нуу..завжди все віддаємо в руки Божі, а тут і в одному і в другому місці ''передав'' ''віддати сатані'' ....якось не можна зрозуміти...

Думаємо, тут можна ще привести в приклад Йова.

Тобто Бог заборонив торкатися душі, але тіло було віддане сатані...

Ми ще маємо таке запитання: 1(3) Царів 2 розділ з 13 віршика і по 25: "І послав Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, - і він уразив його (Адонію), і той помер. "
За що він помер, у чому був його гріх? У тому що він хотів собі за жінку Авішаг, а вона колись належала Давидові?(1 Цар 1:'1-4), І що означають слова Соломона "Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово..."(1-а царiв 2:23)?

1. Я думаю, що Соломон наказав його вбити через те, що як пише в 1 розділі цієї ж книги, Адонія всупереч батьку Давиду (Давид заповідав, що Соломон посяде його трон) проголосив себе царем. Тільки мені не зрозуміло, чому Соломон вирішив це зробити аж тоді, коли Адонія прийшов до Вірсавії прохати в Соломона Авішаг...
2. цей вираз "коли не на душу свою говорив Адонія це слово" можливо значить, що Адонія тим проханням накликав смерть на себе; що після цього Соломон точно його б вбив.

А по-моєму, віддати сатані - означає виключити з церкви, тобто ізолювати від Божої сімї, від Божого покрову, опіки, а значить віддати на всілякі хвороби, як покарання за гріх. А хто тілом постраждає, той перестане грішити, тобто дух знов воскресне і отримає спасіння...

Напевно відповідь на це питаання криється у 1 Цар 1: 52: "І сказав Соломон: Якщо він буде мужем чесним, ані волосина його не впаде на землю! А якщо знайдеться в ньому зло, то помре" ", Давид помилував Адонію біля жертівника, простивши бунтарство, при умові, що той не виношуватиме зрадливі задуми. Адонія не послухав і був убитий через власну впертість і лукавство.
А словами : "Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть" ізраїльтяни, зокрема Давид, часто клялися (пор. 1 Сам. 22: 3; 2Сам. 3:35;2 Сам 19:3)

Я думаю,тут говориться про те,що немає двох людей з одинаковими відбитками пальців.Коли люди над цим задумуються,то розуміють,що це Бог так премудро створив.

Можливо й так.. тому що, якщо читати уважніше, то тут в 2-му вірші написано- "І ви завеличалися, а не засмутились радніш, щоб був вилучений з-поміж вас, хто цей учинок зробив.
(1 до Коринтян 5:2)"

...а ще в 13-му вірші сказано - "А чужих судить Бог. Тож вилучіть лукавого з-поміж себе самих!
(1 до Коринтян 5:13)"

В мене ще є таке питання: Чому Ісус плакав перед тим як воскресив Лазаря? (про це написано Від Івана, розділ 11)

Я думаю, тому плакав Ісус, що дуже любив Лазаря, а також це показує, що Він бувши у тілі людському, мав ті самі переживання, бо коли Він побачив, що Марія плаче, і юдеї плачуть, то Сам "розжалобився і зворушився".
Ще чув думку, що Ісус, як побачив, як людина живучи на землі страждає, як її хвороби, і смерть, і інші переживання чигають, то від жалю за людиною, Він заплакав.

Чула ще й такі думки що: 1- Ісус пролив сльозу бо знав, що Лазар все одно колись таки помре ....
2 - Він пролив сльозу бо знав, що більшість людей які стоять поруч, побачивши це, не навернуться до Нього щоб отримати життя вічне ....
3 - Він пролив сльозу бо знав, що люди які були поруч, рано чи пізно помруть ...
4 - Він пролив сльозу бо знав, що Йому належить через кілька днів теж померти ...
5 - Він пролив сльозу бо розумів всю сутність гріха ...

Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.
(Від Матвія 16:24)

І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!
(Від Луки 14:27)

Давайте пороздумуємо над таким питанням: Що таке свій хрест? І як можна взяти свого хреста?
Поділіться своїми роздумами...а якщо вже є така тема на форумі, то дайте знати.

"А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу." Гал. 6:14
я думаю, що хрест, це всі ті переживання, утиски, гоніння, біди (може хвороби), які лягають на долю, тих, хто хоче йти за Христом. ми не повинні, шукати легші шляхи, тобто, щоб той хрест не нести. це важко зрозуміти, але ним ми розпинаємо свою плоть (своє я) і тілесні думки, які є ворожнечою на Бога..
ось тут на сайті є такий вірш про хрест: http://jerelo.info/pidbadorlyvi/hrest.htm
і актуальна стаття з ЄГ: http://evgolos.com/assets/my_articles/Hrest%20staryj%20i%20novyj.pdf

Сьогодні на роботі, роздумуючи над цим питанням про хрест, пригадався мені такий псалом:

Куплет 1.
О, як тяжко іти по вузькому шляху
Кам'янистім.
Я бажаю в душі дні прожити свої
Життям чистим.

Припев:
Хрест несу я тяжкий
Йду тернистим шляхом
І надіюсь я,
Що колись прийде день,
Сльози Бог обітре,
Як я з Ним зустрінусь.

Куплет 2.
І Христос знемагав, коли хрест тяжкий ніс,
Щоб за нас померти.
Він помер, смертним став, нам життя залишив,
Щоб спасти від смерті.

Куплет 3.
Я безсилий, слабий біль пороків в житті
Сил дальше йти не маю.
Але вірю, що Бог поміч дасть в боротьбі
Це я певно знаю.

Проспівала я його собі декілька разів (один з моїх улюблених псалмів)..і до речі, є досить співзвучним з віршем:



Дуже гарний вірш і хороша стаття. Дякую, Тарас!

Думаю, що взяти хрест - це добровільно підкоритися волі Божій... поступати так, як вчить нас Слово Боже. Щоденно помирати для гріха і жити для Бога.