Частина четверта «Царство Небесне».
На підході до Царства Небесного, бачив ворота Царства Небесного. Біля воріт Небесних стояв Ар-хангел Михаїл з вогненним мечем. Тут пролунав Голос Божий. Господь сказав відкрити ворота в Царство Небесне, впустити цю душу.
Коли ми з ангелами ввійшли, побачив цю красу Царства Небесного. Білосніжних ангелів у білосніж-них одежах. Ангели були різними по величині, більші й менші. Ось тоді ангел хоронитель говорить мені: «У Господа проси, чого хотів би ти, що тобі потрібно. Зараз душа піде на поклоніння до Бо-га».
Душа підійшла до вівтаря по дуже гарній доріжці. Душа йшла на поклоніння. Душа впала, побачивши Божественнее Світло, почала плакати, всі гріхи стали явними,закрив лице і почав плакати.
Господь Христос сказав, щоб я встав, піднявся. Тоді Господа побачив. Очі Його проходять крізь душу. Людина не може бути такою, і нема такої людини, як Він, пояснити це не можливо.
Христос заспокоїв мене в першу чергу і поздоровив з тим, що я сюди потрапив, зміг сюди прийти. Якби не мав віри – не прийшов би. Без віри сюди не входять.
Господь сказав, що вибрав мене для того, щоб розповідав людям. А хотів би Він, щоб поменше крив-див людей я в наступному житті.
Якщо Господь посилає хвороби, то через них ми очищаємося від своїх гріхів. Показали мені, що коли молитва йде із храму – стовп світла йде нагору. Господь чує їх. Люди зараз впали в гріхи, в тяжкі гріхи, навіть найближчі в сім’ї, брати й сестри, батьки ворогують між собою. Мало хто йде на по-каяння.
У 1999 році було явлення Матері Божої була одній жінці Ользі. Одкровення було, що Русь не загине. Русь воскресне. Перед цим будуть по багатьох місцях біди великі. Господь сказав, що зупинити це вже не можливо. Сатанинська символіка зараз скрізь. Люди приймають її майже всі. І священство впало в це. Багато людей говорять, що не знаходять виходу, що не знають, як будуть жити, як діти наші будуть жити, що з нами буде і що будемо їсти, на Бога не сподіваються. «Якщо не зупинити це, – сказав Господь, – всі впадете в нечистоту, всі пропадуть до одного.
Якщо хто буде приймати печатку сатани на чоло й руку, повністю будуть залежні від бісівської си-ли.
Говорили святі люди, що потрібно до останнього ходити до церкви, каятися й причащатися. Що тобі говорили - розповідати всім, особливо кому це потрібно.

Коли повернулася душа, зі мною був ангел-хоронитель. Я побачив своє тіло і пролунав голос Божий. Він наказав душі – увійди у своє тіло. Голос Бога був як грім. Грізний.
Як душа входила в тіло, не відчув, не боляче, як поштовх був. Кров пішла по венах, гаряче стало, кров стала циркулювати, руки ноги стали відходити, мозок почав працювати.
Спасіння наше тільки в Христі, тому що Він прийняв всі гріхи наші на Себе й постраждав за весь народ, що живе на землі. Господь - Любов для всіх людей на землі.
Навіть любить тих, які роблять зло. Усіх любить Господь і хоче спасти.

Редакція підготовила до видання дитячу книжку «Іван Богослов». Шукаємо спонсорів для друку цієї книжки. Бог завжди бачить добрі діла людей, але людина повинна проявити сама своє милосердя і бажання духовного стремління допомогти в справах Ісуса Христа спасінні душ людських.
З повагою головний редактор Володимир.
Ми приводимо уривок з книжки
Корабельна аварія

З цього часу розпочався для учня Христового, для духовного сина Пречистої Діви, свій шлях, свій жереб.
Цей шлях розділяв з ним його вірний учень ─ юний Прохір.
– Чому ти такий замислений, вчителю? ─ запитав Прохір.
– На морі чекають нас неприємності, ─ відповідав Іван. – Але така воля Божа. Сумувати не варто, проте приготуй душу до випробувань.
Вони сіли на корабель в Йопії1; погода була сонячною, і ніщо не передвіщало бурі. Але ще не закотилося сонце, як налетів шторм. Хвилі жбурляли корабель, немов шкарлупку, а буря все посилювалася. Глибокої ночі страшний удар потряс корабель: він налетів на підводну скелю й розбився. Серед ревіння моря не можна було почути ні тріску корабля, що ламався бурею, ні криків жаху; глибоку пітьму іноді розтинали спалахи блискавок. Опинившись у хвилях, кожен хапався за уламки корабля, щоб не піти на дно…
Настав ранок, і хвилювання на морі стало стихати. Десь опівдні Прохора й інших мореплавців винесло до берега. О диво! Усі залишилися живими, всі були тут, хоч і пошарпані бурею, вимучені, змерзлі, — всі, крім Івана... Вони опинилися недалеко від Селевкії1. Декілька днів обходив Прохір узбережжя, розпитуючи всіх перехожих у надії почути, що море винесло і Івана, але не дізнався нічого втішного. Він зрозумів, що вчитель загинув.
Гірко плакав Прохір, оплакуючи свого наставника та друга. Він відчував себе осиротілим і зовсім самотнім. Потім він згадав, що на ньому лежить обов’язок: жереб Івана. Тепер не разом з Іваном, а замість нього він повинен іти в Азію проповідувати Євангеліє – добру новину про втілення, навчання, смерть і воскресіння Христа. І, ще майже нічого не бачачи від сліз і похитуючись від слабості, він вирушив у дорогу берегом моря...
Минуло два тижні. Одного разу Прохір, втомлений дорогою, сидів на березі, безустанно дивлячись на море, і тужив за Іваном. Раптом серед ясного неба із цілком спокійного й гладкого моря налетіла єдина, але величезна хвиля, з великим шумом ринула на берег і викинула людське тіло. Прохір у страшному хвилюванні підхопився і, спотикаючись біжучи, кинувся до того місця. Вражений, крізь сльози, що набігали, він побачив те, що знало його серце вже тоді, коли чудесна хвиля хлюпнула всією силою на берег: побачив, що це Іван!
Обійнявшись, учитель і учень плакали й дякували Богу. Чотирнадцять днів і чотирнадцять ночей носили Івана морські хвилі. Та благодаттю Божою він залишився живий!

У селищі мандрівники попросили води та хліба і, підкріпившись, вирушили до Ефесу.
Через два тижні вони досягли мети своєї подорожі. За кілька років до цього в Ефесі цілих три роки проповідував Євангеліє й перетерпів чимало пригод апостол Павло1. Але Іван не став розшукувати ефеських християн. Він знав, що неминуче зустрінеться з ними, а зараз він прийшов до язичників Ефеса – до тих, хто ще не пізнав Істинного Бога й нічого не чув про Христа.
Бідними, нікому невідомими мандрівниками, прийшли Іван і Прохір у велике, відоме та багате місто Ефес.

Неправдивий шлях Духовного життя (А.І. Осіпов).
http://rutube.ru/tracks/1932021.html

Всі лекції.
http://video.yandex.ru/search.xml?text= ... &where=all

Все не читав, але вибірково. Але потрапив на таке. Перед тим ніж таке писати треба із Писання звірятися. Чув що із чистилища можна спастися, а от із пекла не чув. Тож може поясните?

І взагалі на видумку похоже, бо не так я читаю у Писанню про пекло. Ви забули головне, у пеклі будуть ті, які не прийняли Христа, і ті, які своїм життям не показують що вони народженні від Бога.

Название фильма: Отважные

Фильм рассказывает про четырех отважных американских полицейских, которые крепко дружат между собой и всегда помогают друг другу в беде. Но когда они становятся мужьями и отцами перед отважными полицейскими встает выбор: бороться за свои убеждения или совершить отважный поступок и навсегда изменить свою жизнь.