Пропоную у цій темі описувати свої враження від поїздок у те чи інше місце і просто обговорювати можливі поїздки

Минулих вихідних ми (я, сестра та мій брат з жінкою) їздили в іншу країну - в Канаду, а саме в столицю провінції Квебек - Монтреаль.
Перше, що впало в очі, після перетину кордону - це дорога, яка нагадувала українські дороги - латані-перелатані, з ямами, з некошеною травою на обочині. Також були відсутні загорожа та ліхтарі (говорю про магістраль). Також ми звернули увагу на краєвид за дорогою: він чимось відрізнівся від американського і дуже нагадував український - впадали в очі оброблені поля, де сходили різні злаки, зустрічались трактори, поодинокі фермерські будівлі. В Америці ж поля побачити - рідкість (принаймні там де ми живемо), натомість просто милуєшся лісами, посадками, житловими масивами...

Монтреаль - має одну цікаву культурну особливість, це франкомовне місто, і культура тут відрізняється від американської в сторону європейськості. Всі вивіски, радіо та телебачення на французькій мові. Хоч закон дозволяє використання англійської мови на вивісках, плакатах тощо з обовязковим перекладом на французку, ми таких вивісок не бачили. Дуже пригодилися трикутні малюночки із зображенням жінки та мужчини на туалетах.
Саме місто мені дуже сподобалося, архітектура нагадує французьку. Є точна копія Нотре Даму паризького. Українська діаспора невелика, налічує всього 10 тисяч (населення Монтреалю 1,6 млн), для порівняння в Торонто - 100 тисяч. Однак є українська школа, церква та магазинчики. Український район знаходиться поблизу Олімпійського стадіону, де 1976 року проходила олімпіада.
Монтреалі знаходиться також друга за величиною найбільша церква в світі (найбільша - в Римі). Впала в очі велика італійська діаспора, а також китайський район в старому Монтреалі. Сам Монтреаль знаходиться на острові, а все що знаходиться поза островом офіційно не вважається Монтреалем. Разом з метрополією Монтреаль налічує 3,6 млн. жителів. Ми поселилися в готелі за межами цього острова, хоча з готеля дуже легко можна добратися до центру метром.

Більше фоток: http://pg.photos.yahoo.com/ph/ltkach/album?.dir=/1155re2&urlhint=actn,del%3as,1%3af,0

А я минулого тиждня був в Одесі.
Одеса за останній рік (після обрання мером "помаранчевого" єврея Гурвіца) дуже змінилася у кращу сторону. Я був дуже вражений великою кількістю нових будинків, нових пам'ятників, новими дорогами. Вся Одеса будується, дороги розширяються, асфальтуються - словом процвітає! Нарешті за Гурвіца завершено будівництво фунікулера поруч з Потьомкінськими сходами (бо Боделан "заморозив" роботи). А ще більше я був вражений, що у фунікулері можна кататися безплатно і скільки завгодно !
Словом Одесити - щасливі і задоволені!

Однак на нових вивісках не знаходжу україномовних написів - лише російські (чого не було за "кучміста" Боделана). Пляжі захоплені "боделановцями" й надалі огороджені, поблизу берега продовжується будівництво апартаментів Крука і Ківалова. Одесити обурені тим, що Ківалов досі на волі - тим не менше "приватизував" декілька гектарів побережжя поблизу Аркадії - стоїть охорона, нікого не пускають. Земля поблизу берега (за 1 км. до моря) уже коштує 30 тис.$ за 100 м.кв.
Море як завжди чорне (брудне), але пляжі прибираються щоранку.

До речі, Одеса готується до святкування 211 років, яке має відбутися на початку вересня!!!

Був у Львові 28-30 липня. Спека, духота, висока вологість повітря. Враження тезами по пунктах:
1. Лише в суботу на власні очі побачив 11 (!!!) весіль. Прямо всі як змовились. На весіллях багато російської попси і львівська українська молодь активно наче під караоке їй підспівує.
2. Люди дуже скаржаться на своє життя, якось помітно, що люди ледь живуть. Про масовий відпочинок в Іспанії, Туреччині, Кіпрі чи Єгипті наврядчи йде мова.
3. Буквально за півроку Львів щза встановленими новими сучасними вікнами напевно наздогнав Київ - люди бояться найближчу зиму з ймовірними відключеннями газу.
4. На зупинках та в людних місцях не вистачає смітників, як втім і у Києві.
5. Бездоганно ходять маршрутки та тролейбуси.
6. В районі Винників-Глинянського тракту можна об'їздити кілька кілометрів і не знайти бодай якогось газетного кіоску.
7. Надзвичайно висока частка молодих невродливих дівчат. Це просто вражає. особливо помітні "проблемні" шкіри (або вода склад води такий, або це її відсутність?).
8. В неділю люди одягнені дуже гарно, модно, не дуже консервативно, більш приітливі, спокійніші та ввічливіші, аніж в Києві.
9. В магазинах, ятках, базарі більш привітливі люди старші 35-40 років. Уважно слухають, рекомендують, дякують за покупку. Молодь (особливо 16-22) часто робить вигляд, що робить всім ласку, що стоїть за прилавком тощо.
10. Львівські бригади провідників на залізниці легко можна розрізнити з-поміж інших - вони акуратніші, тихіше розмовляють між собою (антиСердючки), мають більш врівноважений вираз обличчя...

До речі, завдяки Гурвіцу в Одесі вже зняли ідола - пам'ятник Лєніну! Якраз за день до призначення Януковича прем'єром, серед ночі тишком-нишком встигли прибрати з Куликового поля без всякої паніки!
Опісля поклонники Лєніна написали на асфальті: "Ленин жив, жил и будет жить!!!".
У Криму ще стоять вони... навіть у ботанічному саду стоїть...

На вихідних їздив з молоддю на Закарпаття. А це аж 4 дні - святкуємо, як це в нас на Україні прийнято. До речі, у США 8 березня взагалі не святкують - рівноправвя як не як. А у нас жінка займає особливе становище Тому й святкують аж 4 дні.
1. Здивувався, що снігу у Карпатах не побачив - лише де-не-де місцями. Вже як назад поверталися, то побачили, що у Волосяниці високі гори повністю були вкриті снігом (як туди їхали, то вже смерклося).
2. А в Закарпатті погода стояла, як улітку: всі ходили у футболках, інколи вдягали легку курточку для захисту від вітру. Наче закордон потрапили, кудись у теплі краї: сонце, все навколо цвіте і зеленіє.
3. Ми зупинилися у селі Заріччя (30км від Мукачева). Більшість жителів села є віруючими (протестантського спрямування): найбільше пятдесятників (2 церкви - реєстровані і нереєстровані), баптисти (взагалі вийшли зі всіх союзів), суботники.
4. Складається враження, що живуть досить багато - ошатні, добротно облаштовані хижі - ну, так вони називають свої 2-3 поверхові будинки. У домі, де ми зупинилися, подвіря було викладено бруківкою (так, як у Львові). Практично на кожному подвірї щонайменше має бути трактор (у найбідніших). А так - то бус, легковик (мерседеси популярні).
5. Але виявляється, що це - не розкіш для них, а необхідність. За зовнішнім благополуччям ховається дуже важка праця. Буси - це робочі конячки, які щодня трудяться - возять на них розсаду на поля, овочі, фрукти на базар.
6. Здивувало, що київського часу там не визнають - час там свій: на годину раніше. Тому на роботу там йдуть о 6 год. (о 7год. по нашому).
Працюють, аж поки не смеркне. Хто не справляється - то наймають робітників поденно.
7. Сільське господарство поставлено дуже на високому рівні - все продумано до найменшої дрібниці для досягнення максимального результату при найменших зусиллях. Це допомагає отримувати високі врожаї на доволі невеликих клаптиках землі. І майже кожен такий клаптик вкритий плівкою, теплицями. Обовязково 1-2 теплиці є з підігрівом - палять дровами у грубках чи саморобних водяних котлах. Таким чином, вони отримують на рік 2-3 урожаї.
8. Дуже цікава їхня мова. Спочатку мало що і розуміли, але згодом вивчили вже доволі слів, що нормально спілкувати. Що цікаво, це те, що більшість їхніх особливих слів мають яскраве давньоукраїнське походження - але, на жаль, ми ці слова вже забули. Окремі слова мають латинське походження. Але загалом - це прекрасний діалект української мови, який збагачує її, надаючи особливого колориту.
Можна було би ще багато розказати, поділитися враженнями про щирих, приємних закарпатців, про їхні звичаї, духовне становище тощо. Але, мабуть, вже іншого разу.

Минулого місяця я побував у Єгипті!
Якщо хтось захоче відвідати ці місця, то мабуть буде цікавою моя розповідь.
Путівку я придбав у Шарм-Ель-Шейх (Сінайський п-в) за 450 дол. на сім днів, полупансіон. Якби я міг зачекати два дні, то ця ж путівка у той же готель обійшлася б дешевше - за 340 дол.(гаряча пропозиція), але чекати не міг.
Вилетів я у Шарм. Сінайський півострів вразив своєю сухістю - жодної пальми, жодної травинки, - словом пустиня з невисокими (іноді високими) пагорбами і горами.
Політ тривав біля чотирьох годин.
На аеропорті нас зустрічали єгипетські бізнесмени, які пропонували послуги в отриманні візових марок позачергово за 20-30 дол. Якщо вистояти в черзі 10-15 хв., то візу можна купити офіційно за 15 дол.
Далі потрібно було вистояти ще одну чергу - митний контроль.
Коли все це пройшов, то знайшовши свій багаж (важливо не перепутати - бо ніхто не контролює чи це твій чи чужий багаж), вийшов до автобусів, де нас зустрічали гіди.
Мене посадили у потрібний автобус і відвезли в готель Gardinia Plaza(****), що на другій лінії (за 2 км до моря). В готелі декілька басейнів, інтернет за додаткову плату (20 грн. за год., або 10 дол. в тиждень при умові підключення власного ноутбука через WiFi).
Харчування у всіх готелях організоване за принципом шведського столу: дають 3 год. на сніданок чи вечерю (для повного пансіону додатково: обід + будь-які напої у необмеженій кількості, в т.ч. на пляжі... все безплатно звісно). У ресторані є біля сотні різних страв, можна вибирати що найбільше смакує і скільки влізе. Важко втриматися від переїдання.
На пляж возять безплатним бусом, також вечорами безплатно возять у центр Шарм-Ель-Шейха.
Нам відразу запропонували ряд різноманітних екскурсій. Я обрав подорож на гору Сінай ($40), поїздку в Каїр (на піраміди- $70) та підводне плавання (дайвінг - $45). Усі ці екскурсії можна замовити вдвічі дешевше, але тоді готель не відповідає за нашу пропажу.
1) На гору Сінай їхали автобусом 3 год., потім виходили на гору протягом ночі так, щоб зустріти світанок на горі. На гору є семикілометрова стежина, араби пропонують вийти на верблюді за 10-20 дол., але ми йшли пішки. Наш російськомовний гід-араб називався "Алібаба". На гору щодня виходять тисячі паломників, навіть пристарілі люди. Існує там таке повіря, що кожному хто вийде на цю гору - прощаються всі гріхи! На вершині температура була біля 10 град.(не так зимно як мені казали). Там стоїть маленька православна церквушка. Сама гора - з чистого граніту, дуже гарного каменю. Зайти на гору можна з однієї сторони - з іншої обрив.
Гора дуже красива, однак, на жаль, точно не відомо чи то є та сама гора, на якій Мойсей отримав 10 заповідей.
Спускалися напряму - більш стрімким шляхом, але дуже красивим. Вражали різноманітні гранітні скали, обриви та щілини.
У підніжжі гори розташувався монастир св.Катерини, де розводять туристів, ніби там є той горящий та не згорілий кущ, криниця Мойсея тощо.
Решта допишу іншим разом.


На жаль, у мене було мало часу на підготовку до поїздки, а тому витратив на 200 дол. більше за поспіх. Всього поїздка обійшлася у 700 дол.

Йой, Сонячнику, а я думаю, де то ти був пропав. Молодець, що написав таку розлогу розповідь. Цікаво!

Так, дуже цікаво ти описав свою мандрівку на гору Сінай. Цікаво, чому не відомо достеменно що це саме та гора, де Мойсей отримав 10 заповідей. Чи є сумніви що ця гора на якій ти був саме гора Сінай? Адже в Біблії конкретно сказано що Мойсей отримав закон на горі Сінай, хіба не так?
Чекаю продовження твоєї розповіді, а я зі свого боку можу розповісти про мою мандрівку на острів Кейман та Ямайка, якщо це когось зацікавить.

Добре, я розкажу пізніше про інше... а зараз я вирішив податися у Малин, що поблизу Чорнобиля... якщо буде все добре, то я опишу про свої враження від фестивалю.

я дуже люблю подорожуючі навідуватись в Храми, в любому місці якому я б не був в першу чергу я стараюсь потрапити до Храму......

Подорожі приносять не лише задоволення, але й дають поживу для роздумів.
http://www.opovidi.blogspot.com/2014/10/blog-post.html?m=1

Хто знає? лечу в США. Маю візу В1/В2. їду на місяць. Чи потрібно броювати готель і якщо так, то на скільки. Переживаю, щоб там в аєропорту все було ок.

То вже неактуально, але може ще хтось переживатиме.)
Якщо маєте де ночувати то не треба нічого бронювати. Бували випадки що завертали наших людей, але то швидше за все через те, що не мали достатньо грошей для проживання. Якщо в них виникне підозра, що ви приїхали на заробітки, то можуть не впустити.

Подорожував до Одеси, Львова, та Чернівців, кругом дуже сподобалося. А ще дуже люблю наші Карпати!