Ви просто нещирі Міхаїле.от і все.

Втрата якого життя.Хіба після смерті душа втрачає життя??

Міхаїле,навіщо душі повертати життя,якого вона не втратила?Вона втратила тіло,яке за вашими словами є дочасним,бо є видимим??І як ваші однодумці висловлюються -усе матеріальне матиме свій кінець.Тому смерть тіла очевидно і є тим кінцем.Чи не так??
Ми не про цю смерть говоримо. Зауважте Міхаїле,у своїх видумуваннях ви жодним чином не ссилаєтесь на Біблію,що ясно свідчить що ви займаєтесь пустословством.Дар вічного життя ніяк не вказує на оте єднання з Богом.Життя це буття,існування.Вічне життя -вічне буття, існування.Смерть-протилежність життю,буттю.Тому якщо в час смерті тіла душа продовжує існувати,то вона продовжує житти.І якщо вона безсмертна,то вона вже має той дар-вічне життя,адже існує,живе вічно.Хіба ні??
Суть же вашого спасіння полягає не в спасінні тіла,а в спасіння душ.Чи я помиляюсь.

Чому це вже не життя??Хіба вони там не житимуть.Що є ознакою життя?відчутя,роздуми тощо.Тож якщо ці ознаки життя там у них будуть,то вони все ж залишатимуться живими.І якщо таке відбуватиметься вічно,то і жити вони там будуть вічно. Саме так,це теж є життям.Якщо ні то як ви це називаєте?? А що тоді є ад, у якому був той багач з тої історії про багатого та Лазаря, і який буде кинутий у те озеро??
То що є тим адом і що є у ньому??
От тобі і маєш,Міхаїле що трапилось з вашими фантазіями.Не можете щось і по цьому придумати??Аяяй,я був про вас більшої думки.Тож коли не маєте поняття у цих питаннях краще промовчіть та послухайте тих хто щось у цьому тямить.Домовились??))Ну а по тому що розумієтесь,дайте мені відповідь.

Ви ссс, любите закручувати і розписувати. На рахунок щось придумати, то якщо я хочу дізнатись більше про аваддон більше, ніж вже встиг "накопати" в літературі і питаю в інших форумчан, що скажуть, то це не означає, що вичерпалась моя фантазія. Просто вважаю, що на форумі хтось знайдеться, що пояснить це незалежно від думки СЄ і мені пояснить краще.




Ви, ссс, знаэте, що в грецькій мові є два слова для позначення життя: "дзое (зоя)" і быос. "Біос" характеризує життя земне. "Дзое" - життя вічне. Тому смерть це втрата життя "біос". Духовна смерть - це не переставання існування душі (вона безсмертна) а втрата зв’язку з Богом, тобто втрата вічного життя з Богом.
Тому є воскресіння духовне і воскресіння тіла, тобто воскресіння загальне (яке буде при ІІ Пришесті Ісуса Христа).

(Це лише дотичне до теми духа, душі і тіла. Луки 11,40 "Нера­зу­мные! не Тот же ли, Кто сотворил внешнее, сотворил и внутрен­нее? " Це вказує що в Раю мало бути і внутрішнє і зовнішнє (не плоть, і нічого з гріховністю звязаного в раю не було. Але ці слова вказують що було внутрішнє і зовнішнє. Тому і воскреснути має все єство людини. Бо людина була створена троїсто: Дух, душа і тіло. - Цілісна Людина).




Ми все, що стосується смерті говоримо, розставляючи все "по полкам"

То виходить Бог створивши людину (тіло), вмістив у нього безсмертного духа.... чи може душу... чи все-таки людина стала живою душею... Так хто ж буде мучитись, дух, душа, нове нетлінне тіло, чи може ще щось? І ще одне запитання, чи знаєш ти, чим відрізняється дух від душі (чи може не відрізняється)?

Бог створив тіло, вдихнув духа, і стала людина душею живою. Ап.Павло тіло назває мешкальним наметом (рос. хижиною): 1 Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний... Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям... ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа... Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе. (2Кор.5)
Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше. А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас. (Фил.1:23-24)
Також Петро пише: 13 Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій оселі, спонукувати вас нагадуванням, 14 знаючи, що я незабаром повинен покинути оселю свою, як і Господь наш Ісус Христос об'явив був мені. 15 А я пильнуватиму, щоб ви й по моєму відході завжди мали це в пам'яті. (2Петр.1:13-15)
То ж бачимо, що тіло - це оболонка, домівка, житло, намет для нашої сутності, тобто для душі. Христос каже: І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні. (Матв.10:28)
Якщо вбивають наше тіло, то душа продовжує існувати поза тілом.
Душа - це наша людська сутність, наші думки, переживання. Поки душа в тілі, то душа управляє тілом так, як вважає за потрібне. Душа має духовну природу (вона не є матеріальною), а тому її називають духом.
Крім душі людини є дух, який даний Богом. Дух походить від Бога, і знає Бога. Цей дух підказує душі, що вгодне Богу. Відтак, кожна душа може обирати, покорятися духу (Богу) чи тілу. Для того, щоб чути голос духа, необхідно народитися від Бога, Який Духом Святим оживляє дух людський.
...бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити. (Рим.8:13) І ще: І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла (плоті), бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу (плоті), і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете. (Гал.5:16-17)
Дух завжди спонукає нас до доброго, а плоть егоїстична і дбає лише про дочасне, земне. Душа - це наше серце, де відбувається вибір (боротьба): слідувати за духом, чи вчинити пожадливості плоті.
Коли ж людина помирає тілом, то дух повертається до Бога, а ангел веде душу туди, куди їй було призначено.
У вічності, душа поселяється у нове нетлінне тіло.
Душу можна називати також духом, бо вона має природу духовну. Але не слід плутати людського духа, що походить від Бога та повертається до Бога, та безсмертну душу, що є також духом.

Ну ось, коротко написав як це розумію.

Це щось нове Сам видумав?

А що для тебе тут є новим?

Та тут все якась маячня, правильно тільки те, що душа - "наша людська сутність, наші думки, переживання." А ці переживання, думки є продуктом чого? Мозку! А якщо мозок помирає, то як думка, емоції можуть жити? Душа - це не тільки духовна субстантція, але також тілесна. Це синтез духовного і тілесного. Якщо душа не помирає, а куись там іде, то куда ідуть душі тварин, адже вони також мають душі?!

Ну на рах. походженя думок я не впевнена, хоча Господь і встановив мозок відповідальним за процес мислення. У вічності в людей будуть інші тіла, духовні, але люди там мислячі "Є тіло звичайне, є й тіло духовне". 1 Кор 15:44-б
Так же ж Господь по-різному творив людей і тварин, хоча і тим, і іншим дав життя, душу. "І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так." Буття 1 :24 "І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею". Буття 2:7

Це складана Біблійна тема.. Її так просто не вирішити на цій гілці. Вона потребує великої розумової роботи і допомоги Духа Святого.
Для цього треба зібрати виключно всі цитати контексти їх зі Святого Письма, опрацювати, звести до спільного знаменника. Потім також перевірити, що думали перші християни (християнські мислителі) на цю тему. Порівняти, узгодити... і так вже робити якісь висновки. Церква такий аналіз робила протягом тисячоліть і дійшла висновку, що людина троїста по своїй природі - вона э Дух,який має душу і живе в тілі. Так створив Бог і він знає, що робить.
Але детальніше треба розглядати... Є різні теорії, інтерпритації як повязані дух, душа і тіло. Але правда віри - що духовна частина є безсмертна. (Дух і душа, чи лише дух... теж треба чітко все виключно Святе Письмо проглянути, бо це складно так просто сказати).

Так чисто натрапив на одну цитату АнтоніяВеликого про тіло...

Як бачимо, душа людська нічим не відрізняється від душі тварин, бо душа це життя. Так само як і люди, тварини теж живі істоти: вони мають емоції та розум. Куди іде душа тварини після смерті? Нікуди! Бо душа просто припиняє своє існування. Душа це і є життя, живий організм, дихання. Коли людина чи тварина припиняє дихати, то душа припиняє своє існування. Хоча часто під душею, навіть в Біблії розуміють дух, який вічний і який після смерті дістає нову домівку, тобто нове тіло.

Ти сам додумався, чи у східних вчень ці ідеї позичив ? Це не нове. Еклезіаст так казав. Та чи був він прав?

Цікаво.А що є якісь підстави,аби сумніватись у словах Еклезіаста??

Еклізіаст писав з точки зору життя на землі. Він не торкався вічності. З точки зору земного життя дійсно, кінець для всіх однаковий: і в праведників і в грішників і навіть в тварин. Але Господь дарував нам (надію на) вічне життя.

Ні,звичайно, він пише: "... усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм (людським синам ) у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця". Еккл.3:1
А трохи нижче подає такі роздуми: "Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі, бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все! Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху".
А потім додає: " Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?" Еккл. 3:18-21
Еклезіаст описує роздуми та сумніви обмеженої людини, якій не все до кінця відкрито.
Павло ж пише:"А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини.. 1 Кор. 2:10