То вже так мудро сказано, шо ніхто не годен навіть відповіді дати.
А якшо вернутись до теми, то мабуть то ше одна причина, чого Бог не відповідає на молитви: дуже вже ми мудрі хочемо виглядати, а Бог хоче нам показати, хто ми насправді. Аби якось вилікувати від зарозумілости.

Мабуть, Бог хоче щоб ми просили в простоті серця, як діти! Ми повинні умалитися перед Богом до пороху земного, щоб Господь прийняв нашу молитву!

З людьми як із Богом....
Чи усіх людей ви можите попросити про щось?
Є ті хто вислухають,ба навіть радо допоможуть,а є такі кого краще минати 10ю дорогою.
Від чого це залежить?Певно від того наскільки ми один одного знаємо.
З Богом теж так.Чим ближчі ви до Ньго і далі від гріха,тим більше ви Його відчуваєте.Відповідно відчуваєте і те,що можите попросити.І ще,Бог чує нас усіх!Необхідно пам"ятати,після кожного прохання треба додавати слава покори-якщо на те, твоя свята воля.Бо переважно люди самі не знають,що вони хочуть.Бо коли отримують те,що просять не знають ,що потім робити.

Я недавно їздив в далеку дорогу... І як завжди просив в Бога благословіння на дорогу, і дорога склалася благополучно. Правда, я не надав би цьому ніякого значення, якби водій не засвідчив, що цього разу вперше з десятків разів його практики не сталося жодної перешкоди в дорозі і що то якесь чудо, що все благополучно обійшлося.

І от я так думаю, що скільки багато Господь відповідає на наші молитви, а як мало ми дякуємо за це Богу. Ми часто відповідь на наші молитви за належне вважаємо. Але якщо ми просимо щось і не отримуємо відповідь, то в жодному разі ми не повинні гнітитися, але в терпінні очікувати милості від Бога. І якщо Господь побачить нашу невідступну віру, що ми надіємося на Бога більше ніж на людей, і якщо це нам дійсно потрібно для спасіння нашої душі, то Господь дасть відповідь:

Лук.11:5 І сказав Він до них: Хто з вас матиме приятеля, і піде до нього опівночі, і скаже йому: Позич мені, друже, три хліби, 6 бо прийшов із дороги до мене мій приятель, я ж не маю, що дати йому. 7 А той із середини в відповідь скаже: Не роби мені клопоту, уже замкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі. 8 Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докучання його він устане та й дасть йому, скільки той потребує. 9 І Я вам кажу: просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам! 10 Бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а тому, хто стукає відчинять. 11 І котрий з вас, батьків, як син хліба проситиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому гадину? 12 Або, як яйця він проситиме, дасть йому скорпіона? 13 Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?

Якщо замислитися; про що ми можемо просити у Того, Хто постраждав за нас, прийнявши смертні муки на хресті ?.
Про що можна просити Того, Хто дарує нам життя й без нас відає, що нам потрібно ?.
. . . . . . . .

Пригадую, ще раніше, в розмові з одним стареньким священиком про певні труднощі, що могли на мене чекати, сказав, що буду молитися й просити помочі в Ісуса Христа. На що він, як мені тоді здалося, доволі сухо сказав: "Молися до Матері Божої, проси у неї".

За що ми так любимо матір, -- за її ласку й безмірну доброту. Якщо батька ми маємо слухати й виконувати його настанови, то мати завжди даси дитині подрімати лишню хвилинку. Жертвуючи собою, намагатиметься допомогти подолати трудноші, виправити наші помилки. До неї й приходить дитина зі своїми жалями й болями.

Якость так уже повелося, що з соромом зводячи очі до Господа нашого Ісуса Христа, прошу прощення у Нього, і дякую Йому за все. А з проханнями своїми, звертаюся до заступниці нашої Пресвятої Богородиці, аби просила свого Божественого Сина за мене грішного.
Син ніколи не відмовить своїй матері, а матір ніколи не попросить у Сина чогось злого.

Yur, от у Вас тоді була добра думка, а священик справді дав суху пораду, бо Слово Боже не велить нам молитися до посередників, окрім Одного - Ісуса Христа, як написано: Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус... (1Тим.2:5)


Yur, а хто є Ісусова мати? Що Сам Христос на це запитання відповів? А Він відповів і промовив до них: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує! (Лук.8:21)
Без сумніву, Марія матір Ісуса також слухала Божеє Слово і виконувала його, але цей вислів Ісуса Христа підкреслює, що кожен, хто виконує волю Божу є таким же блаженним як і Марія Ісусова мати, а отже Ісус Христос так само не відмовить нам, як і своїй рідній матері. Тим більше, що Ісус заповідав: ...а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть. (Ів.6:37)
Тому ми повинні у молитві з вірою кликати лише до Бога Отця безпосередньо або через Єдиного Посередника між Отцем Небесним і людьми - до нашого Господа Ісуса Христа, а Він нас запевняв:
Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому... скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього! (Матв.7:7-11)

Священик цей .. -- дай Бог кожному, хто себе називає священиком, бути таким.
Матір Божа не посередник.
"Оце, жоно, твій син!
Оце мати твоя!"
Молитися до Пречистої Діви Марії -- молитися до Бога.


Не знаю до якої ви конфесії належите, у Божественій Літургії св. Йоана Злотоустого промовляємо:

Чеснішу від Херувимів і незрівняно славнішу від Серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо. ...
У Євангелії сказано:
Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього. Луки (7:28)

Сподіваюся різницю запримітили між народженими від жінок і чеснішої від Херувимів і незрівняно славнішої від Серафимів.


Міняли теж поприходили в храм Отця і це їх не спасло (Матвія 21:12).



Чи молимося ми до Отця, чи до Сина, чи до Святого Духа. До Пресвятої Богородиці, Ангелів, Святих, -- аби лиш щиро і з вірою. Такі молитви завжди спрямовані до Бога.

Марія також народжена від жінки.

Прийти в храм - зовсім не означає прийти до Христа, бо до Христа потрібно приходити в дусі та в правді, і вклонятися слід лише Одному Богу в дусі і правді.

А взагалі то ми відійшли від теми. Ви, Yur, так думаєте, що можна молитися до Марії чи Ангелів чи Святих, але ця Ваша віра не ґрунтується на Слові Божому, а на людських переданнях. І тому сьогодні є багато конфесій, в основі яких лежать людські домисли. А для Бога важливо, щоб ми вірили не у філософію, а лише в Слово Боже. Блаженний той, хто читає чи слухає Слово Боже, і виконує його. Я не є приналежний до якоїсь конфесії (я відкидаю всі людські домисли), але по милості Господній я є членом Церкви Христової. А духовна людина не повинна досліджувати людські передання, як написано: А помазання, яке прийняли ви від Нього, воно в вас залишається, і ви не потребуєте, щоб вас хто навчав. А що те помазання само вас навчає про все, воно бо правдиве й нехибне, то як вас навчило воно, у тім пробувайте. (1Iван.2:27)

Повертаючись до теми, я би хотів запитати:
А чи отримуємо ми відчуття того, що Господь прийняв нашу молитву?
Іноді, після молитви ми відразу відчуваємо полегшення і приходить впевненність, що Бог почув і прийняв нашу молитву. І тоді справді Господь посилає те, що ми просили.
Але часто буває так, що ми помолилися, але ніякого відчуття не отримали, а отже ми не впевнені чи почув Бог нашу молитву. І тоді як правило Бог не допомагає нам.

Тому я думаю, що коли ми молимося до Бога, то повинні молитися так, щоб відчути Божу присутність. А поки ми не отримали благодаті під час молитви, то чи значить це, що наша молитва не була прийнятою Богом?

І благословена між жінками, що без зотління Бога Слово породила.
Єдиночистая і благословеная.


Бог Є Дух істини. На Духа Святого й уповаємо, аби просвітлив наші уми.
А правда, -- вона в кожній хаті своя ..


У чому ж відхід від Божого Слова?


Згоден з вами, хотів би лиш добавити. Усе виходить на поверхню і скрите стає явним. Лукавець неодмінно запнеться на своєму слові, або ж йому доведеться відкрито виступити супроти Слова Божого.

Коли є правдивий жаль і розкаяння, -- отже Бог нас чує, й така молитва є по-справжньому вартісною.
Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже! (Псалом 50:19)
Але молитися ніколи не завадить, подумки завжди бути і зважати з Богом. Наша щирість і відвертість перед людьми і перед самим собою й буде індикатором Божої присутності.

Часом можуть бути неправильні мотиви молитви.Наприклад,одна людина молиться про хорошу погоду,щоб можна було провести євангелізацію на вулиці,а інша щоб піти на пікнік весело провести час.Може приклад не дуже вдалий,але суть,думаю,зрозуміла.

Так, про це написано у Як.4:3 прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої.

І є ще одна ВАЖЛИВА передумова бути почутим - чинити те, що Богу вгодно:
Iван.15:7 Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!
1Iван.3:22 ...і чого тільки попросимо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього.

як зрозуміти відповів тобі Бог на молитву чи ні