Як зрозуміти слова "простота у Христ" 2Кор.11 :3 Мені не давно доказували, що це щиро, звертатись до Бога і щиро від Нього получати т.д. Але це бути простим із Христом, а що таке бути простим у Христі?

В (Єв.6:4) є слова «і стали причасниками Духа Святого», зі слів Господа, приведених нижче, нема прощення тим, що зневажили Духа Святого.
(Мт.12:31) Тому кажу вам: всякий гріх і зневага простяться людям, але на Духа зневага не проститься людям.
(Мт.12:32) І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому.
Коли ті, «що просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого, і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку», й відпали, бо зблудили - при покаянні будуть прощені.
(Мт.18:11) Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загинуле.
(Мт.18:12) Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала?
(Мт.18:13) І якщо трапиться знайти її, по правді кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали.

Цитати, що зневага на Духа Святого не проститься, і що Ісус прийшов, щоб знайти загублене я зрозумів. Я вас не розумію, бо спочатку навівши цитату "і стали причасниками Духа Святого" ви написали, що нема прощення тим, хто зневажив Духа Святого. Потім ви навівши ту саму цитату "і стали причасниками Духа Святого" ви написали, що при покаянні будуть прощені. І я згідний з ними обома. Але яке з цих двох підходить до того, що я був написав спочатку, що "Не можна бо тих, що..., знову відновляти покаянням"?

(2Кор.11:3) Але боюсь, щоб, як змiй хитрiстю обманув Єву, так i вашi уми щоб не пошкодились, ухилившись вiд простоти у Христi.
Коли б Єва ходила у простоті Слова Божого, вона б корилася Йому і не дала б себе обманути змієві.
Бути простим у Христі (у Слові доб.мною), бути водимим Духом Христовим (духом пророчим доб.мною).
(Об.19:10) …я співслуга тобі і братам твоїм, які мають засвідчення Ісусове; Богу поклонись; бо засвідчення Ісусове є дух пророцтва.
Тому віруючим в Ісуса Христа необхідно визначитись, живемо за тілом, чи за духом.
(Рим.8:9) Але ви не за тілом живете, а за духом, якщо тiльки Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духа Христового не має, той i не Його.

Тарасе, є гріхи на життя, а є гріх на смерть. Якщо людина, яка пізнала Бога, зневажає благодать, вона зневажає Духа Сятого. Такій людині немає покаяння, бо Дух Святий дає це покаяння. Це не просто брат спіткнувся чи зґрішив, це свідомий вибір.

Простота в Христі заключається в тому, щоб триматися здорової науки Христа, а не впадати у різні філософські вітровчення. Наука Христа - проста і доступна кожній людині. Христос ставив у приклад для нас дітей: щоб ми були такі ж прості у Христі як діти.

на зібранні у вівторок (розбір Слова Божого) старший брат сказав деякі думки стосовно гріха на смерть із 1Івана 5:16., що перекликується (я думаю) із моїм питанням тут на форумі.
Отже, гріх на смерть - це свідомий гріх, далі, це коли людина грішить, потім кається, потім знову грішить, потім кається і тд. і не може його людина позбутися, тобто вона грішить на смерть...

(Мт.18:21) Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?
(Мт.18:22) Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!
Є приклад з віруючим, який ніяк неміг кинути курити, це тягнулося досить довгий час. Скільки разів він каявся, просив прощення у Господа, просив, щоб Господь звільнив його від цієї згубної привички, але ніяк неміг побороти цей гріх. Одного разу, старший віруючий брат побачив як він потай курив і запитав його, що неможеш кинути курити, той відказав так. Вони на цьому місці, біля куща, стали на коліна принесли цю потребу в молитві перед Господа і Господь звільнив брата від куріння. Згідно попередніх цитат гріх простився. Гріх не на смерть.
(Мт.12:32) І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!
Може зневажитись Слово, через нерозуміння – проститься, але коли зневажиться вияснення Слова Духом Святим – це не проститься. Коли Дух Святий докоряє за гріх і це зневажається, це гріх на смерть.

Покаяння дає Дух Святий, отже якщо людина кається в гріху, то хоч потім знову падає сотні разів - всеодно це гріх не на смерть. Гріх на смерть - це свідоме повстання проти Бога відкидаючи або зниважаючи Духа Святого. Треба бути обережним з цим питанням. Ворог дуже часто використовує це місце Писання, щоб навязати віруючому думку, що він зґрішив гріхом на смерть і тепер йому нема покаяння.

Так, згідний і з цією думкою, але якщо людина сотні разів падає, і так помирає, то хіба це не гріх на смерть? Святий Дух дає покаяння, і хоче щоб більше цього людина не чинила, а якщо людина продовжує це чинити, то хто винуватий? Отже, людина за впертістю свого серця гине, бо Бог - справедливий, і не може чекати вічність, щоб людина покаялася.

Будь-який гріх породжує смерть. Але майже всякий гріх проститься і вже прощений.

Поясни, будь-ласка термін "майже всякий гріх"

Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться за нього, і Він життя йому дасть, тим, хто грішить не на смерть. Є й гріх на смерть, не про нього кажу, щоб молився. Усяка неправда то гріх. Та є гріх не на смерть. (1Iван.5:16-17)
Як бачимо, написано "усяка неправда то гріх" - що значить гріх на смерть. Водночас, Христос сказав, що всякий гріх проститься, окрім хули на Духа Святого. А значить, Бог може простити всяку неправду - тобто гріх, який для когось буде на смерть, комусь Бог може простити. Але ж чому тоді не варто молитися за такого що грішить гріхом на смерть?
Отже, стає зрозумілим, що не можна гріхи поділяти на смертні чи безсмертні, а власне тут треба розрізняти наше ставлення до цього чи іншого гріха. Двоє можуть грішити тим самим гріхом, але для одного - це на смерть, а другому - на прощення.
І я думаю, що вся справа в тому, що хтось грішить свідомо, усвідомлюючи свої поступки, тобто розуміє, що це гріх, але не розкаюється в ньому (не чує голосу совісті, не є щирим перед Богом, обманює сам себе), то для нього цей гріх є на смерть. А коли хто грішить гріхом, але розкаюється в ньому, і навіть якщо знову грішить, але кається, тобто шкодує про це, то це гріх не насмерть - за такого треба молитися, щоб Бог звільнив його від цього гріха. В першому випадку - неправда та лицемірство, а в другом випадку - немічність та щирість. В першому випадку грішник вважає себе праведним, а в другому - недостойним прощення. Але Господь піднімає немічних, хто на Господа уповає, той буде Богом оправданий... а хто гордий, той грішить і не бачить себе винним - це гріх на смерть. Така моя думка.

Це не термін, це фраза. Ішлося про гріхи "не на смерть".

Гріх - це не поступок, це ворожнеча супроти Бога. Якщо двоє грішуть гріхом н смерть, то обоє загинуть. Ананій і Сапфіра сгрішили таким гріхом. Вони сказали неправду Духу Святому: І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?
(Дії Апостолів 5:3)