Наскільки мені відомо покійний папа Римський Іван-Павло ІІ просив вибачення у людей за все те, що Церква витворяла. Sh_21, ти не чув таку інформацію?

Ні не чув, але він міг так зробити, бо наскільки я знаю він був хороший католицький папа.

Взагалі то католицька церква покаялася в багатьох злочинах проти людства. Іван Павло ІІ вперше відкрито визнав злочини католицької церкви ще 2000 року і проголосив 8 березня днем покаяння католиків за ці злочини. Я не памятаю, чи саме за хрестові походи він каявся - переважно мова йшла про інквізицію.
Щоправда, жодного разу після цього про 8 березня як день покаяння я ні від католиків, ні з преси більше не чув. Незручний виявився день...

Щодо УПА - особисто я позитивно ставлюся до діяльності цієї організації - вони справді захищали свою землю, на відміну від вояків німецької та червоної армії, які в своїй суті були агресорами.
Правда, розказують, що в окремих випадках бандерівці знущалися з віруючих, розстрілювали за те, що вони не хотіли приєднюватися до них. Це могло бути, адже неадекватів всюди вистачає - той взяв автомат і вирішив сусіду помститися за давню образу, той ще щось здуру вчинив. Але думаю, що радше це - поодинокі випадки, бо служба безпеки УПА за такі розправи жорстоко карала.
А швидше за все ці розправи чинили численні загони червоних партизан і провокаторів, які тільки тим і займалися, що знущалися з мирного населення. Це було головним їхнім завданням, щоби люди відвернулися від УПА. Вони і вдягалися так, як наші, і говорили по-нашому, а головне, чим відрізнялися провокатори - голосно кричали привітання: "Слава Україні!!!". Бо справжні партизани віталися скромно по-християнськи: Слава Ісусу Христу!
А щодо того, як боронити свою землю - це інше питання. Зовсім не обовязково брати зброю і вбивати. Існують чимало способів інших - як кажуть, хто на що здатний. До речі, без зброї інколи цей захист може стати набагато ефективніший.
Наприклад, мій дідо жодної людини ніколи не вбив, а врятував від вірної смерті, думаю, не один десяток. Він допомагав УПА, але допомагав по-своєму, робив те, чого більше ніхто не міг робити.

Наведи приклади.

Наприклад, мій дідо мав криївки, переховував там людей від енкаведистів і фашистів, у тому числі євреїв. Допомагав тим, що служив у якійсь радянській установі у Львові, і очевидно, постачав своїх корисною інформацією.
Крім того, міг виготовити будь-який документ, будь-яку печатку і тим самим врятувати сотні людей від переслідувань енкаведистами - це в той період, коли головнокомандувач УПА видав наказ про легалізацію відділів УПА. Тоді потрібні були документи, де вони були стільки років - ось тут і знадобилися вміння мого діда.
Для того, щоб врятувати життя десяткам, а може і сотням людей.
Зрозуміло, що про це рядові вояки не знали.

Ну і що ти тим хочеш сказати як би всі так робили війни не було, або всіх можна таким способом врятувати? Зрозуміло те що твій дідо робив була потрібна річ, і лікарі потрібні теж, але все ж таки комусь потрібно було брати зброю у руки.

P.S. Я напевно робив би так як ти говориш, бо я навіть тварину не можу забити.

ну, траншеї копати, міни встановлювати, порох та патрони підносити

Християнин, як віруюча людина, звичайно, не може навіть думки припустити, щоб брати в руки зброю. Але в той же час, християнин - громадянин суспільства, якому Біблія наказує виконувати накази начальства і жити за законами країни, не порушуючи їх. Дуже добре, що в цивілізованих країнах і в Україні передбачена альтернативна служба для віруючих, але як бути в ситуації, коли служба зі зброєю примусова для всіх? Є два аспекта, які говорять про те, що брати зброю до рук можна: по-перше, християнин є громадянином країни і повинен виконувати закон, по-друге, це не протиречить Писанню і в світлі Нового Заповіту ненавидіти брата - це більший гріх, ніж вбивство мечем.
Слова Христа про "хто візьме меч - від меча і загине" відносяться до правителів, які заставляють людей брати меча. Цитата про Петра, який відтяв вухо - не може бути аргументом проти носіння зброї: Петра ніхто не заставляв рубати вухо - це була його ініціатива.

особисто для мене це тяжке питання і не можу на даний час конкретно відповісти як повинен діяти християнин в такій ситуації. Вдячний Всім, хто бере активну участь в обговоренні цієї теми! БОЖИХ БЛАГОСЛОВІНЬ!

Мабуть потрібно діяти так, як підказує наше сумління. Звичайно, служити в Червоній Армії, або в совєцкій міліції - це було злочином проти народа, тому такі речі, як присяга народу і служба в антинародній армії були несумісними. Але зовсім інша справа служити в нормальній країні. Я знаю віруючого, який служить в поліції США, і його служба ніяк не суперечить сумлінню, бо служить народу у добрій совісті, а значить і Богу. Так що, мабуть, тут кожен сам повинен визначитись, чи не протирічить служба, чи робота, християнській моралі. Я знаю також віруючого, котрий покинув дуже престижну роботу в Податковій Інспекції, бо на тій роботі чесним бути неможливо.

Вчора обдумував питання про роль християнина, та й просто людини, у суспільстві. Пропоную таку думку, можливо як філософську позицію: я дійшов висновку, що солдати служать не так свойому народу, як своїм правителям. Ні Сталін, ні Гітлер не радилися з народом чи починати війну, а тисячі людей змушені були гинути за своїх правителів. Простій людині, яка живе в селі, їй всеодно кому платити податки. Патріотизм, націоналізм - це плоди пропаганди існуючої влади. Наприклад, гуцул у Карпатах колись платив податок польському пану, потім радянській владі, а потім, якщо він жив на території, які відійшла Польщі, знову польській владі. Якщо гуцул живе на території України, він себе почуває українцем, якщо на території Польщі, він себе почуває поляком. В принципі, різниці між поляками і українцями майже немає, вся різниця надумана, прищепнута пропагандою існуючої влади і сформована історією. Поляк легко асимілюється в українця і навпаки. У Львові важко сказати скільки поляків зараз усвідомлюють себе українцями і навпаки, скільки в Польщі українців усвідомлюють себе поляками. За часів СРСР люди себе почували радше радянськими людьми, аніж українцями чи росіянами і оцей радянський менталітет так і залишився в наших людей, незалежно чи він з Молдавії чи з України чи з Росії. Так само приклад США. Люди в США почувають себе просто американцями, хоч всі приїхали з різних країн. То чи потрібно воювати один з одним? Люди воюють лише через конфлікти правителів. Я вважаю, християнин не повинен виділяти себе національними ознаками, бо всі ці ознаки - штучні і дуже суб"єктивні. Так само й патріотизм. Патріотизм - це також штучна, навязана владою любов до території, якою править. Християни повинні бути вище цих земних інтриг.

Це суперечливе питання, завжди шукав на нього відповідь

До речі, а що вчить про це КЦ?

дуже б хотілося знати погляди людей які писали вище в теперішній час, як вони відносяться до того що зараз відбувається в країні, що зараз робити людям якої ви думки........

тож можна підняти меч.
і ми повинні розуміти що в теперішній час це буде не зовсім меч, причому немає неякої грантії кого він може поранити , розрушити, та вбити не тільки людей які вбивали, а можливо і тих хто виконуючі слово Боже підставляв другу щоку коли його ударяли по іншій,то чи можна його пріміняти.

причому така ситуація була не тількі в наш час, як повині були поступати, і як мають поступати зараз люди, щоб не віддалятися від Бога, що потрібен робити істиний Християнин , або який хоче бути істиним Християнином в подібних ситуаціях.

тут можна писати довго смисл один

може людина примінити меч

чи повинен підставити другу щоку

це дуже важливе питання на сьогоднішній час, для багатьох людей в різних куточках нашої держави, тим більше ускладнюється тим що застосований меч впасти не на того, може задіти інших (в тому числі і вас).

дозволяючі підняти загроза

недозволяючі підняти загроза