Пропоную обговорити наступне: наскільки є важливою соціальна, інтелектуальна, культурна, духовна рівність, коли йдеться про людину, з якою плануєш створити сім`ю? Чи згодні Ви особисто пов`язати життя з людиною, якщо ви, наприклад у 3-му поколінні віруючі, а обранець (обраниця) новонавернена? Або Ви малограмотні, а хтось має кілька вищих освіт?

1. Це точно немає відношення до щастя сімї
2. А от друге напевно трохи має.
а) Якщо жінка має вищу освіту, а сидить у дома з дітьми то це добре для підготовки дітей до школи.
б) Проблему можна вирішити, якщо роботу не мішати із сім’єю.
в) Наприклад у мене у сім’ї так і є. Але це у нас навіть 1% проблеми не зробило. Точніше у мене диплома про вищу освіту немає, але я маю свій бізнес маленький. Получається рівно.

Я думаю, що рівність має значення, тобто чим ближчі ці якості, тим краще. Хоча якщо є взаємна любов, то ця різниця не матиме суттєвого значення.
Думаю, коли є нерівність, то слабший буде комплексувати. Наприклад, якщо він з багатої родини, а вона з бідної, то вона буде мати комплекс бідного родича, хоча це не проблема. А от коли жінка більш освічена, то чоловік матиме комплекс недорозвинутого, мабуть.
У цьому випадку я був би згоден, якщо новонавернена справді є народжена згори християнка. Навіть якщо її батьки невіруючі, то буде нагода засвідчити їм про життя у Христі. Буває гірше, коли батьки "віруючі" (дуже релігійні), і намагаються "повчати" як треба жити молодим.
Якби я був малограмотним, то освічена дружина здавалася б кращою. Хоча ні... я б не хотів, щоб жінка була грамотнішою, бо тоді мені буде здаватися, що вона займе місце голови сім'ї.
Але у мене проблема якраз навпаки.
Я би не зміг одружитися з малограмотною дівчиною: по-перше, з такою мені важко знайти спільну мову, а по-друге, вона буде комплексувати і постійно доказувати, що мудріша.

А хіба комплексів не можна позбавитись? Та й не у всіх вони є. Багато ще залежить від того, які умови були в батьківській сім`ї, де виховуєшся. Якщо людина змалку звикла, що батьки всім її забезпечували, то вона буде чекатаии цього й у власній. Або якщо батько був суворим, то донька підсвідомо чекатиме цього ж і від майбутнього чоловіка.
А ще краще було б показати на ділі життя у Христі
Ну то такій дівчині не вистачає не тільки грамотності, а й смирення.
А як щодо того, коли людина слабша духовно? Чи варто робити самопожертву і брати на "духовний буксир ". Не скажу, що я егоїстка, але хотілося б поєднати життя з тим, хто би був хоча б трішки сильніший і мудріший. Легше було би коритися і "Паном називати"

Ну, я думаю, що це нормально, коли чоловік духовно зріліший аніж дружина.
А взагалі Павло писав так: Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. (1Кор.7:14)
Тому думаю, що нормально коли духовно слабший освячується сильнішим чи сильнішою. Тобто у цьому немає проблеми, це навіть краще, думаю. Гірше, коли один з подружжя "святий" у власних очах (має власну праведність), то це буде призводити до суперечок та сварок.

Дякую, Sh21 та Сонячник за відповіді. Є над чим задуматись...

чула декілька проповідей на цю тему)
і більшість з них зводилось до такого - шукай собі пару серед свого оточення...

ось тут подумавши трохи можна в приклад народні казки взяти

1. якщо ти мрієш вийти заміж за Принца, а ти Попелюшка, що у туфлях ніколи не ходила і не знаєш з якого боку ті кришталеві туфлі вдівати - тоді на бал ти не потрапиш...
а якщо і потрапиш (з горем пополам) чи зможеш бути легкою і невимушеною в цьому товаристві?
чи може (тільки без образ) корова на льоду? (признайся собі чесно)...
отже, прийшла ти на бал... на тебе звернув увагу принц (може ти йому на ногу наступила коли до столу гупала? чи може соусом на позолочений піджак бризгнула?)
Принц до тебе підійшов а ти два слова звязати не можеш... як говориш до сусідки на городі так і до принца
ти йому про горох з капустою а він тобі про сади та вишукані манери говорити буде...

трудно...

припустімо Принц вирішив насолити всій своїй рідні і бере тебе заміж... чи він не втікне на наступний день?

2. Якщо ти Іванко-дурник, що тільки і вміє на печі сидіти та в стелю плювати а дружину хочеш обов'язково Василину-Премудру... ну... ти можеш звільнити її від Кощія, тоді вона зверне на тебе увагу і погодиться з почуття обо'язку за тебе заміж піти
а потім будеш нагадувати їй щодня - "я тебе на болоті знайшов... ти ж до того, як я тебе взяв взагалі жабою була! і толку з того що Премудра"!

звичайно є така штука як любов ... (у народі кажуть "любов зла полибиш і ...")
але якщо він для тебе козел а вона для тебе жаба.... це не любов а збочення - вибачаюсь на слові - "зоофілія"!

ти віруючий/ча? тоді проси у Бога мудрості... і Він дасть ту дружину/чоловіка яка буде "подібною до нього" (Бут.2:18) у рос. перекладі "соответственная ему" отже дружина буде тою допомогою, доповненням до чоловіка

а якщо ви вже ось такі невідповідні одружилися... - то і тут просіть у Бога мудрості, а він уже буде вас обох змінювати... давати і смирення і доброту і розуміння...

бо тут без Нього... ой... просто нікуда!

Егеж, чоловік і дружина - це найкращі друзі, як брат і сестра, які допомагають один одному йти дорогою життя.

І так як ми обираємо собі підходящих друзів, то так само й своїх половинок: щоб один одного доповнювали. Тому має бути не просто одинаковість, а рівновага, як написав Sh_21:

Недавно я почула історію одруження однієї чудової християнської пари. Чоловік розказував, що хотів узяти собі за жінку просту, небагату дівчину, (хоч сам був матеріально забезпечений), щоб їй життя полегшити Хоча вважав себе її недостойним у духовному плані. Та в свою чергу не вважала себе йому рівнею через його інтелігентність. Хоча Бог дивився інакше: "Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце."1Сам 16:7 А ще ми говорили, що часто хочемо бачити у обранцях саме те, чого нам не вистачає. Наприклад, чоловік має лише середню освіту, зате його жінку собі взяв ту, що має аж 2 вищі Але краще, мабуть, навпаки: не прагнути самоствердитися за рахунок когось, а хотіти підтримати іншого там, де ми є сильнішими. Якщо кожен буде до такого прагнути, то буде рівність. Хіба ні?

На рахунок інтелектуальної рівності: вважаю, шо має бути. Адже, дійсно, за її відсутності - важко знайти спільну мову. Хоча, у мене є знайома пара: вона розумна, він -... Але дуже люблять одне-одного. Вона тихенько собі посміється з його "недоганянь" і далі любить...
А я б, мабуть, так не змогла...

Таких пар є дуже багато, я б сказав навть - це ідеальні пари. Як сказала квітка, ми цінимо у людях те, чого не вистачає нам. Стосовно інтелекту, то скажу так: інтелект - це вроджена якість, знання - це набута. По знаннях, чоловік і жінка можуть бути різними, через нерівність інтелекту, але світогляд бажано, щоб був одинаковим (тобто відношення до Бога, до духовних питань, виховання, моральний облік). А інтелект - навіть бажано щоб був різним. Хоча можуть бути різними і інтелект, наприклад, він - фізик, вона мовознавець чи історик. Різниця інтелекту навіть вкладена в природу жінок і чоловіків: у жінок більше розвинені емоції, у чоловіків логічне мислення.

Це вже швидше обізнаність в тій чи іншій сфері. Я мала на увазі інше (не знаю як це назвати) - однаковий спосіб мислення, однакова швидкість реакції...В цьому має бути рівність. А фізику і історику взагалі має бути цікаво - кожен день дізнаєшся щось нове!

От якраз, однакова швидкість реакції не повинна бути! Це вже властивість темпераменту, тобто вроджені властивості людини, а вони мають бути в ідеалі максимально протилежними. Формула ідеального шлюбу: вроджені фізичні якості протилежні (починаючи зі статі), набуті - одинакові.

А звідки взята ця формула ідеального шлюбу???????