Звісно, Юліане, я не все розумію, і буду вдячним, якщо Ви зможете пояснити справжній зміст благодаті.

Якщо не бачити різниці між "милістю" і "благодаттю", то можливо нічого страшного в тому немає.

Але все таки неабияк важливо знати що таке "благодать", оскільки ми віруємо, що спасемося саме благодаттю.
Бо саме благодать змінює людей, і саме благодать робить людей досконалими і праведними.
Тому це життєво необхідно дослідити, оскільки від того залежить наше спасіння.

Звісно, Бог є многомилостивий до всіх, хто надію покладає на Нього. І Бог хоче, щоб всі люди прийшли до пізнання правди. Однак, чи всім дає Бог благодать? Ні, не всім, бо написано: "...смиренним дає благодать"!

Тобто, якщо я гордий і оправдую себе, то я не маю благодаті, а отже спастися не зможу!?
Також ми знаємо з Євангелії, що можна мати благодать, але через гріх, зостатися без благодаті.

Таким чином, очевидно, що не всі християни мають благодать, а отже не мають спасіння. Чи не так?

Тож дорогий друже, чи отримав ти благодать від Бога? Чи проявляється вона у твоєму житті? Чи спонукає Божа благодать, яку ти отримав, до добрих вчинків?
Якщо ні, то клич до Бога і проси благодать, бо без благодаті жодна людина не зможе спастися!

Та як я зможу пояснити справжній зміст? Я також не все розумію! Але, коли є кілька думок і вони грунтуються на Слові Божому, тоді краще зрозуміти справжній зміст. Я хочу, щоб ми підійшли з різних сторін до даного питання.

Саме так, ми віруємо, що спасемося благодаттю.
А на чому повинна грунтуватися наша віра? Вона повинна грунтуватися на Істині, якою вона є в Христі.
І тут вже згадувалися вірші з послання до Ефесян, а саме з 2-го розділу, які є надзивайно багатими за змістом щодо благодаті (Ефес. 2: 4-10). Цей уривок кілька разів підкреслює істину, що ми спасаємося благодаттю, яка названа надзивайно великим багатством (вірш 7), підставою якого є Божа велика любов (вірш 4). Благодать - це дар, який не можна заробити. Наші діла не можуть заслужити вічного життя. Тому що, якщо б це було можливим, то ми мали б причину хвалитися власними заслугами. Тільки Божа благодать може змінити нашу сутність і наше щоденне життя. Тільки Бог викликає в нас бажання чинити добрі діла і наділяє здатністю до цього (вірш 10).

Юліан, то все правильно ти пишеш, і це все зрозуміло, як молоко для немовляти, але ми намагалися дати правильне визначення самого терміну благодаті. Якщо коротко, то благодать - це незаслужена милість Божа. Але Сонячник навів деякі цитати, де вказується, що благодать - це також дар. Крім того, благодать дається не всім людям, а лише смиренним, тобто тим, хто покаявся у своїх гріхах. Тобто існує умова для отримання "незаслуженого дара". Перш за все, людина повинна повірити, що Бог уже заплатив ціну за наші гріхи і дарував нам спасіння.
Наприклад, фірма в цілях рекламної кампанії, вирішила роздати людям якийсь подарунок, скажімо футболки чи СіДі-плеєр. Але для цього потрібно заповнити анкету і вислати цій фірмі (досить розпоширена рекламна акція). Більшість людей, звичайно, не вірить у безкорисливість цієї акції, але ті, що повірили і заповнили анкету, отримали ці подарунки. Подарунки - незаслужені, але для їх отримання існує умова.
А благодать - це теж дар, але він полягає не в отриманні якогось матеріального предмету, а в милості Божій, тобто помилування від смертного приговору. Тобто, благодать - це дар, і в той же час, це милість, або дар який полягає в милості Божій до нас грішників, що заслужили вічну смерть.

Ми вже ніби погодилися, що благодать - то сила Божа (або завдаток Духа Святого), яку Бог по вірі дає тому, хто смиряється, тобто відрікається від свого "я" і повністю покоряє своє життя волі Божій.
Тобто якщо ми хочемо виконати Божу волю, то Бог нам для цього дає благодать, яка допомагає нам догодити Богу.
Таким чином, благодать нам потрібна для того, щоб з її допомогою виконати закон Христовий.

Ні, тут ти не зовсім правильно розмірковуєш. Благодать - це не сама сила, це дар, через якого ми набуваємо силу. І дана нам благодать не для того, щоб виконати закон Христовий, але, отримавши благодать, ми можемо його виконати. Приклад. Кажуть прощення - благородний поступок, і прощення має більшу силу, ніж покарання, бо, коли людину прощають, вона старається більше не нарушати, коли ж людину карають, вона намається в наступний раз непопастися. І ось, коли ми заслужили покарання, але нас простили, ми отримуємо силу, яка нас отримує від порушення. Так само і з благодаттю. Звичайно, можна сказати що благодать також сила, але точніше,сказати, що вона має силу.

Не згоден. Ми самі нічого не набуваємо і ми нічого самі виконати не можемо. Власне, що отримавши через віру благодать, вже не ми, а благодать, що в нас, освячує нас і береже від гріха.

А хто каже що ми самі можемо щось виконати? Ми ж не законники, а живемо по благодаті і через благодать маємо спасіння.

Все,що з тобою трапляється,=дана тобі Богом благодать.
Бог-не чарівник,який за допомогою чарівної палички відновлює усе,що ми зруйнували поставивши себе поза Його законом любові.Він залишає нас перед наслідками наших помилок.Але водночас,через оті наслідки, рятує нас, і дає нам ключ,щоб заново увійти в Царство Боже, віднайти щастя у єдності з Ним,яке ми мали до гріхопадіння.
Бути з Богом- оначає перебувати у Божій благодаті.А бути з Богом-означає дотримуватися Його заповідей.
Хто перебуває у Божій благодаті-той унаслідує Царство Боже

Багатий юнак теж заповідей дотримувався, а бути з Богом не вийшло ..
Стосовно благодаті, так. Людина з власної волі позбавляє себе Божої благодаті, милосердний же Господь -- не покидає людину.

Я тут повністю згоден з Оленкою. Мати благодать і не грішити (тобто виконувати заповіді Божі) - це взаємопов'язані явища. Не можна одночасно бути сповненим Божою благодаттю і грішити, так само як не можна виконати Божі заповіді без благодаті.


От власне, що багатий юнак намагався дотримуватися заповідей, але без благодаті не зміг їх виконати. Він думав, що він виконує Божу волю, але насправді його серце не було віддане Богу. Тому його засмутили слова Ісуса Христа: Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста. (Мар.10:21)

А ось приклад, що зробила благодать із Закхеєм:8 Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо. 9 Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів. (Лук.19:8)

Як бачимо, Закхей не питав, що йому потрібно зробити для спасіння, але благодать, що була з ним, спонукала зробити те, що належить. Отакий наш Господь!

А хіба цитовані вами слова Ісуса, "приходь та й іди вслід за Мною" не є благодаттю? Хіба Бог кликатиме того, хто не здолає?

Божа десниця завжди простянута до кожної людини, допоки вона живе не цьому світі, треба лише захотіти ухопитися за неї. Захотіти усім серцем, не шукаючи легких шляхів.
Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви! (1 Кор. 9:4)
Й не дивитися на тих, хто не добіжить.
А те, що виявляться недостойники Господа, лише вказує, що для того аби залишилося чисте, -- повинен відпасти бруд.
Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.
А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?
Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?
Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть? (Рим.9:18-21)

Є різниця між Закхеєм і багатим юнаком. Закхей визвався сам, а багатого юнака Господь покликав. А те, що вимоги до кожного не одинакові, -- нам що до того.
Ти йди за Мною! (Івана 21:23).

Бог кличе усіх, а не за якісь заслуги.

Власне, я думаю, що Закхей визвався не сам, а благодать, якою він сповнився через Ісуса Христа, спонукала його до рішучих дій. А от юнак все хотів зробити сам, і хоч Господь його покликав, але він не зміг покоритися Богу.

Так що ж, виходить Господь каже Багатому юнакові, "приходь та й іди вслід за Мною" аби той відмовився? Чи може Його Божої благодаті забракло для юнака
Юнак, як і Закхей, серцем відчув потяг до Ісуса, що Сам є Божою благодаттю, але бути з Богом не наважився. Й виконання заповідей такому не допомогло. Й не було там виконання, раз правдивої любови до Господа не знайшлося.

Господь не лише цьому юнакові сказав "Іди за Мною". Ісус Христос кожного з нас закликає йти за Ним вузькою дорогою. І як багато людей відкидають цей заклик! Господь нині нам пропонує благодать, як написано: "скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?" Але ми ігноруємо цей заклик...

Звичайно Господь кожного кличе іти вузькою дорогою. Але для кожного ця вузька дорога різна, в міру його можливостей. Головним є не те, що ми робимо, а ЯК ми це робимо! З яким щирим бажанням і якою самовіддачею. У багатого юнака не знайшлося цієї повноти.

Взагалі розмірковуючи над такими питаннями, безумовно у всьому маємо бачити Божий приорітет.
Але також маємо усвідомлювати, що людина може вибирати й може реалізовувати власний вибір. Для цього Бог наділив її свободою вибору, що є сугубо Його Божою прерогативою. Давши людині свободу вибирати, Він тим самим немовби умисне позбавляє Себе права вирішувати за людину, залишаючи це право за нею. Право вибирати і вирішувати власну долю.
Перед людиною безліч варіантів її подальшої долі. Усі ці варіанти відомі для Бога, Котрий по-за часом й Котрому УСЕ відомо. Тому й кажемо, що усе з Його волі, бо усе з Його відому. Утім Бог не залишається осторонь людини, Він завжди подає їй допомогу, аби лиш вона її взяла! Сама, з своєї власної волі, силою Бог людину не заставляє, хоча б і міг. Але так поступають з рабами. Людина ж, покликана до Божої досконалости, покликана стати Богом, а рабству немає там місця.