Цікаво, чи можна в світлі Слова Божого оправдати неправду заради доброго діла?

я поставив "Так, якщо це нікому не зашкодить" бо буває таким методом я захищаю свою свободу від маніпуляції над моєю волею вибору.
Бо якщо я дозволю - то це зашкодить і мені, і тому хто це зможе зробити, бо він не розуміє що робить, а змоги пояснити буває що нема.

Цікаве питання, дійсно... На нього відповісти вагаюся. Тому лише трохи ще його заплутаю:

Медик в більшості випадків не повинен казати пацієнту правду про його хворобу - оскільки це може його погубити. Тобто, іноді трапляється так, що сказати правду може привести до поганих наслідків.

До доктора звернулася родина хворої на сердце людини і повідомила, що той виграв міліон у лотерею. Однак вони дуже боялися, щоб він не занадто розхвилювався цій події і не помер від того... Доктор пообіцяв допомогти.

- Що би Ви зробили, як виграли би у лотерею 10 000 гривень?
- Ну... Я би на море з'їздив... у санаторій...
- А якби виграли 100 000?
- О! То я б собі машину купив!
- А якби Ви виграли 1 000 000?
- Половину б Вам віддав!!!
- Ой! Серце! Серце!!!

Жарти - жартами, але тема дійсно серйозна. З одного боку - будь яка не правда є гріх. Але з іншого - іноді правда може вбити непідготовану людину.

Може, спробуємо так:
1. Треба завжди казати правду.
2. Якщо не можеш за певних причин казати правду - мовчи.
3. Якщо правда може зашкодити людині - або не кажи їй нічого, або помолися і скажи так, щоб правда тій людині не зашкодила, але навпаки була на краще.

Від того, як ми скажемо - теж дуже багато залежить. Мабуть, що треба кожного разу при виникненні сумнівної ситуації молитися, щоб Бог дав сказти правду, але правильно - і щоб сказане слово було на збудування, на користь людині.

Можна сказати: "КАЙСЯ ГРІШНИК!!! БО В ПЕКЛО ПОТРАПИШ!!!!!!"
А можна: "Друже, Бог тебе любить! Але твій гріх поклав розділення між тобою і Ним. Бог не хоче, щоб ти загинув у пеклі - навернися до Нього і Він тебе спасе!"

І перше і друге є правда. Але сказана трохи різним чином...

Я абсолютно згідний з Євгеном.

В деяких випадках потрібно сказати неправду, щоб перемогла правда. Наприклад, на допиті в КГБ, коли питають де переховується брат. Можливо у даному випадку краще змовчати, але є такі випадки коли треба проявити хитрість. Не забуваймо яким чином Яків видурив своє первородство.

А ось і не видурив, а чесно купив (за невеличку кількість їжі). Тільки як це було йому довести батькові?, ото проблема.

Але справді, бувають випадки, що правдою можна зробити шкоду не лише собі, а й ближнім.
Наприклад, були випадки під час війни, коли вороги шукали євреїв, щоби їх знищити... Але були люди, які їх ховали у своєму домі... і якби вороги дізналися про це, то знищили б всю ту сім'ю, що дали притулок. То як поступити, коли б ворог спитав чи немає у твоїй хаті жида?..
От я собі уявив це... і думаю, що я б напевно сказав так: прошу заходьте, шукайте, якщо знайдете, то є... а сам би молився Богу, щоб не знайшли. А з рештою, довірив би своє життя Богу, і яка воля Божа, то так би було.
Хоч я проголосував за другий варіант, але все таки приходжу до висновку, що ВСЯКА НЕПРАВДА Є ГРІХОМ, і немає виправдання для тих, що кажуть (чи чинять) неправду.

Ще одне питання надумав: а чи є різниця між тим, щоб казати неправду і чинити неправду? І в чому різниця?

Я думаю, місце з Біблії "усяка неправда - гріх" відноситься саме до "чинити неправду", а не "говорити неправду", хоча в більшості випадків "говорити неправду" тотожне до "чинити неправду". Тут питання в тому, з якою ціллю людина говорить неправду. В основному, люди говорять неправду коли лукавлять, або щоб когось надурити, або приховати, тобто "чинять неправду". Але є випадки коли люди говорячи неправду чинять правду. Тут мудрість і хитрість.

Згоден з Братиком. Щось в тому є. Але отак написано:

Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду! (Лук.13:27)
Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо! (1Iван.1:6)
Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине. (Пр.19:9)
Тому то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього... (Еф.4:25)
...хто в лицемірстві говорить неправду, і спалив сумління своє... (1Тим.4:2)

А хто пояснить отаке місце:
1Цар.13:16 А той відказав: Не можу вернутися з тобою та ввійти з тобою, і не їстиму хліба, і не питиму води з тобою в цьому місці! 17 Бо було мені сказано за словом Господнім: Не їстимеш хліба й не питимеш там води, і не вернешся тією дорогою, якою ти йшов! 18 А той відказав йому: І я пророк, як ти! А Ангол говорив мені за Господнім словом, кажучи: Заверни його з собою до дому свого, і нехай він їсть хліб і нехай п'є воду. Він же говорив йому неправду! 19 І він вернувся з ним, і їв хліб у його домі та пив воду... 20 І сталося, як сиділи вони при столі, то було Господнє слово до пророка, що вернув його. 21 І він кликнув до Божого чоловіка, що прийшов із Юди, говорячи: Так сказав Господь: Тому, що був ти неслухняний Господнім наказам, і не додержував тієї заповіді, що наказав тобі Господь, Бог твій, 22 і ти вернувся, і їв хліб та пив воду в місці, про яке Він говорив тобі: Не їж хліба й не пий води, то не ввійде твій труп до гробу батьків твоїх!... 23 І сталося, як той поїв хліба та напився, то він осідлав йому осла, тому пророкові, що він вернув його. 24 І той подався, та спіткав його на дорозі лев, та й забив його. І був кинений труп його на дорозі, а осел стояв при ньому, а той лев стояв при трупі...

Щось мені ДУЖЕ ВАЖКО навіть уявити, щоби Ісус говорив комусь неправду за будь-яких умов...

Ставши на шлях виправдання неправди - ми вже зробили один крок в сторону ВІД Ісуса.

Зразу ж зауважу.
Я не є тою людиною, що завжди каже парвду.
Каюся - бо я слабий.
та не хочу виправдовувати свою слабість.
Бо гріх - він й є гріх.

Я не намагаюся виправдати неправду, або хоча б трішки її прикрасити, але треба мати мудрість що говорити. І, навпаки, можна промовчати там де не можна мовчати, тим самим стати співучасником у неправді. Часом не говорячи правди, ми чинимо неправду, або, часто християни обертають ту правду так, що ніби говорять правду (тобто не говорять неправди), але так щоб в результаті чинити неправду (вдаючись до хитрості).

Тобто я хочу сказати, що правда повинна бути закладена у серці.

Я погоджуюся з Азетсімом. Справді, Христос завжди говорив правду... або мовчав.
Крім того, Писання вказує, що всяка неправда - є гріхом, причому гріхом на смерть: 1Ів.5:17 Усяка неправда то гріх. Та є гріх не на смерть...

А як ставитися до такого способу брехні: наприклад, можна сказати "правду", але тою правдою свідомо ввести когось в оману? Тобто формально можна сказати неоднозначно, тобто можна підібрати фразу так, що вона матиме два значення: у переносному значенні - правда, а у буквальному - неправда.

Ідіть на це свято, Я ж іще не піду на це свято, бо не виповнився ще Мій час. Це сказавши до них, Він зоставсь у Галілеї. Коли ж вийшли на свято брати Його, тоді й Сам Він пішов, не відкрито, але ніби потай.

Дякую, sima, за приклад. Ці слова говорив Ісус Христос до братів Своїх (Ів.7).
Однак, виходячи з логічних міркувань тут ані лукавства, ані неправди нема. Тобто тут Ісус сказав, що в даний момент не піде, а це не означає, що не піде взагалі. Ісус нічого не робив того, що хотів Сам, а лише те, що Йому велів Отець. А коли брати пішли самі, то настав час іти туди й Ісусові, бо опісля напевно Отець звелів Йому йти туди тайкома.

Все ж таки, я вважаю, що неправда заключається в лукавстві, тобто неправда є плодом гріховного задуму.

Я проголосував за 3-є твердження, тому що будь-яка неправда - це гріх, і в даному випадку порушення 9-ої заповіді.
"Уста брехливі огида у Господа, а чинячі правду Його уподоба." (Пр.12:22)
Павло висловлює ту саму думку, прирівнюючи брехунів до тих, хто "зневажає батька й матір", до "вбивць", "розпусників" і "викрадачів людей" (1 Тим. 1:9,10). Він вважає їх "беззаконниками і нестриманими". В книзі Об'явлення: "Той, хто чинить гидоту й неправду", не ввійде до Божого вічного міста (Об. 21:27)