Чи може жінка, згідно Нового Заповіту, бути пастирем в Християнській церкви?

Якщо може, то будь ласка підскажіть місце в Новому Заповіті яке підтверджує про те?

Якщо ні, то чому ні??? Абож, що стримує жінку бути пастирем в Новому Заповіті?

Христос сказав: Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають... І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир! (Ів.10:16)
Отже, згідно Нового Заповіту ми повинні мати Одного Пастиря (Архипастиря)- Ісуса Христа.

11 І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, 12 щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового, 13 аж поки ми всі не досягнемо з'єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти, 14 щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду, 15 щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він Голова, Христос. (Еф.4)

Тож як бачимо, що лише Христос може настановити пастирів та вчителів, щоб приготувати святих... Це компетенція нашого Господа Ісуса Христа, і Він вирішує кого настановити.

Чи може Бог настановити жінку пастирем? Не чув про такі випадки, але й не можу такому заперечити, бо не ми вказуємо Богу, що Йому робити.

Однак, якщо жінка має чоловіка, то написано, що вона повинна коритися своєму чоловікові, і їй не дозволено говорити в Церкві:
Нехай у Церкві мовчать жінки ваші, бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон. 35 Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві! (1Кор.14)
Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою і тілом, і духом. А заміжня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові.(1Кор.7:34)
Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці голова чоловік, голова ж Христові Бог. (1Кор.11:3)

Добре Сонячнику..., дякую!
Тепер підлегле цьому питанню..., ще одне...

Чи може дівчина, або вдовиця..., в християнський церкви, (тобто общині), бути пастирем?

Чи може на це питання буть одна, (тверда) відповідь?

Ми не можемо ставити жодних рамок Богу, бо це не наша справа. Особисто я вважаю, що незаміжня жінка, яка клопочеться про речі Господні, щоб бути святою і тілом, і духом, може нести те служіння в церкві, яке доручить Господь.
Хоча таких випадків, щоб жінка була пресвітером церкви - ще не чув.

Це дуже погано, коли ми ставимо рамки згідно своїх стереотипів. Таким чином, книжники та фарисеї не впізнали Ісуса Христа, бо Він не вклався в їхні стереотипні рамки.

Дякую, дякую Сонячнику за відповіді. Нехай тебе Бог благословить.

Може ще хтось хоче висказати свої погляди..., свою думки, по цьому питанню? Будь ласка... Тема відкрита.

Сьогодні ми маємо дуже благоприємний час, в котрий можемо свобідно спілкуватись - навіть на відстані..., задаючи один одному питання та миттєво відповідаючи на них.

Хочу добавити на рахунок цього тексту:
"нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон." (1Кор.14:34)
В цьому тексті Павло каже, що публічний виступ жінки не повинен мати місця в Церкві. Проте в даному випадку доцільно врахувати контекст, який трішки не те каже, що ми думаємо на перший погляд. І в наслідок цього багато "релігійних груп" на підставі цього тексту забороняють жінкам мати промову, говорити на зібраннях.
Отож, контекст:
- Хто написав цей текст?
- Апостол Павло.
- Кому написав?
- Членам церкви в місті Коринті
- Для чого написав, яка була на це причина?
- В цій місцевості існували на той час культурні традиції, внаслідок яких тільки повії виступали публічно. Тому достойна жінка не могла робити цього. Тому не дивним виглядає той факт, що Павло радить поступати саме так, тому що якщо б жінка, яка себе поважає прийшла на християнське зібрання і побачила, що на ньому публічно виступає жінка, то вона б обурилась і більше ніколи туди не повернулася.
Зараз інші часи, відбулися великі зміни в культурі. Сьогодні багато жінок виступають публічно, можуть займати керівні посади і в цьому немає нічого дивного. Тому краще з цього прикладу взяти повчальний урок: в церкві необхідно уникати всього, що могло б стривожити людей!
І я погоджуюся з думкою Сонячника, що:

Тому, якщо немає в церкві чоловіків, які могли б гідно доносити Божу вістку до людей, то, як на мене, будь-ласка, нехай говорить жінка (якщо на це є Божа воля). І якщо таке питання стоїть, то на допомогу може прийти молитва!

А ось з цим я не зовсім згоден, і хотів би доповнити: Необхідно уникати перш за все гріха і всього, що є неприємним Богу. А все інше, що не є гріхом, то краще уникати заради миру та заради немічних в вірі: Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного! (Рим.14:19)
Як казав ап.Павло:
Бо тепер чи я в людей шукаю признання чи в Бога? Чи людям дбаю я догоджати? Бо коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим.(Гал.1:10)

Також, Юліане, я не можу погодитися з тим, що потрібно враховувати "контекст" в сенсі тодішньої культури. Бо таким чином, ми часто будемо відкидати Божі заповіді, мотивуючи це тим, що це не для НАС, а для НИХ. Я вважаю, що Слово Боже актуальне саме для МЕНЕ за будь-яких часів і культур, бо Бог не змінний.

Я це саме і мав на увазі, ось ще один текст з того ж послання:
"Отож, не будемо більше осуджувати один одного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотикання та спокуси." (Рим.14:13)
Я це розумію так:
Якщо в церкві мене знають як культурну, охайну людину, але я захотів прийти одітим по-іншому, наприклад: старі подерті штани, в шльопанцях, непоголений, непричесаний і буду поводитися як звичайно, тому що для мене це не є основним, оскільки я приходжу до Бога, а не до людей і Він мене приймає таким як я є, тому що головне те, що в серці. Але це може бути спокусою для мого брата! Тому з поваги до нього, для того, щоб його не спокусити я не повинен таке робити, навіть незважаючи на обставини, які могли б до цього привести. І хіба я це не можу назвати догодженням людям?
Але я, дійсно, неповинен відкидати Божі принципи! Навіть, якщо комусь це буде заважати приходити до церкви.

Невже ти хочеш сказати, що потрібно святкувати сьомий день тижня - суботу? (одну з десяти заповідей). Тому що я це саме так і розумію:
"Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його." (Вих.20:8-11)
Чи ти будеш тут враховувати контекст?
Погоджуюся з твоїми словами, що Бог незмінний, для прикладу наведу один з текстів:
"Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все." (Матв.5:18)

Просто "враховуючи контекст" ми можемо будь що списати, що це не для нас. Тому просто з цим потрібно бути обережним, бо так можна й всю Біблію списати на старі часи.

Я все ж таки вважаю, що потрібно враховувати контекст як поблизу основного віршу, так і у всій Біблії, якщо тексти, які стояють вище і нижче не дають чіткого уявлення про основний зміст вірша. Ну, і звісно, не потрібно відкидати історію, звичаї ізраїльського народу, тому що вони розуміли специфічно, так як незвично є для нас і коли ми зможемо поставити себе на їхнє місце, тоді зможемо краще розуміти Писання, яке Бог через них доніс до всього світу, до МЕНЕ!
Ти ж сам сказав:
Тобто ти не сприймаєш бувально ці слова, як роблять багато інших, а якщо врахувати контекст, тоді все стає на свої місця. В підвердження цього є й багато біблійних прикладів, коли жінки кликались Богом на служіння, наприклад, Мойсеєва сестра.
З мого досвіду можу сказати, що був випадок, коли дівчині прийшлося проповідувати. Звісно, цей випадок не мав якось глобального значення, але:
В лікарні мало відуватися служіння. Молодь зібралася. В її обов'язки входило виконувати спів, запросити людей. Це така собі допомога служителю. Пройшов деякий час, а служителя, який мав би читати Слово небуло! Ми вирішили йти без нього. Але біда, з тих хлопців, які були не знайшлося такого, який міг би це зробити (немає досвіду, боялися, та інші причини). Але одна дівчина не боялася, а, навпаки, мала велике бажання. То що не дозволити? Звісно, ні! Моє враження і не тільки моє: було не просто добре, а все пройшло на 5+: ми після цього щасливі дякували Богу, люди були задоволені і також дякували Богу. От і судіть!

Але це ж не у церкві було... Взагалі то потрібно брати до уваги не культурні особливості народу, а сутність того, про що говорив Христос чи писав Павло. Слова про те, що "жінка в церкві нехай мовчить" слід розглядати не буквально так що жінка й вірша розказати не може, а в тому сенсі, що хай не навчає. Особливо у спірних питаннях, або того, що стосується віровчення. Хоча, як бачимо по нашому форумі, сестри також дуже грамотно розбираються у Писанні і навіть можуть навчити . Але все ж таки, у церкві, я вважаю, жінці не личить проповідувати, бо по закону Божому жінка підкоряється чоловіку, тож вона повинна слухати чоловіка в першу чергу, і тим самим вона виявить свою мудрість. Якщо ж вона переступає цей закон, то чого може навчити на проповіді? Так що з заміжніми зрозуміло, а як бути незаміжнім? Здається є так написано, що вдова може бути просвітером лише за умови, якщо вона веде святе життя, тобто має добре сумління, та була жінкою лише одному чоловіку. Щодо незаміжньої дівчини немає нічого написано, але моя думка така, що, якщо дівчина клопочиться про Божі діла, як і написано про незаміжних дів, то така може бути і просвітером.

Пастирем в церкві може бути обраний будь-який, хто має відповідний дар від Бога, і кого вибере на це служіння сама церква.

"Бо ви всі - Божі сини через віру в Ісуса Христа.
Бо ви, що в Христа христилися, - в Христа зодягнулися.
Нема ні юдея, ні поганина; нема раба, ні вільного, нема чоловічого роду, ні жіночого: всі ви є одним в Ісусі Христі."
(Гал.3:26-28)

У наведених цитатах нічого не сказано про пасторів.
Натомість Павло ясно каже про це у 1-е Кор. 14: 34,35.
Зрештою ніхто жінкам рота не затикає, та й неможливе таке , але це буде уже не Церква.
===============================================================
Слід звернути увагу на подальші Павлові слова:
Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що я пишу вам, бо Господня це заповідь!
Коли б же хто не розумів, нехай не розуміє! (1-е Кор. 37, 38)

НЕМОЖЕ !!!!

ну якщо врахувати, що пастир в протестантизмі не має нічого спільного ні з новозавітніми пресвітерами ні з новозавітніми єпископами, тоді, звичайно, може. Пастир в протестантизмі -- це чисто адміністративна посада, яка не несе в собі жодного священичого таїнства, як це є в католиків, чи православних...