Ми знаємо, що головне це віра надія і любов.Дуже багато вченя про любов і віру, а про надію мало. Як саме -надіятись на Бога, що думати, як себе налаштовувати?Свідкуючи грішнику про любов і віру,так багато є чого сказати, а от про надію не так.

Багато написано, що потрібно надіятись,але як це робити, які існують практичі поради? От наприклад про віру-підстава сподіваного,доказ небаченого.Вірити значить не бути очевидцем, але бачити невидиме і т. д.
Любити-не робити зла,неприємного,не дратувати,піклуватися, прагнути приємно здивувати, шанувати, мати більшого за себе і т. д.

Кажуть в народі "надія помирає останньою", а надія Бога - ніколи не вмирає!
Про надію, справді, не часто згадують, але вона завжди є, і Біблія багато про це говорить.
Що перше спадає на думку, це те, що хто надіється на Господа, той не буде посоромлений. Згадайте про царя Єзекію; цар, який надіявся на Бога.
Також св. Павло пише до римлян, що "надія не засоромить".
А які слова через Павла промовляє Бог: "Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся? А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю." Рим. 8:24-25. Бачимо, що надія - це те, чого ми сподіваємося, але з терпеливістю.
І ще є багато місць про надію, нашу сором'язливицю))

Віра допомагає нам бачити те невидиме, що є, або те що має настати. Надія - це очікування того, що має настати. Надія і віра пов'язані. Якби не було віри, то й надії не було б. Без віри нема надії, а якщо є віра у те, що має настати, тоді є й надія на те, що прийде час, коли це збудеться.

А от якою має бути надія, так само й якою має бути віра, то від того залежить наше майбутнє. Ісус говорив: Майте віру Божу!, а про надію сказано так: Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей! (1Кор.15:19) Отже, надія на Бога також може бути різною. Добре, коли ми надіємось на вічне життя.

У притчах 11:28 написано:хто надію кладе на багатство своє той впаде, а праведники зеленіють як листя.
Тут Соломон показує формулу до процвітання,життя,до неупадку але навпаки. (Зеленіють як листя це метафора) отже хто надіється на Бога буде не сохнути, не жовтіти,листя не опаде,але буде мати життя.Людина яка надіється на Бога повинна Йому довіряти, розраховувати на Його допомогу у своїх життєвих питаннях,не можна сумніватися, бо це не від віри, а значить це не надія. Хто надіятиметься на багатсво(багатство можна широко розуміти) своє,той програє і вчинить не мудро, що непонадіявся на Бога. Той впаде означає-неодмінно буде нещасним, значить і пожалкує. Є місця які це підтверджують: Пр:23:5 свої очі звернеш ти на нього, -й нема вже його:бо конче змайструє воно собі крила, і полетить, мов орел той, до неба...
Багатство зрадить того,хто на нього надіється.Пр:27:24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
Якова 1:11 бо сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, - і відпав цвіт її, і зникла краса її виду...Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!
Розраховувати на Бога це надіятися на Нього.Така людина знає свого Бога,бо вона має живу віру.

Згідний, а св. Павло пише до Тимофія: "Наказуй багатим за віку теперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожиток" 1Тим. 6:17

"Надія, надія, на Бога одна; жива, непохитна і міцна як сталь; надія на тверду і вірну дорогу, яка поведе у блакитную даль!" із псалма.

Якщо я очікую на допомогу від якоїсь людини ,значить я надіюсь на неї.Надіятись на Бога означає очікувати від Нього те ,що я потребую...

Яка цікава аналогія, і наскільки велике протиставлення наслідків у Біблії:
Так говорить Господь: Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає! (Єр.17:5)
Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема: 4 вийде дух його і він до своєї землі повертається, того дня його задуми гинуть! 5 Блаженний, кому його поміч Бог Яковів, що надія його на Господа, Бога його, 6 що небо та землю вчинив, море й усе, що є в них, що правди пильнує навіки, 7 правосуддя вчиняє покривдженим, що хліба голодним дає! (Пс.145)