Ця тема має бути цікавою для сучасних християн.
Знаю, що є багато віруючих людей, які добре знають народні прикмети.
Наприклад,

чорний кіт дорогу перебіг - стій, бо інакше буде неудача;
не можна повертатися, коли щось забув;
не можна дивитися в розбите дзеркало, бо буде нещастя;
високосний рік - рік невдачі...

та ще є багато всілякого іншого... і кумедного, і дивного...
Це тільки дещо приведено - це те що доводилося чути від деяких християн.

Як на вашу думку? Це пусті видумки? Це справедливі ознаки? Чи за цим ховається якийсь символічний ритуал?

Напишіть, що ви про це думаєте

Найстрашніша прикмета - це коли чорний кіт розбив дзеркало пустим цебром у п'ятницю 13-го...

Жарти жартами, але людина повинна визначити: кому або чому вона вірить? Ісусу Христу чи прикметам-забобонам? Нам завжди все перепадає саме по вірі нашій: відповідь на молитву - залежить від того, наскільки ми віримо в те, що Бог може нам допомогти. І збудеться чи не збудеться прикмета - також, наскільки віримо, що прикмета правдива, що невинний чорний котик, раптово перебігши нам дорогу, може нам принести цим нещастя.

О, так! Це є дуже поширене пояснення християн того, чому іноді прикмети збуваються...
Але якби все залежало б тільки від нашої віри - то виходить, що наша віра така могутня (що ми як боги), що як ми собі захочемо то можемо й гори переставляти. Але в те мабуть ще ніхто не вірив, бо гори на місці стоять! Хоча землетруси бувають
Питання віри - це окрема тема... Вірити можна Богу або дияволу.

Переважно забобони служать для навіювання страху, проте є й "добрі" забобони (роби те і те, щоб було тобі на користь). І якщо
ми в це віримо, то виконуємо ці людські настанови, щоб нам було добре, і "маємо" так як кажуть забобони.

Тепер наведемо паралель:
Слово Боже нам теж говорить: цього не роби, бо буде зле, а роби те і те і буде тобі добре. І коли ми віримо Богу, в Слово Боже, і так чинимо, то маємо згідно Божих обітниць.

Виходить, що вірити можна Слову Божому і вірити можна забобонам, які мають різні джерела. Але якщо Джерелом Слова Божого є Бог, то джерелом забобонів є хтось інший (очевидно диявол).
Але в забобони декому повірити легше, аніж вірити, що Бог захистить від впливу тих забобонів.

Якщо ми виконуємо Божі заповіді, то ми тим поклоняємося Богу, а коли ми виконуємо застереження забобонів, то ми поклоняємося дияволу.

Згодна, прикмети - то не тільки пусті забобони, але й ознаки поклоніння тому, "хто у світі". Але ж Той, хто в нас, сильніший... Всі прикмети - то не менш, як пустощі, що придумав народ, а не Бог, і зі словом Божим (тим більше - з вірою в Бога) вони аж ніяк не в'яжуться.

Добре, якщо це просто пустощі... Але мені чомусь здається, що це свого роду зброя ворога душ наших.

Коли християнин "захоплюється тими пустощами", то втрачає Божий захист, а тоді хтось інший отримує доступ до цієї душі - от і виходить інколи, що й забобони збувається.

якщо справді в нас Дух Божий!

Чого нечестивий боїться те прийде на нього, а прагнення праведних сповняться!!! 8)

Розкажу історію, яка сталася зі мною. Щоправда, ця історія повязана не з прикметами, а з амулетом. Але все це одне і те ж...
Якось я їхав маршруткою, і раптом побачив на порожньому сидінні якийсь амулет, зовсім новий, запечатаний в кульочку. Очевидно, що хтось загубив його. Мабуть вилетіла в когось з кишені щойно куплена річ.
Я задумався, що ж то зробити. Ніби й не годиться брати чужу річ, але й залишати амулет, щоби хтось скористувався ним за прямим призначенням я не міг. Бо я розумію, що це ворожбитство, і людина, що користується, носить амулет, прямо служить дияволу. Душа її попадає в залежність. Він справді може в деяких випадках ніби-то допомагати, але хто ж то допомагає насправді??? Люди часто над цим не задумуються.
І я вирішив забрати його із сидіння, щоби згодом викинути у смітник. Поклав його у кишеню і відразу забув про нього.
Але далі почали відбуватися взагалі незрозумілі речі. Щоби я не робив, нічого мені не виходило, суцільні невдачі цілий день. Такого у мене ще ніколи не було. І тільки ввечері я згадав, що цілий день я ходив з амулетом у кишені.
Тоді я його викинув у смітник, і почав аналізувати, що це сьогодні зі мною відбувалося.
Ось така от історія, яка насправді відбулася зі мною.

Правильно! Бо не треба було брати амулет, щоб іншому не дати!
І нічого страшного якби хтось інший ним користувався, чи навіть його би знайшов хто загубив!
А от ось це для кого написано:
Неправедний нехай чинить неправду ще, і поганий нехай ще поганюється. А праведний нехай ще чинить правду, а святий нехай ще освячується! (Об.22:11)

Ти справдi віришь, що той амулет мав таку силу? Мені здається, що тобі просто не щастило, а ти все звів на прикмети...

А на мою думку, сам амулет не має ніякої сили і ворог душ наших над нами влади не матиме, поки ми самі не станемо придавати цьому амулету якогось надзвичайного значення. А це гріх. А от через гріх ворог може отримати доступ до нашої душі.
... і тоді ми можемо втратити Господнє благословіння... і тоді все не так... все не щастить.

"По вірі нашій нехай буде нам ":wink: У що віримо, те й маємо.

А от багато людей носять хрестик у вусі чи хрестик на перстні якомусь великому на пальці. Це скоріше також як амулет, але ж хрестик. Як до такогоя вища ставитись? Завжди хочеться людину цим зачіпити якось, запитати про зміст носіння цієї "прикраси", але не випадає...

А чим хрестик-амулет відрізняється від інших амулетів? Нажаль, Біблія нічого конкретного про хрестик не говорить. Хіба що про хрест християнина:
Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде! (Марка 8:34)
Мабуть, тому традиційні християни і носять хрестики. А кожен хто носить хрестик вірить, що той його захистить від нечистої сили...

Але чи так воно?

Навіть відповідь від Господа завжди слідує нам по вірі нашій...
"Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.
Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа" (Якова 1:6,7)
І стосовно прикмет - так само. Я можу пригадати багато випадків з мого життя (до покаяння), я вірила, що та чи інша прикмета справдиться - саме так і було.

Згоден, Winslet, що віра в Бога, віра в Слово Боже - необхідна умова отримати щось від Господа, але віра в прикмети... мабуть, така віра Богу не угодна.