Чи є клятва гріхом? Чи буде якесь Боже покарання якщо порушити клятву?

Я розумію, що будь-яка клятва є гріхом, бо так сказав Христос: Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом. 34 А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий; 35 ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого; 36 не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною. 37 Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого. (Матв.5:33-37)
Також Яків нагадує: А найперше, браття мої, не кляніться ні небом, ані землею, і ніякою іншою клятвою! Слово ж ваше хай буде: Так, так та Ні, ні, щоб не впасти вам в осуд. (Як.5:12)

Ну, залежить яка клятва... Якщо хтось поклявся на зло - то таку клятву необхідно порушити - тобто покаятися в тому.
А якщо хтось поклявся на добро, то нехай виконає.
Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни! Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити! (Екл.5:3-5)

Промінчику, а чому це питання тривожить? Дала якусь клятву?

Да, клялася

Сонячник, а де ти у поданому контексті побачив що клятва є гріх? Ти сам підкреслив слова "щоб не впасти вам в осуд".
Думаю правильна відповідь №2 Тільки коли не виконуєш клятву вона стає гріхом.

А як же обіцянка у водному хрещені, хіба це свого роду не клятва?

А я схильна до третьої думки. Гріх, коли чимось клянешся.
Зустрічне питання: де межа між клятвою та обіцянкою? Наприклад,у армії присягають на вірність Вітчизні чи коли шлюбують один одному. Хіба клятва не відрізняється від обіцянки тим, що клянуться чимось? У тлумачних словниках значення цих двох слів відрізняються тим, що клятва (присяга) - це урочиста обіцянка часто чимось підтверджена.

Тоді не бачу різниці між клятвою і обіцянкою. Водне хрещення це урочиста обіцянка того що були пообіцяли у душі.



Справді, а як відрізнити клятву від обіцянки? А може це синоніми?

Обіцянка звучить м"ягше і означає, що людина обіцяє докласти усіх старань зі свого боку, щоб витримати обіцянку, але не дає 100% гарантії, бо всяке може статися.
Присяга - це безоговорочна обіцянка чогось, що так станеться а не інакше, для підкріплення своїх слів, людина присягається чимось, тобто підписує контракт, при порушенні якого, вона несе якесь покарання, навіть якщо це сталося не по вині цієї людини. Тому Господь каже нам не присягатися, бо людина не є всесильною.
Наприклад, при укладенні шлюба. Жених любить свою наречену і переконаний, що проживе з нею до смерті. Але він не може у цьому заприсягатися, бо він лише людина і в майбутньому може статися всяке. І саме таке і стається, коли людина присягається. Тому розумніше не присягатися взагалі. Біблія каже нам: проклята людина, яка надію свою кладе на людину. Або навіть той приклад, де багач каже: побудую я просторніші сховища і буду пити і веселитись. Але Христос каже: нерозумна це людина, бо не знає, що завтра помре. То як же людина може у чому присягатися, якщо не знає, що буде завтра?

Ну, якщо Христос велів не клястися, то значить, всяка клятва є гріхом. Якщо Бог велить не клястися, а ми це робимо, то тим самим виявляємо своє невірство Богу - це гріх невірства.
Інша справа, коли ми не знали про Слово Христове, тоді клятва буде гріхом як ми її порушили.
Христос же навчав, що слід робити, щоб взагалі не впасти у гріх.

Так, а ще, мені здається, клятва - це коли ми ставимо умову: нехай мені буде так і так, якщо я не зроблю цього. І чому ж Христос каже "І хто небом клянеться, клянеться Божим престолом і Тим, Хто на ньому сидить..."?
Очевидно, що коли клялися, то тим заклинали чи то небом, чи землею, чи жертівником, чи храмом. А це гріх.

Обіцянка - це коли ми хочемо щось зробити і кажемо, що зробимо. А коли ми не виконали обіцянку, то виходить що сказали не правду, і це є гріхом.

До речі, я за собою помітив, що дуже часто раніше обіцяв, бо справді хотів так зробити... але тепер помічаю, що дуже багато обіцянок є не виконаними, і багато з них вже не можу виконати. Це дуже прикро, але розуміючи це, тепер вчусь нічого навіть не обіцяти.
Недарма написано: 13 А ну тепер ви, що говорите: Сьогодні чи взавтра ми підем у те чи те місто, і там рік проживемо, та будемо торгувати й заробляти, 14 ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з'являється, а потім зникає!... 15 Замість того, щоб вам говорити: Як схоче Господь та будемо живі, то зробимо це або те. (Як.4:13-15)

Так, водне хрещення - це урочиста обіцянка, але не думаю, що це клятва. Але це є акт цілковитої довіри Богу нашого життя, ми вбиваємо своє "Я", і віддаємо своє життя волі Божій. У клятві ж людина покладається на себе.

Діло в тім що я нічим не клялася, а просто дала на дещо клятву. Як ви думаєте, буде якесь покарання коли я невиконаю клятву, чи однаково чим клястися чи просто клястися?

Промінчик, просто роби те, що підказує серце
Звичайно, важливіше те, як ти поступиш правильно, а не те, чи порушиш ти клятву. Клятву ти вже дала, це в минулому. Якщо це була нерозумна клятва, то я впевнений, що гріхом не буде, якщо ти її порушиш. Навпаки, ми не повинні бути звязані клятвою, особливо якщо це недобра клятва, в Христі ми вільні. Тому Христос і не велить нам давати клятву, бо вона нас звязує.

Цікаво, що Господь один може клястися, бо Він Єдиний, Хто виконує всі клятви (лиш не обіцянки з умовою). Написано так: "Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою. Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку. Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви…"Євр. 6:13, 16-18
"Я Собою Самим присягав, справедливість із уст Моїх вийшла, те слово, яке не повернеться: усяке коліно вклонятися буде Мені, усякий язик присягне й Мені скаже: Тільки в Господі правда та сила! Прийдуть до Нього та засоромляться всі, що на Нього запалюються." Іс.45 :23, 24
Ще цікаве місце Писання на цю тему: "Знаємо й те, що закон не даний для праведника, але для ... кривоприсяжників" 1Тимофію 1:9,10
Щодо обіцянок при Водному хрищенні, то це не просто обіцянки, а заповіт чи угода, в якому бере участь дві сторони. Бачимо, що Господь її підтверджує опечатує Своєю кров`ю, а ми добровільним присвяченням себе життю згідно волі Божої, чи не так?

Якщо ти зробила нерозважливий поступок, але визнала помилку і покаялася в тому - то навіщо Богу ще карати? Бог карає не для того, щоб завдати болю людині, але щоб виправити та навчити. Кого Бог любить - того карає, щоб ми були слухняними дітьми.

Все таки я порушила ту клятву що давала, але думаю Бог пробачив це мені. Все таки ніяку клятву краще не давати)))

Цікаво, яку клятву ти давала?