http://dic.academic.ru/dic.nsf/ushakov/749038
http://dic.academic.ru/dic.nsf/ogegova/13758
http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc1p/8774
http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz/4546

Богоматір - http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz/4534

Ну те що вони називають Діву Марію «Богоматір" чи "Мати Божа", ще не означає що вони її обожествляють.
Про Діву Марію завжди говорять в контексті народження Христа в певному історичному часі, в тому числі і з новонаверненими(так само і на іконах Богородицю як правило зображують з Немовлятком Христом). Тому я особливо не переживаю, що хтось може невірно сприйняти таку назву як Богоматір Марія.

Щодо питання поклоніння статуям і образам Діви Марії то воно може бути різним. Може бути язичеським, а може бути прийнятним для християн, якщо поклоняються на знак поваги звертаючись за молитовної підтримкою безпосередньо до Діви Марії перед її образом чи фігурою(чи на іншому будь-якому місці). Про це вже згадувалось в темі «Про ікони».

Критерієм правильної віри є те що вона сповідується всією Церквою Христовою, таке загальноприйняте сповідання було засвідчене на Вселенських соборах Церкви. Зокрема, зразком такого правильного сповідання віри є Ніко-Константинополський символ віри.

Справді, Нікейський символ віри обєднює в собі критерії, прийнятні для всіх християнських церков. Існує думка, що саме за відповідністю віровчення символу віри конфесію слід вважати Церквою.
Якщо певні положення віровчення не відповідають символу віри, то таку конфесію є підстави назвати сектою.
З цього приводу в мене є таке питання: якщо у символі віри зазначено, що Бог (якому слід поклонятися) є у трьох особах: Отець, Син і Дух Святий, то чому православні поклоняються ще одному богу - Діві Марії?

Дивна самоповага до своєї точки зору і цілковите неуцтво у точці зору інших! Праві були у свій час комсомольці, що казали що "евангелісти приносять у жертву дітей і живуть сукупним гріхом"?
Щоб взнати, що це не так, прийшлося цікавитися питанням з середини.
Зараз же більшість хоче зрозуміти "православіє" зовні, уподобляючись тим комсомольцям! Не вийде. Зовні не вийде, а тільки з середини.
Но ті , хто пробує з середини, вже ніколи не повертаються до неуцтва!?..
У мене теж є питання! Чого ті католики так підняли культ "матки боски"!??
А то на горіхи дістається іно православним!
Шановні! Все пішло від Петра!!! Ще не було вселенської і візантійської гілок, а вже хтось зробив собі капітал на словах "Вот матерь ваша!"
http://www.pravmir.ru/printer_239.html
http://azbyka.ru/
http://gazeta.mirt.ru/?2-11-613--1

http://www.wco.ru/biblio/books/spas1/main.htm
http://ru.wikipedia.org/wiki/Схизма
http://www.wco.ru/biblio/books/holicon1/Main.htm
http://nesusvet.narod.ru/ico/books/komlev.htm
http://nesusvet.narod.ru/ico/books/guest.htm
http://www.icon-art.info/book_contents. ... id=29&chap
=6&ch_l2=1

Не секрет, що якщо до неї молитися - то вона помагає.

Що ж тоді робити з символом віри, з Біблією? Не так щось там пише, чи що?

не тільки Діві Марії, а ще й нескінченному ряду святих, та їх мощам...

ну видимо люди не все ще знають про тонкий світ...

Taj, ти мене уміляєш своїми поспішними висновками.
Хто тобі сказав, що православні поклоняються Діві Марії як богу? Я особисто говорив, про традицію кланятись Діві Марії на знак шанування. Шанобливі поклони мають дуже давню культурну традиції. Та й в українській культурі є традиція: згадаймо як козаки били чолом перед гетьманом звертаючись до нього, чи як молода пара кланяється до батьків просячи у них благословення на шлюб.

Це - не висновки, а питання.
До речі, відповіддю задоволений, тобі важко щось заперечити. Шкода, що більшість православних, з якими я спілкувався, не розуміють цього, і моляться Діві Марії саме як богу.

Може зовні і виглядає так. Але дослідити цю практику глибше, щоб не обманутись зовнішніми враженнями. Цю практику добре пояснює Олександр Мень:

«Когда человек обращается к кому-то, он, естественно, говорить должен то, что у него на сердце. И молитвы, написанные в молитвеннике, — это лишь помощники наши. Это не заклинания, это не какие-то языческие формулы, которые должны вызвать духа, а это — беседа человека с Богом, встреча, таинственная, оживляющая, дающая смысл и полноту жизни, дающая такую радость, которая ни с чем не сравнима, — встреча души со своим единственным возлюбленным, единственным Спасителем. И для этого у человека должны быть свои слова.
Но вам легко понять, что из-за нашей духовной непросветленности, непросвещенности, косности, из-за того, что очень часто мы так суетимся, что уже не можем собраться, сосредоточиться, Церковь и дает нам те молитвенные слова и те молитвенные формулы, которые складывались веками в практике ее подвижников. Заучивая наизусть эти тексты, мы совершаем молитвословие. Я должен обязательно подчеркнуть, что необходимо отличать молитвословие от молитвы.
Молитва — это полет сердца к Богу, молитвословие — это произнесение текста молитвы. Молитвословие произносится по «Молитвослову», молитвеннику. В каждом храме сейчас можно купить «Молитвослов», который содержит утренние, вечерние и другие молитвы.
…..Целью молитвенного состояния человека Отцы называли непрестанную молитву. Это может вам показаться странным: да что это за человек, который постоянно молится? Это или сумасшедший, или больной, или фанатик. Но на самом деле непрестанная молитва — это вещь нормальная и является целью христианской жизни. Это вовсе не значит, что человек должен все время повторять молитвы, а это значит, что он всегда находится перед Божиим лицом: смеется ли он или плачет, устал или бодрствует, в печали или в радости — он всегда краем глаза видит Божие присутствие. И, значит, всегда на Него ориентируется — с благодарностью, с мольбой, с покаянием [...]: вот Ты здесь, рядом со мной. Такое состояние делает душу твердой, крепкой, просветленной. Но для того чтобы этого добиться, мы должны начинать с молитвословия.
То, что я говорил вам, — это высокие ступени молитвы, а первые ступени — это молитвенник, утренние и вечерние молитвы. Их необходимо читать утром и вечером, просто по молитвеннику, выучивать наизусть по одной. Необычайно важно знать их наизусть, потому что, когда вы повторяете их наизусть, они входят в глубину вашей души, и вы побеждаете силы тьмы, которые вас окружают.
Вот вы испуганы, вот вы в тревоге, вы в растерянности, вот вы в дурном настроении — но вы начинаете произносить святые слова, и постепенно, как будто Орфей, который умел успокаивать диких зверей, эти слова наводят порядок в вашей душе.
….Именно поэтому Церковь вводит для нас правило, почти закон, чтобы каждый день начинать с молитвословия и заканчивать молитвословием. Если молитвословие вызовет в вас молитвенное состояние внутреннее — это победа, это счастье, это, говоря упрощенно, удача: значит, получилось.» http://www.krotov.info/library/13_m/mye ... itva4.html