О, я бачу, тут зібралися представники єресі диспенсиціонізму. Ми, звісно, можемо обговорити проблему диспенсій в іншій темі, навіть можу створити її. А тут ми обговорюємо Новий Завіт Господа зі своїм народом.
А Новий Завіт також стосується лише Ізраїля (можна простежити це через усю Біблію), але є повнота Ізраїля, себто справжній Ізраїль, тобто Ізраїль за обітницею, Ізраїль по вірі, тобто ми з вами. Тому не треба казати, що Бог є клятвопорушником:
Рим. 9:6-8: "Не так, щоб Слово Боже не збуло́ся. Бо не всі ті ізра́їльтяни, хто від Ізраїля, і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“. Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння."

Не думаю, що є сенс ще додатково тут щось пояснювати. На мою думку, тут все очевидно. Для Ізраїля справді "дари й покликання Божі невідмінні. Але зараз всі ці обітниці стосуються і нас. Ви намагаєтеся приписати ап.Павлу якісь дивні свої шаблони тлумачення. Прочитайте ці місце неупереджено, як вперше, без навязаних шаблонів. Тоді все стане на свої місця

Не зрозуміла, що для вас є "повнота Ізраїля". Як читати вашу деталізацію далі:
- Повний Ізраїль це -"справжній Ізраїль" + "Ізраїль за обітницею" + "Ізраїль по вірі"
чи
- Повний Ізраїль це - "справжній Ізраїль" або "Ізраїль за обітницею" або "Ізраїль по вірі"
чи якась інша модифікація цих термінів.


Хіба Павло "тлумачив" чиїсь послання? Він роз'яснював складні процеси діл Бога. А розуміння цього отримав від самого Господа, навіть і колючку в тіло через це.
Щодо "шаблонів", то не зрозуміла - вони "мої", чи "на'язані" мені сторонніми людьми?

Пропонуєте "прочитати як вперше"? От і згадала з теплотою оте "перше прочитання" послання до римлян. Прочитала. І що прочитала, що не прочитала. Нічого не зрозуміла. У Євангеліях хоч про події писалось. А тут... Одна аналітика, до якої треба мати базу. А бази то ще не було. Тепер - інша справа. Базу Слова не витреш так просто з розуму. То ж і прочитати "як вперше", даруйте, в мене не вийде. А як я читаю? Як написано.

От ваше твердження: "Тому все, що написано про дім Ізраїля - сьогодні стосується виключно Церкви. Яка й живе в Новому завіті".
Тепер, чисто так для вас, покажу як я читаю, пам'ятаючи ваші слова:

25 Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,
Хіба може "жорсткість", тобто "відкидання Христа" стосуватися церкви? Аж ніяк. Значить, стосується не церкви, а Ізраїлю.

26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,
Хіба в церкві є безбожність? Нема. І Яків - це генеалогічна вітка, це не збір з народів. Значить і цей вірш не до церкви, а до Ізраїля.

27 і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!
А про це було сказано ще пророками саме Ізраїлеві. Церкви ще тоді не існувало, щоб до неї говорити. Наголошую, не "про неї", а "до неї". А Ізраїль був, і до нього це сказано.

28 Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.
Хто вороги Богу за Євангелією? Церква? Ні. Отже - Ізраїль. А улюблені Бога ради отців хто? Церква? Ні. В Слові немає отців церкви.

29 Бо дари й покликання Божі невідмінні.
Цим віршем Павло підбив підсумки - а чому увесь Ізраїль спасеться. Чому? Бо - улюблені ради отців.

То які тут шаблони в прочитанні? Написано? Написано. От викручувати з Ізраїля когось іншого в цих віршах - оце мистецтво шаблонів.