хіба Бог судить Самого Себе?
У вас дивна своя теорія.

Ісус Христос віддав Себе в жертву за всіх людей всього світу: за народжених і ще не народжених.
Івана 3:16 (UBIO) Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.

Тобто кожен хто вірує, що Христос пролив Свою кров за нього - той має вічне життя, а хто не вірує - той відкидає жертву Христову і приречений на вічнії муки.

Спасіння на 100% залежить від самої людини, а Бог зробив на 100% все для того, щоб всі люди спаслися.
Бог притягає абсолютно всіх людей, але не всі люди відповідають, не всі вірують, не всі приймають.

А суд Божий буде згідно діл, згідно вчинків, адже вчинки є реальним виміром віри.

Апостол Павло пише, що Христос ‘вмер за всіх’ (2Кор.5:15) і ‘дав Себе на викуп за всіх’ (1Тим.2:6), а не лише за євреїв.
І тому кожна людина – старозавітна чи новозавітна – у відповідний час мусить прийняти цю викупну жертву для спасіння.

Правильно ‘Христос один раз був у жертву принесений’ (Євр.9:28), але за всіх людей – ‘вмер Один за всіх’ (2Кор.5:14).
І тепер Він заступається за тих, хто вірою приймає цю викупну жертву, бо лише ‘кров Ісуса Христа очищує нас від усякого гріха’ (1Ів.1:7).

У цьому злому віці до Христа приходять покликані і вибрані Божі люди, які повірили у Нього (Еф.1:13; Об.17:14).
Але в майбутньому віці буде також воскресення неправедних, які теж мусять прийняти Христа для свого спасіння (Дії 24:15; Об.21:6,7).

У цьому віці всі люди покликані, і той хто вірою прийме жертву Христа і буде вірний Христу - той є вибраний.
Але в майбутньому віці неправедні воскреснуть для вічних страждань, а не для прийняття Христа.
Даниїла 12:2 (UBIO) І багато-хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту.
Сам Христо застерігав:
Івана 5:28-29 (UBIO) Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують,
і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду.
Матвія 25:46 (UBIO) І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.
Об’явлення 20:10, 15 (UBIO) А диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені будуть вони день і ніч на вічні віки.
А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне...

Отакої! А Ісус каже інакше. Читаємо (Матв.19:25,26):

25 Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: Хто ж тоді може спастися?
26 А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові.

Написано: "НЕМОЖЛИВО це ЛЮДЯМ". Це 0%, а не 100%.

Ви путаєте поняття притягання і кликання. Термін у вашому реченні "притягає" має значення доконаної дії. Якщо Бог "притягнув", то вже знаходишся коло Бога. Яке ще відповідання зі сторони людини? Відповідати, або ж не відповідати, можна на заклик. А тут дія зі сторони Бога. І хто може протистояти Його дії?

Ісус сказав, що є ‘багато покликаних’ (Мт.22:14), але не всі, –
адже теж є багато людей, особливо старозавітних, які прожили і померли, навіть не чувши про Христа.

Бог є любов (1Ів.4:8), тому Він не може когось вічно мучити, – і по Його закону ‘заплата за гріх смерть’ (Рим.6:23), а не вічні муки.
А Христос сказав: ‘до себе Я всіх притягну’(Ів.12:32), тобто, хто не прийняв Його у цьому злому віці, той прийде до Нього у майбутньому віці.

Точніший переклад Дан.12:2: ‘збудяться одні на вічне життя, а інші на ганьбу, на вічну огиду’.
Тобто, праведники воскреснуть на вічне життя, а грішники на ганьбу за свої погані ганебні вчинки,
а якщо на Божому суді не покаються, то назавжди будуть знищені і стануть огидою в очах праведних (Іс.66:24).

Тут в Ів.5:29 є правильно перекладено ‘на воскресення суду’, а не на ‘на воскресення осудження’, як є в деяких перекладах.
Бо саме на майбутньому Христовому суді остаточно буде виявлено, хто гідний вічного життя, а хто вічної смерті (Об.20:11-15).

В Мт.25:46 правильний переклад каже, що грішники підуть не на вічну муку, а ‘на вічну кару’, тобто, на другу смерть (Об.21:8).

Тут в Об.20:10 слово ‘мучені’ перекладено з грецького слова βασανίζω, яке має чотири основні значення:
1) випробовувати пробірним каменем; 2) випробовувати, вивчати; 3) допитувати, катувати; 4) катувати, мучити.
Правдоподібно, в цьому вірші те грецьке слово вжито в другому значенні ‘випробовувати, вивчати’,
тобто, диявол і його слуги (‘звірина й пророк неправдивий’) будуть знищені, а праведники завжди знатимуть їхнє зло.
До того ж ‘озеро огняне’ символізує не вічну муку, а вічну другу смерть або вічне знищення,
бо в нього буде вкинена навіть перша ‘смерть’ (як процес смерті) і ‘ад’ (як стан смерті) – Об.20:14,
і також усі нерозкаяні грішники будуть знищені, адже те ‘озеро’ це ‘друга смерть’ – Об.20:15; 21:8.

Давайте читати Писання, а не просто ліпити посилання.

21 І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.(Матв.1:21)

Вираз "людей своїх" - говорить про означену частину людства ознакою "свої". Якщо би Він мав принести себе в жертву за всіх людей на планеті, то не було б сенсу окреслювати множину поняттям "своїх людей від їхніх гріхів".

Далі. Що казав сам Ісус? Читаємо, і вже не вперше. Ви це взагалі до уваги не берете:

24 А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...(Матв.15:24)

Що з тим робити? Конкретика така, що дальше нікуди. Ви бачите? Не брати це до уваги? Чи сказати: "Ну і що? А Павло написав інакше". Невже Павло суперечить Ісусу? Та зовсім ні! Давайте подосліджуємо.

Я підозрюю, що ви всяке погане діло будь-якої людини називаєте гріхом. Постає резонне питання, а хто суддя, щоб розсуджувати кожне діло людини і виносити вердикт "гріх, чи не гріх". Чи маєте закон, яким послуговуєтесь? Яким мірилом міряєте? Я вас уже запитувала про те мірило - ви не відповіли. Всі міряють інших своєю совістю, тобто своїм законом, і махають "гріхами" як прапором. Але так не можна. Гріх визначає лише заповідь Бога. Саме не виконання заповіді Бога дає такому ділу означення "гріх". Ви можете не послухати колегу і це не буде гріхом. Але, якщо проігноруєте заповідь Бога, то це вже гріх. Якщо Бог не давав вам жодної заповіді, то у вас гріха в принципі бути не може. Погані діла будуть, але вони не зватимуться гріхами. Так вчить Писання. Читаємо:

15 Бо Закон чинить гнів; де ж немає Закону, немає й переступу.(Рим.4:15) Ага! Нема заповіді - нема що порушувати.

13 Гріх бо був у світі й до Закону, але гріх не ставиться в провину, коли немає Закону.(Рим.5:13)

Бачимо, погане діло, яке у підзаконного буде названо гріхом, у беззаконного навіть не ставиться в провину. А це значить, що ні платити за такий гріх не потрібно, ні викуповувати людину за її вчинок викупною жертвою не треба.

Тепер подивимося, а хто мав заповіді Бога. Першим, хто отримав заповідь "не їсти від дерева пізнання добра і зла", був Адам. От його діло поїдання плоду є порушенням заповіді Бога і є гріхом. Ще одна заповідь була в часи Ноя, і стосувалася вона заборони на вбиство. Але там Бог сказав, що сам буде розбиратися з вбивцями: що з людиною, що з твариною. І вбивця буде мати відплату. Далі ніяких заповідей людству Бог не давав. І хоч злих вчинків було безліч, вони не потребують Божої жертви, бо Бог нічого не забороняв і не ставив в провину.
Далі заповіді Божі у вигляді Закону отримав Ізраїль. Ба ще зв'язав себе клятвою з цим Законом. Ось тепер всі їх діла отримали оцінку Закону. Закон був тим мірилом, який визначав їхнє діло: гріх чи не гріх. А погани і далі жили без заповідей Бога, Павло про це каже:

14 Бо коли погани, що не мають Закону...самі собі Закон, (Рим.2:14)
І помруть без Закону, а Ізраїль буде суджений Законом.

Є ще один момент, коли Павло каже, що всі згрішили і потребують слави Бога. Про що це? А це вже про Адамів гріх, який впустив смерть в людину і яка перейшла таким чином у всіх. Тому всі люди потребують визволення від смерті славою Бога.

Повертаємось до слів Ісуса, що Він прийшов лише до Ізраїлю. І це - істина. Бо тільки у них намножилися гріхи від Закону Бога. Тільки їм вони зараховані. Для прикладу: поганин вкрав щось, йому нічого від Бога, Бог не гнівається, а гебрей вкрав у свого - все, гріх і гнів Бога. Потрібна жертва, щоб примиритися з Богом.

Тому приходити як жертва до поган Ісус не міг, лише до Ізраїля. У поган не було зарахованих гріхів, а у Ізраїля - були. Ці гріхи запускали механізм прокляття тієї клятви, коли Ізраїль вступав у землю і ставав під Закон. Їх треба було викупити від того прокляття. А погани під прокляттям не були. Під смертю - так. Тут винятків немає.

То як розуміти в цьому контексті (2Кор.5:15) і (1Тим.2:6), коли Ісус казав, що спасе "своїх від гріхів їх", і ангел звіщав, що Він спасе "людей своїх".

Читаємо (Iван.10:15,16)
15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.
16 Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!

Що це за вівці не з цієї кошари? А це ті 10 племен Ізраїлю, які на цей час були в розлученні з Богом, бо Бог раніше дав їм розвід, дав розводового листа. І вони перестали бути народом Бога, їх полонив Асур і розвіяв по інших народах, по світу. Коли прийшов Ісус, то прийшов до Юдейського царства, а це лише два коліна: Юда та Веніямін. Але помирав Він і за тих 10 колін, що були в розсіянні по всьому світу, приносив себе в жертву за всіх своїх людей, за ввесь світ, де б вони не були.

Але ще раз наголошую, за поган не потрібна жертва, Бог не ставив у вину їм їхні злі діла.

В Мт.1:21 говориться не про викуплення, а про спасіння.
Від першої смерті Ісус викупив всіх людей (1Тим.2:6), але від другої смерті спасуться лише ‘Його люди’, які очистяться і стануть праведними (Об.21:6-8).

Ісус та учні спочатку мали місію лише до ізраїльтян (Мт.15:24; 10:5,6), але пізніше ця місія поширилася на всі народи (Мт.28:18,19; Дії 10:44,45).

Євреї грішили проти закону Мойсея, а погани грішили проти закону сумління (Рим.2:9-15), до того ж, гріх Адама перейшов на всіх людей (Рим.5:12,18).
Тому ‘нема праведного ані одного’ і ‘всі згрішили’ (Рим.3:10,23), а Ісус помер і є ублаганням ‘за гріхи всього світу’, а не лише євреїв (Євр.10:12: 1Ів.2:2).

‘Свої вівці’ (Ів.10:14,15) або ‘мале стадо’ (Лк.12:32,33) – це небесні християни, які будуть з Христом жити на Небі (Фил.3:20),
а ‘інші вівці’ (Ів.10:16) – це земні християни, які будуть вічно жити на Землі (Мт.25:32-34; Пс.37:29).

А що для вас "викуплення" і що для вас "спасіння". Яка між ними різниця.

Не приплітайте сюди учнів і не вводьте поняття їхньої "місії". Йде мова про жертву Ісуса Христа, і тільки.

Ну я ж вам приводила слова Павла, що лише від закону Мойсея гріхи зараховуються. При чому тут сумління? У кожного воно своє. Чиє сумління візьмете за еталон. І кожен "грішить" проти власного сумління, то нехай сам і розбирається зі своїми ділами. Діла свої, сумління своє - все в руках людини.

Я приведу цю цитату .
Переклад Огієнка: 12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,(Євр.10:12)
А підрядковий переклад не має слова "світу".
12 Цей же одну за гріхи принісший жертву на постійно сів з правої сторони Бога.

Бачите як незначна дописка породжує неправильні твердження.

Читаємо (Iван.10:14-16):
14 Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.
16 Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!


Вівці наразі у різних кошарах, але всі вони на землі. Скажіть ви, що це за кошари дві на землі. Бо вівці цих двох кошар наразі не разом. Але Ісус має їх об'єднати і Сам стверджує, що буде ОДНА отара з овець двох різних кошар, і ОДИН Пастир. І він їх буде пасти всіх разом.

Викуп Христа визволяє людей лише від першої адамової смерті і дає можливість стати їм на особистий суд,
на якому кожен виявить себе, чи він стане праведним і отримає вічне життя, чи залишиться грішним і піде на другу смерть (Об.20:11-15; 21:6-8).

Ви навели слова з Мт.15:24, де Ісус каже, що Він ‘посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого’.
Цей вірш говорить не про жертву Христа, а про Його місію до євреїв, до якої Він також залучив своїх учнів (Мт.10:5,6).

Євреї ‘згрішили в Законі’, а інші люди ‘згрішили без Закону’ (Рим.2:12), тому ‘всі згрішили’ (Рим.3:23).

Я цитував з 1Ів.2:2, де написано, що Ісус є ублаганням не тільки за гріхи віруючих, але й всього світу.
Це узгоджується з тим, що Він взяв ‘гріх світу’ (Ів.1:29) і ‘вмер Він за всіх’ (2Кор.5:15).

Христові ‘вівці’ (Ів.10:14) – покликані до небесного життя християни (Євр.3:1) – були на землі,
та в кінцевому результаті ці ‘Його вівці’, тобто, члени Його церкви (Еф.5:23,30), житимуть на небі (Фил.3:20).
Але Він має ще ‘інші вівці’, які житимуть на землі (Мт.25:32-34; Пс.37:29), – відтак ‘буде отара одна й Один Пастир’ (Ів.10:16).