Часто у проповідях чути такі слова: "що у Бога всі гріхи на одному рівні". Візьму до прикладу такі місця:

19 Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста,
20 ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі,
21 завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого! (Гал.5:19-21)

Приблизно великі: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, єресі, п'янство, гулянки.

Приблизно малі: сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, завидки.


27 Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.
28 А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм. (Матв.5:27,28)

У даному тексту вчинений перелюб і не вчинений стоїть на одному рівні.

А поза ним будуть пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, і кожен, хто любить та чинить неправду.Об.22:15
Якщо із пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, зрозуміло що це більше великі гріхи, то хто любить та чинить неправду я думаю що це вважається малий гріх.

Чи не думаєте що все ж таки різниці є між великими і малими гріхами, можливо все таки варто ділити на великі і малі, чи ні? От говорю у даному випадку за:
вчинений перелюб і не вчинений;
якщо всяка неправда є гріх, то значить через дуже маленьку неправду не спадкуємо царства небесного;
і також цей приблизний поділ що я зробив із Гал.5:19-21;

Чи не служить все таки рівність всіх гріхів до упаду духовності?

Якщо ми дуже просто каємося за малі гріхи, чи не варто доті піднести їхню цінність? Або дуже просто так само каятися у великих гріхах?

Різниця між гріхами є. Один гріх осквернює тіло, інший - душу, а ще інший може осквернювати наш дух. Відповідно, є гріхи, з яких не так просто вже й "виплутатись". Простого покаяння в своїй кімнаті стає недостатньо, щоб повністю "розрахуватись" з цим гріхом. Потрібна сповідь, очищення, або, в гіршому випадку, навіть звільнення.
Саме поняття "великий&малий" придумали вже ми, жителі цієї землі. В Бога такого нема. Бо написано так:
До Римлян 6:23
Бо заплата за гріх смерть,
а дар Божий вічне життя
в Христі Ісусі, Господі
нашім!

У Бога немає великих чи малих гріхів. Щоб нам зрозуміти це, потрібно спочатку розібратись що таке гріх. Гріх - це не поступки, це ворожнеча, бунт проти Бога, непослух Богу. Гріх на землі народився тоді, коли Єва вчинила непослух Богові. Гріх зароджується уже в серці людини. Хоча гріхи бувають різними, але вони рівновеликі перед Святим Богом. Убивці, чи прості п"яниці, чи просто невіруючі люди понесуть однакову кару, причому максимально велику: вічну смерть, вічні муки. Тому що Бог не ділить гріхи по їх величині. Будь-який гріх, чи то вбивство, чи брудні думки - це бунт проти Бога. Є обманом думати, що я ось хороший, майже не грішу, а якщо і грішу, то принаймні не так, як оці блудники. Тому Бог і застерігає нас, щоб ми не судили нікого, бо самі заслужили вічну смерть, але оправдалися кров"ю Ісуса і ніхто не спасається своїми заслугами. Слава Богу за таку безмежну любов до нас грішників, якби спасіння можна було заслужити ділами, то ніхто б не зміг спастися!
Так, є різні гріхи. Але їх "різність" приводить лише до різних наслідків, а не до ступені відповідальнсоті перед Богом. Чинячи гріх людина (віруюча чи ні) сама себе карає. І ми про це знаємо. Хто п"янствує - той сам себе карає, хто вживає наркотики, доля того ще гірша. Зрада у сім"ї приводить до розлучення, розбитих сердець і т.д. Але перед Богом усі гріхи однакові.

Навіть так звані великі гріхи чиняться не відразу. "Все чи з доброго, чи злого - починається з малого," - так говорить автор одного вірша з шкільної програми. Я думаю, все починається з думки. Спочатку подумав, а потім зробив. Тобто можна сказати, є гріхи "основоположники", з яких все починається і які, зачасту, проникають легко в наше серце. Бо на такі дрібні недостатки ми навіть інколи не звертаєм уваги.
Ну,наприклад, ізраїльтяни, як вийшли з Єгипту, завжди були чимось незадоволені. То їм море на заваді; то вже їм набридла манна - давай цибулю, огірків, перцю; то м'яса, то води; то вже не подобається, що їх веде Моїсей з Аароном - давай будем самі йти. І, як наслідок, не ввійшли до О.К.
Тому автор послання до Євреїв нас застерігає:
Дивіться, щоб хто не
зостався без Божої
благодаті, щоб не виріс
який гіркий корінь і не
наробив непокою, і щоб
багато-хто не
опоганились тим.(Євр.12:25).

Цілком згідна.

А тут уже цікава дилема. Ви кажете, що гріх - це не вчинки, але показуєте непослух через вчинок Єви. І ще одне. Ви кажете, що гріх "народився" через непослух Єви. Виглядає так, наче Єва народила гріх. А до цього гріху не існувало? Так, вона зробила вчинок. Але ж непослух (гріх по-вашому)ВЖЕ був в ній, і вона його лише проявила. То де є початок гріху? Може хтось бажає висловитися?

Бог створив людину такою, з непослухом. Так, сестричко?
Але для того, щоб зробити людину досконалою, за подобою Божою, мав народитись Спаситель, Агнець Закланий.

26 І сказав Бог: „Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над мо́рською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі“.
27 І Бог на Свій образ людину створив,на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.
Буття1:26-27

Бачите, як написано,- Бог на Свій образ людину створив.
Але подобу Божу, тобто безсмертя, праведність, людина отримає тільки від Бога,- вірою в Спасителя.

Так. Адам був таким від початку. Створений саме таким. Створений Самим Богом.

В тіло плоті було поміщене Богом щось таке, що мало противитися Йому. Про це гарно пише Павло в Посланні до римлян. Цю силу він називає гріхом. Вона приводить людину до гріховних вчинків. Ці вчинки ми називаємо гріхами. Нам при спілкуванні треба чітко окреслювати, що маємо на увазі - гріх, як силу, що живе в плоті, чи гріх як вчинок.

Якщо вчинків ще можна якось не допускати, хоч в абсолюті це неможливо, то від сили гріха, поки ми в нашому тлінному тілі, самі ми відділитися не можемо. Треба цього тіла лише позбутися. Саме про це і бідкався Павло:
7:24 Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?

але так не вчить Слово Боже. Господь коли все вчинив, то було воно вельми добре (Бут.1:31). і ще: "Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!" (Екл. 7:29)
Він не створював зла, але дав заповідь людині і вибір. Бог є любов, Він є світло, і немає в Нім жадної темряви (1Ів.1:5).

Bogena, і на подобу Свою Бог створив людину: "Оце книга нащадків Адамових. Того дня, як створив Бог людину, Він її вчинив на подобу Божу." (1 М. 5:1)

Тарасе, подивіться, будь ласка в грецький текст:

Αὕτη Эта ἡ βίβλος книга γενέσεως происхождения ἀνθρώπων·людей;η̣[в] который ἡμέρᾳἐ день ἐποίησεν сделал ὁ θεὸς Бог τὸν Αδαμ,Адама,κατ’по εἰκόνα образу θεοῦ Бога
ἐποίησεν сделал αὐτόν его
Буття 5:1

В грецькому тексті написано,- εἰκόνα икОна,- образ, по образу, а не на подобу (καθ’ ὁμοίωσιν) каф гомИосин.
Чому в Сінодальному перекладі і в перекладі Огієнка написано "на подобу Божу" незрозуміло, - в грецькому тексті ясно написано образ εἰκόνα икОна.

Щодо (Бут.1:31), то це місце лише каже, що Бог був задоволений своїм творивом. В Нього все вийшло так, як Він задумав. Ніщо не пішло не за образом Його. Свій проект Він реалізував на всі 100. В цьому проекті Адам і мав мати в тілі гріх. Інакше навіщо Богу ще до початку створення всього мати в цьому ж проекті і Ісуса, що мав життя в собі? В першому Адамі мали всі померти, а в другому - Ісусі - ожити. Подоба Божа в людині полягає в наявності в людині життя вічного. Так як і Бог живий. Адже Бог - є Богом живих.
Але вічно живі не розмножуються, а треба було отримати людський матеріал для вічності через розмноження. Так бачив це Бог за Своїм проектом. Розмножити людей під смертю, а потім дати їм життя в Ісусі. І так велів цьому бути.

До речі. Все що творив Бог до створення людини, Він творив одноосібно. А ось про створення людини Бог задекларував, що це буде відбуватися не одною особою, використавши займенник множини.
1:26 І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою(Бут.1:26)

Але в наступному вірші уже одноосібно Бог створив Адама, але лише за "образом" Своїм, а за подобою - ні. Для створення людини за "подобою" "Нашою" Богу потрібен буде в свій час Ісус, який прийде в подобі Божій, тобто, з життям в собі. Ісус буде посланий, щоб завершити діло Бога по створенню людини за "образом і подобою" Підтвердження тому Слово:
5:36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню, самі свідчать про Мене, що Отець Мене послав!
Вираз "бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб я виконав їх" в підстрочнику краще звучить - (пишу вже без мови оригіналу) "Діла, які дав мені Отець, щоб я закінчив їх..."
Бог доручив Ісусу закінчити творіння людини, яку Сам розпочав на початку. Отож, для створення людини за "образом і подобою" Бога потрібно було двох: Бога і Божого Сина- сина людського. Тому і сказав Бог "сотворімо", множина.


Праведність - це не наявність життя вічного. А саме вічність є подобою Бога. Та й переклад знову ж таки кульгає. В деяких перекладах є "чесний" замість "праведний". А в оригіналі - не вчинив людину праведною, а "вчинив з людиною прямо". Так що цей вірш взагалі далекий від підтвердження в людині подоби Бога.

Хтось у когось списав...

Переклад Куліша говорить правильно: образ.
Се книга роду Адамового: У той день, як сотворив Бог чоловіка, в образ Божий сотворив його.

Переклад Турконяка теж перекладає як образ.
Оце книга походження людей: того дня, коли створив Бог Адама, за образом Божим створив його.

тому, що Синодальний та Огієнка перекладалися з гебрейського ориґіналу. а там вживається слово, що перекл., як "подоба":
"І сказав Бог: „Створімо людину за образом Нашим[בְּצַלְמֵ֖נוּ-бецалмЕну], за подобою Нашою [כִּדְמוּתֵ֑נוּ-кідмутЕну]..." (1 М. 1:26)
"І Бог на Свій образ людину створив [בְּצַלְמ֔וֹ-бецалмО]... "(1 М. 1:27)
"Оце книга нащадків Адамових. Того дня, як створив Бог людину, Він її вчинив на подобу [בִּדְמ֥וּת-бідмУт] Божу."(1 М. 5:1)

а в давньогрецькому перекладі там дійсно стоїть слово "образ". а чому там це слово використали древні перекладачі? - я не знаю.
тому Бог і на подобу Свою вчинив людину. ап. Яків це підтверджує:
"Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу [ὁμοίωσιν]" (Як. 3:9)

навіщо? тому що Бог наперед знав, який людина зробить вибір, що вона згрішить. (не тому, що вона була створена вже з гріхом. людина на образ і подобу Божу створена, а Бог - святий і безгріший.) ось тому і був Христос призначений ще перед закладинами світу. і взагалі, мені щось не сподобалася фраза "мати в цьому ж проекті і Ісуса", бо Сам Христос є Творець і вічний Божий Син.
та й деякі інші фрази теж не сподобалися, напр.: "Але вічно живі не розмножуються, а треба було отримати людський матеріал для вічності через розмноження. Так бачив це Бог за Своїм проектом. Розмножити людей під смертю.." але я того не буду коментувати. то для мене складно осягнути, та й чомусь не сприймається.


тому що це давніший його переклад із Септуаґінти, а в сучасному із гебрейської мови перекладено, як і в проф. Огієнка - "на подобу".

Гебрейської не знаю. Але Слова, що означають подобу у віршах першого розділу і п'ятого якісь різні: кідмУтену в першому і бідмУт в п'ятому.
Хоч за номерами Стронга номер слова в обох випадках однаковий, але набір значень має широкий:подоба, зразок, вигляд, зображення, форма, вид.
Тому, яке значення малося на увазі при написанні, чи перекладі, знає тільки автор і перекладач. А ми теж здатні вкладати в написане своє бачення. Я не втрачаю надії, що інші місця Біблії виведуть нас з манівців.

От ще одне місце з використанням значення "подоби" ви привели закономірно й очікувано.

Так, там стоїть в оригіналі "гомИосин". І правильно. Тільки з перекладом іншого слова біда. Написано в перекладі "створені", а оригінал каже "народжені" (γεγονότας гегонОтас). Для поняття "створений" в оригіналі пишеться інше слово - ἐποίησεν епиИсен. Отже, Яків говорить про "на подобу Бога народжених". Тобто, про народжених згори, а вони вже дійсно мають життя вічне, бо в Ісусі Христі перейшли від смерті в життя, а значить, мають подобу Божу.

Подивіться ще на одне місце в Писанні. Євр.7:15. Цікаво. Подоба вічного Мелхиседека в оригіналі теж слово γεγονότας гегонОтас.

От ми і підійшли до основного питання гріху: Чому згрішив Адам? Чи міг він не згрішити?

Ви як і більшість кажете, що то був його вибір, і Бог наперед знав що він буде таким. А Павло з вами не погодиться. В посланні до римлян Павло детально описує дію цієї сили гріха, яка живе в його плоті. Описує досить оригінально, якби від першої особи, хоч Павло ніколи не жив без закону.
7 Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай.
8 Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив. (Рим.7:7-11)

Перше, що ми чітко бачимо, що гріх, коли нема Божої заповіді, мертвий. Він не зводить людину ніяким чином. Нема за що йому зачепитися, бо людина не має обмежень в діях. Якщо людина не живе під законом, то і не має гріхів. А ось коли з'являється Божа заповідь, то гріх оживає і заставляє людину вчинити гріховну дію - непослух. Яким чином заставляє? Викликає пожадливість в людини. Те, що забороняє Бог, людина починає сильно бажати. А вже за бажанням наступає і дія.

Павло пояснив, що для вчинення гріха потрібні наявні два чинники: сила, що живе в плоті і викликає пожадливість, плюс Божа заповідь. Якщо вони є в наявності, то людина приречена на вчинення гріховної дії. Фатум.

Що було в Едемському саду? Бог дав Адаму заповідь не їсти з дерева пізнання добра і зла. Єва теж про це знала. Отже, один чинник є. Дивимося, чи є другий чинник. Причому ще до вчинення непослуху. Єва підійшла до дерева. І змій заговорив до неї, нахваляючи плід древа. І що сталося? Наголошую, ДО!!! ВЧИНЕННЯ НЕПОСЛУХУ. Читаємо:

6 І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. (Бут.3:6)

О, виявляється в ній уже була і друга складова, яка викликала в неї пожадливість. Звідки ця сила взялася, якщо плоду вона ще не їла? Висновок однозначний - такою була створена.

Отже, Павло не погодиться з вами, що Богу треба було знати про вибір Адама. Адам просто не мав вибору. Бог скерував його Своєю заповіддю "не їж" на смерть.