2 Тимофію 3:16
Усе Писання Богом
надхнене, і корисне до
навчання, до докору, до
направи, до виховання в
праведності
Це беззаперечна істина. Але є такі місця в Біблії (особливо в Ст. Заповіти), коли читаєш їх, то задаєшся питанням: навіщо таким "дріб'язком" ( перечислення жертвоприношення або приношення ізраїльтян Богу, детальний опис поділу землі євреями, родоводи, переписи і т.д. і т.п.) перенасичувати Біблію. Адже подібні місця займають цілі розділи, яким, щоб прочитати, приділяєш велику увагу та пильність.
Питання: навіщо такі місця написані Богом в Писанні і якою користю слугують для нас?

Тут Павло мав на увазі не кожен окремий вірш чи глава корисні для навчання і т.д., а в цілому весь Старий Завіт є Богом надхненим і корисним. Тобто, одні Книги є корисними нам для навчання (як появився світ), інші книги корисні для докору (до чого призводить гріх), інші свідчать нам про Ісуса Христа, інші вчать нас бути стійкими у вірі і т.д. Є в Старому Завіті і чисто технічні глави, де Бог давав точні повеління ізраїському народу, різні правила. Можна і з цього почерпнути щось корисне, або побачити прообраз Нового Заповіту.

А чи можна невіруючій людині довести про існування Бога Його ж словом?

Я думаю, що не можна... Таких людей Біблія називає "безумцями". А хіба можна безумцеві щось довести?
Христос нас застерігав: Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас... (Матв.7:6)

Сонячнику, а що скажете про це?
"Павло став посеред Ареопагу і промовив:
«Афіняни! З того, що я бачу, в усьому ви побожніші, ніж інші люди. 23 Бо, проходячи повз ваші святині й уважно їх оглядаючи, я побачив жертовник з написом: «Невідомому Богові». Отже, саме те, що ви, не знаючи, обожнюєте, я вам звіщаю. 24 Бог, який створив світ і все, що в ньому, який є Господом неба і землі, не живе в рукотворних храмах 25 та не вимагає служіння людських рук, начебто він чогось потребував, тому що сам дає усім життя, і дихання, і все. 26 Від одного чоловіка він створив усі народи, щоб вони населяли цілу поверхню землі, і встановив призначені часи та межі проживання, 27 аби вони наполегливо шукали Бога і таки знайшли його, а він недалеко від кожного з нас. 28 Бо завдяки йому ми живемо, рухаємося та існуємо, і навіть декотрі ваші поети говорили: «Ми — його нащадки».
29 А оскільки ми — Божі нащадки, то не повинні думати, що Бог подібний до золота, срібла чи каменю або до чогось, вирізьбленого завдяки майстерності та уяві людини. 30 І хоча колись Бог не зважав на часи такого незнання, тепер він говорить людям, щоб усі вони скрізь покаялися. 31 Бо він визначив день, коли має намір праведно судити населену землю через призначеного ним чоловіка, і дав усім людям гарантію цього, воскресивши його з мертвих».
32 Коли ж вони почули про воскресіння мертвих, то дехто почав насміхатися з нього, а ще дехто говорив: «Може, розкажеш нам про це іншим разом». 33 Тоді Павло пішов від них, 34 але декотрі приєдналися до нього і стали віруючими. Серед них були Діони́сій, член суду на Ареопазі, жінка на ім’я Дама́ра та інші." (Дії 17:22-34).

Як гадаєте, чому "безумці" стали розумними?

Безумці - це ті, хто почав насміхатися з нього, а ще дехто говорив: «Може, розкажеш нам про це іншим разом».
А ті що стали віруючими, як тільки почули Слово Боже, то їм не потрібно нічого доводити, бо Сам Господь відповідає віруючим.
Христос так сказав: Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого. (Iван.3:18)
Христос нікого не примушував вірувати і нікому не доводив, а лише звіщав істину: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те. 66 Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним. 67 І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти? (Iван.6:65-67)

А що таке богонадхненність? На мою думку, не просто достовірний опис якихось подій, точне подання цитат чи тверджень. Для цього достатньо історії та інших наук. Але Писання - подання того, що написано з точки зору Бога, Він Сам є розповідачем, а автори лише тими, хто передав, прийняте від Духа Божого. І тому тлумачити Писання ніяк не можна природнім розумом, але обновленим, духовним: "...перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість." Рим 12:2; "Тоді (Христос) розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання" Лк. 24:45
Для прикладу візьмемо роздуми Йова та його друзів подані в книзі Йова. Вони говорили ніби правильні істини, але згідно свого людського сприйняття, без Божого просвітлення. Тобто говорили по букві Писання, не розуміючи його духовної глибини, суті. За що і були докорені Богом. Написано ж: "І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє" 2Кор 3:6
У Біблії немає жодного зайвого слова, (навіть йоти,- казав Христос). І всі тексти несуть в собі якусь користь: якщо не для докору, то до навчання чи для праведного виховання. Просто треба понуждатися перед Богом у тому, щоб Він дав Своє розуміння того, що Він хотів сказати нам через той чи інший уривок. Щоби "буква була оживлена духом"

Я ще думаю, що вони говорили істину, але не поступали по цій істині. Були чимось схожими до фарисеїв, які знали добре Божий закон, постанови, але так не поступали по ньому. Друзі Йова були мудрими, але різниця між ними і Йовом була в тому, що Йов був праведний перед Богом.

Ну, вони говорили ніби мудро, але їхня мудрість була земна, душевна, без істинного пізнання Бога та Його шляхів (дійсно як у фарисеїв): "І сталося по тому, як Господь промовив ці слова до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов" Йов 42:7;
Мені запам`яталася думка, яку хтось висловив про те, що є різниця, коли проповідник сам орудує Словом, а коли Слово Боже=Христос орудує ним. Будь -який уривок Писання буде просто інформацією, знанням=буквою, а не пізнанням=духом якщо Христос не відкриє його нам. Це чітко видно, на прикладі того, коли невіруючі читають Біблію і не розуміють її. Атеїсти вишукують у ній всілякі (на перший погляд неточності), щоб вести свою пропаганду. Вони сліпі духовно і бачать тільки зовнішню форму=букву. А Слово Боже не є просто звуком чи надрукованою літерою, але має вагу=владу в духовному світі. Як і будь-яке інше слово теж залишає якийсь слід, вплив залежно від свого походження, тобто від того, хто його сказав...

Що, на вашу думку, є доказами того, що писання натхнене Богом? Такі докази необхідно приводити людям, котрі не вірять в Бога, а навіть тим хто вірить в Бога, але не довіряє Біблії. Невже ревний послідовник Христа не докладатиме зусиль, щоб переконати таких осіб?
Чи з вас хтось вважає цю справу безнадійною, як напр. Сонячник? Якщо так, то поясніть чому.

Неодноразово наголошувалось, що Біблія ніщо нікому не доказує. Вона свідчить про Бога, навчає, наставляє, докоряє, виховує, описує певні історичні події тощо. Але ніяк не доказує. Бог немає потреби в тому, щоб комусь доказувати про Своє існування. Якщо людина не вірить в Писання, то вона сама має можливість дослідити, ну хоча б в достовірність історичніих подій, описаних в Біблії.
Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід. Пс.18:2
Навіть сама природа вона не доказує, але свідчить, розказує про Бога. Лише бузумна людина може сказати, що нема Бога.

Чи існіє істотна різниця між "докази" та "свідчення"?

Доказувати, переконувати не означає свідчити або розказувати. Докази і переконання потрібно для того, хто відкидає Бога. Можна спробувати переконати якими-небуть научними фактами, що Бог існує, але це дасть малий ефект. Божа мета полягає у спасінні душі, а не в доведенні Його існування. Смиренна людина приймає свідчення від Бога.

Павло, за звичаєм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писання, виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскреснути з мертвих, і що Христос Той Ісус, про Якого я вам проповідую. І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, безліч побожних із гелленів та немало з шляхетних жінок.
А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в господу. А він їм від ранку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідоцтва давав, і переконував їх про Ісуса Законом Мойсея й Пророками. І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. (Дії 17: 3,4; 28: 23, 24)

Мабуть, це цілком зрозуміло, щоб доводити щось та переконувати у чомусь потрібно наводити докази. Докази можуть бути як з Біблії так і з світу довкола, а також наукові: історичні, наукові, археологічні, астрономічні та ін.
Таких доказів багато у самій Біблії. Бог притягує до себе людей різними методами. Тому й свідчення про нього та його сина підкріплені фактами, розповідями, доказами та здоровим глуздом, а навіть запевненнями самого Єгови: "А оскільки ми — Божі нащадки, то не повинні думати, що Бог подібний до золота, срібла чи каменю або до чогось, вирізьбленого завдяки майстерності та уяві людини.  І хоча колись Бог не зважав на часи такого незнання, тепер він говорить людям, щоб усі вони скрізь покаялися. Бо він визначив день, коли має намір праведно судити населену землю через призначеного ним чоловіка, і дав усім людям гарантію цього, воскресивши його з мертвих». (Дії 17: 29-31).

Християни не є під Мойсеєвим Законом, але вони мусять виявляти віру в передреченого Месію, Ісуса Христа. Саме стародавні родоводи, записані в Біблії, доводять, що Ісус справді був обіцяним сином Давида. Також важливою є інформація про жертви, оскільки вона поглиблює наше цінування набагато важливішої жертви, яку приніс Ісус, і зміцнює віру в неї (Євреїв 9:11, 12).
"Пробудись!" за березень 2010р.