А цю тему я помістив в розділі "Досліджуймо Біблію", для того, щоб ми на основі Писання, роздумали над причинами і наслідками такої речі.

Сонячник, ти переплів 2 поняття: самоповага і гордість, а вони є досить різні. І знову ж таки, місця писання, приведені тобою, вони свідчать саме проти гордості. Як вважаєш, це нормально, коли людина постійно про себе думає: "Я нікчемний, я нічого не вмію, за що не беруся - все з рук валиться; інші кращі за мене, вони зірки з неба хватають, а я нічого в житті не досягнув і не досягну, тому що я бездарний і т.д, і т.п." - це нормально? Це смирення? Чи це надмірна закомплексованість, якої якнайшвидше треба позбавитися? Ось що я, власне, і мала на увазі, коли писала про самоповагу.

Ну, бачиш, Winslet, я не такий розумний, щоб відразу зрозуміти про що йдеться. Дякую за приклад.

Згоден, але щоб на основі Писання роздумувати, то треба власне і мати такий біблійний приклад...
З того прикладу, що привела Winslet, можна зрозуміти, що мова йде про зависть.
Тобто думки "Я нікчемний, я нічого не вмію, за що не беруся - все з рук валиться", "а я нічого в житті не досягнув і не досягну, тому що я бездарний" - є добрими, тому що ми справді самі нічого не можемо зробити без Божої допомоги! Я саме так і вважаю, що я нікчема, і без Божої милості кроку зробити не можу! І нічого я сам у житті не досягнув! Бо саме Бог дає нам їжу, силу і все необхідне для нашого існування. Тобто я - ніщо, але у всьому - Бог, Йому слава!
Ну а думка "інші кращі за мене, вони зірки з неба хватають" - це зависть, то є гріхом і того потрібно позбуватися.

Ну, по-перше, не "зависть", а "заздрість" , а по-друге, хто сказав, що комплекс неповноцінності не породжує заздрість (і не тільки, ще інші душевні пороки)?

Дякую, Winslet, за поправку
Я не знаю, чи вірно я зрозумів значення "комплекс неповноцінності", бо не психіатр, але думаю, що може приклад цього комплексу ми можемо побачити у Мойсея:

Або пророк Ісая:

Та й багатьох інших мужів Божих... і той же митник, що бив себе в груди. Це ж комплекс! Чи не так?
Ну, якщо я далі не розумію, то вибачте - значить ця тема не для мене, бо вже мабуть і не зрозумію - бо такий у мене комплекс неповноцінності
А може то колись люди ще не мали таких комплексів, тому й Біблія про це мовчить...

Відносно пророка Ісаї, то він це говорив не з причини комплексу, а тому що, прийшовши в присутність Божу, він побачив себе не таким. Завжди, коли ми приходим в святу Божу присутність, ми можемо побачити себе не такими, і стремитись щось виправляти.
Наведу ще один приклад комплексу: Стоїть брат (сестер не буду зачіпати) біля дзеркала і думає, що він такий не красивий, і то в нього не те, і то, і волосся не чорне, а світле, або навпаки (добре що хоч фарбувати не надумався). Або що він не такий красномовний, або такий нецікавий, що з ним ніхто не хоче говорити. І тоді така людина замикається в собі. А диявол ще більше її побиває. І ще те показує, і те, і на перший погляд здається що він правий. Але це лише на перший погляд.

На жаль, я не можу погодитися з більшістю висловлених тут думок. Загалом вони відображають відоме лжевчення, яке поширюють останнім часом деякі вчителі на молодіжних конференціях.
Проповіді на цю тему мають О.Шевченко, Р.Шкіндер.

Дуже добре було б привести біблійний приклад "закомплексованої" людини. І я переконаний, що стан такої людини можна описати більш зрозумілими словами. Я думаю, що людська природа за тисячі років не змінилася!
Така людина (з цього прикладу) є пожадливою, хоче бути кращою, прагне визнання, похвали людей, шукає слави, тобто це тілесна (невідроджена) людина! Така людина прагне величі!
А християнин повинен себе навпаки принижувати... Тобто зверни увагу на вектор (напрямок думок "закомплексованої" людини і християнина)!
Тобто якщо вже розглядати надуману проблему "комплексу неповноцінності", то треба розглядати не стан, а прагнення такої людини!
Тобто якщо говорити, що людина "закомплексована" і хоче "розкомплексуватися" (іншими словами СТАТИ ГОРДОЮ) - то це погано, це приведе до смерті!
Але якщо людина не є "закомплексованою", але прагне "закомплексуватися" (іншими словами СМИРЯЄТЬСЯ), то це добре, - така людина буде вознесена Богом!
В цьому, я думаю, і криється оте лжевчення про "комплекс неповноцінності"! Хитрість диявола в тому, щоб смирення (до чого християнин повинен прагнути) назвати "комплексом неповноцінності" або "низькою самооцінкою" або "лжесмиренням", щоб змінити прагнення християнина на протилежні (від "комплексу" до гордості)!

Те що я назвав ЛЖЕСМИРЕННЯМ я і досі ним вважаю, а щодо різниці смирення і комплексу неповноцінності, то я вже про неї говорив.
Мені цікаво, які з наведених думок Іван вважає лжевченням, і хотів би чути тоді не лже погляд (може я справді помиляюсь). Я загалом згідний з першою його фразою. А також я більше не хочу мати дискусії занади суперечки, тому напевно ближнім часом не буду обговорювати цю тему. Нехай кожен із нас матиме час подумати.

Тобто якщо говорити, що людина "закомплексована" і хоче "розкомплексуватися" (іншими словами СТАТИ ГОРДОЮ) - то це погано, це приведе до смерті!

Чому ти вважаєш, що позбавитися комплексів - це значить стати гордим? Звичайно, буває і таке, але в цьому випадку людина, "розкомплексовуючись", переступила кордон між самовпевненістю і гордістю.
Комплекс з психологічної точки зору - це хворобливе незадоволення собою або чимось у собі. Хворобливе - відповідно є шкідливим перш за все для становлення особистості (це по відношенню до підлітків і молоді), а по-друге - шкідливим для пристосування дорослої людини в суспільстві. І позбавлятися комплексів треба якнайшвидше.

Але якщо людина не є "закомплексованою", але прагне "закомплексуватися" (іншими словами СМИРЯЄТЬСЯ), то це добре, - така людина буде вознесена Богом!

Комплекс і смирення - це абсолютно різні поняття! І мені здається, що закомплексована людина не може бути смиренною. Не можна назвати духовними думки про свою нікчемність, такі думки - вони є тілесними. Перемогти комплекси - значить перемогти "примхи тіла" (рос. "капризы плоти"). І постає питання - якщо людина не може примиритися сама з собою, як вона може змиритися перед Богом?

Winslet, я розумію, що з наукової точки зору все може виглядати коректно. Цілком можливо, що люди, обізнані у медичних науках, поняття "комплекс неповноцінності" розумітимуть як хворобу.

Але біда в тому, що ці лекції читають християнам, які сприймають термін "комплекс неповноцінності" як біблійний термін "смирення"! Ну, такі асоціації у християн (принаймні у мене). І вже на рівні підсвідомості ми намагатимемось позбутися "комплексу", тобто вважатимемо, що ми - християни повинні мати якесь вагоме значення у суспільстві, у церкві - звідси стремління до лідерства (тобто стремління бути першим, кращим за інших). В цьому криється небезпека цього лжевчення!
Зверни увагу, що ці лекції читаються не науковцям, а простим християнам. Отже, саме в цьому і є уловка диявола, який в останні дні розповсюджує цю єресь серед християн!

... ці лекції читають християнам, які сприймають термін "комплекс неповноцінності" як біблійний термін "смирення"!
Таким християнам я раджу заглянути у толковий словник російської(української) мови! Або якщо словникам не довіряють, то принаймні розмірковувати. Вибач, можливо різко відповідаю, але якщо ти до цього часу думав, що "комплекс неповноцінності" = "смирення", ти глибоко помилявся. Смирення - це відсутність гордості, це готовність людини підкоритися чіїйсь волі. Чи є цей стан нормальним чи ні - то дивлячись, кому людина підкоряється (але це вже інша тема). А комплекс неповноцінності - це хворобливе усвідомлення своїх недоліків, і не тільки це, ще - усвідомлення власної неповноцінності. І тут не мається на увазі - неповноцінності порівняно з Богом (кожен християнин знає, що без Бога він - ніхто і ніщо), а неповноцінності - стосовно положення в суспільстві, стосовно реалізації своїх можливостей, талантів тощо. Ось так.

Звичайно, я також їм би радив це... Але ж мова йде про те, що 99% усіх слухачів сприймають подібні лекції, не вникаючи у словник, і 89% - сприймають не розмірковуючи, що лектор має наувазі. Тому в результаті слухач усвідомлює, що смирення треба позбуватися.

Те саме стосується не лише "комплексу неповноцінності". Це стандартний метод маніпулювання свідомістю людини. Скажи мені будь-яку єресь, я заміню біблійні слова "науковими" (асоціативними словами) - і ти сприймеш цю єресь підсвідомо за істину.

Психологія - єресь. Іншого, чесно кажучи, не чекала.

Скажи мені будь-яку єресь, я заміню біблійні слова "науковими" (асоціативними словами) - і ти сприймеш цю єресь підсвідомо за істину.

Я розумію, можна інколи перекрутити доповідь лектора на свій лад (а точніше - по мірі свого розуму та вмінню розмірковувати), але як можна ототожнити поняття "смирення" і "комплекс неповноцінності" - цього я ніяк не розумію. І не зрозумію ніколи. Навіть не біблійне смирення, тобто підкорення волі людини, а не Бога - дуже важко прирівняти до закомплексованості.

Winslet, усі питання, що стосуються нашого спасіння, нашої поведінки, психології, можна описати біблійними термінами. Якщо ми зустрічаємо підміну понять, тобто застосування "сучасних" термінів, коли мова йде про поведінку християн, то цілком імовірно, це робиться для того, щоб ввести нас в оману.

Я переконаний, що "закомплексовані" люди існували з давніх давен. Невже Біблія не описувала такий стан людини? Невже ми не знаходимо жодного біблійного прикладу? А якщо не описувала, то навіщо нам придумувати нову проблему? А якщо це питання медицини - то нехай це питання обговорюють медики.

Дуже добре, що ти розумієш, що "комплекс неповноцінності" є протилежним станом до смирення. Біблійною мовою "комплекс неповноцінності", наскільки я зрозумів, - це заздрість, гордість, прагнення до лідерства тощо.
Але ж не всі християни настільки обізнані в психології як ти. Тому погодься, що християнам, які не мають спеціальної освіти, така проповідь може завдати непоправної шкоди.