Джерело
https://forum.jerelo.info/

Свідчення про Божу допомогу
https://forum.jerelo.info/viewtopic.php?t=29		 Сторінка 1 з 2
Winslet [ 27 квітня 2006, 18:31 ]  Свідчення про Божу допомогу
У цій темі можемо поділитися свідченнями: як Бог відповів на нашу молитву, як зберіг нас від тієї чи іншої біди і т.п. Вперед! :wink:
jerelo [ 28 квітня 2006, 17:00 ]  
Гарна тема! Шкода, що іноді ми соромимось свідчити про те, що Бог зробив для нас! Але впевнений, що кожен віруючий щось просив у Бога, а значить і отримував відповідь!

Ну що ж... розкажу я хоча б одну таку дрібничку:

Якось мені потрібно було їхати поїздом в інше місто - на діло Боже. Я попросив лише Божого благословіння на дорогу. Але завчасно не потурбувався придбати квиток, а коли прибув на вокзал - мене розчарували: квитків вже давно нема! Я засмутився, але підійшов до провідника - думаю попрошу... Провідник категорично відмовив. :( Та вже ось хвилина залишилась до відправлення поїзда, як тут прибігає жінка і просить провідника, щоб він викупив у неї квиток, бо вона передумала їхати! :) І я допоміг жінці, викупив квиток, і поїхав собі щасливо!

А тепер твоє свідчення :):
Winslet [ 28 квітня 2006, 17:05 ]  
Ну, наприклад, Бог не раз мене беріг від собак (кидалися на мене, думаю, збиралися покусати). Але як тільки кидалися, так зразу прямо відлітали :)
Братик [ 28 квітня 2006, 20:15 ]  
Така вже доля котяча - відбиватися від собак :)
Winslet [ 01 травня 2006, 10:46 ]  
Ціную гумор, Братан! :D Мабуть, тому, що я люблю котів, собаки мене не люблять! :D
Julchen 19 [ 04 травня 2006, 01:42 ]  
Привіт! А в мене було так: Я влітку з молоддю їду в Україну проводити дитячий християнський табір, а тому що наша молодь ДУЖЕ активна і ми часто їздимо в різні місця,то вийшло так, що в мене просто не було грошей на поїздку (на машинах). Але я почувала, що точно повиннао туди їхати, послужити Богові. І молилася, щоб Бог забрав цю перешкоду-проблему з грішми , якщо Він хоче, щоб я поїхала. Гроші займати я не хотіла...
І що ви думаєте? Ні, з неба вони, звичайно, не упали, але мені подзвонили додому і запропонували роботу, я про неї в них рік назад запитувала , але вони відмовили. А тепер, саме тоді, коли мені терміново треба були гроші, вони мені самі подзвонили і запропонували працювати, саме в ті дні коли в мене час є. І виходить саме стільки, скільки мені треба для поїздки. (я половину грошей сама відкласти змогла- раніш у мене не виходило ТАК заощаджувати + гроші за роботу).
От такі Бог робить чудеса!! Для Нього немає нічого неможливого , а якщо ми з Богом, значить і для нас теж. :D :P
tOksana [ 04 травня 2006, 02:49 ]  
Слава Богу!
Julchen 19, в мене також так було. Коли я дуже захотіла їхати в Гаїті (Haiti) З роботи тяжко відпроситись, тай грошей достатньо небуло... Але я молилась... і так Бог все устроїв, шо з роботи мені дозволили їхати на 12 днів і гроші ... то звітам, то звітам, то хтось віддав... і я дивлюсь в мене зібралась іменно така сума скільки треба на поїздку! Дякую Богу за можливість поїхати в Гаїті.
alex [ 06 травня 2006, 12:25 ]  
Слава Богу,брозерс енд сістерс! А в мене був такий випадок:на першому курсi навчання,в мене була сесiя(улюблена справа всiх студентiв :lol: )екзамен з граматики англ.мови.Це було на 3й день Трiйцi.А ви ж знаете яка може бути пiдготовка,та ще й зiздне служiння в моiй церквi.Я був нулячий до екзамену!!! Почалось служiння,а я в унiверi молюсь перед здачею.Домолився до того ,що не прийшов викладач на екзамен(бiдний залишився без роботи через мене :? )Що тiльки Бог не робить ради своiх дiтей! Praise the LORD!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!(а екзамен я здав!!!!!! :o )

У цьому дописі містяться не українські чи не літературні вислови. Старайтеся надалі цього уникати.
06 травня, 2006 19:00 jerelo
Тарас [ 06 травня 2006, 14:28 ]  
Alex, з якої ти церкви? Коли в вас ще є з’їзні? І, будь-ласка, не вживай вуличного жаргону.

Цей допис називають оффтопом (не на тему). Просимо подібні питання задавати через приватні повідомлення або відкривати для цього спеціальну тему, напр. "Хто з якої церкви?", "Коли у вас з'їздні?" тощо.
06 травня, 2006 18:55 модератор jerelo
Гість [ 06 травня 2006, 14:36 ]  
Коли я навчалася в університеті, то в мене був захист бакалавра, один з викладачів в комісії мене дуже не любив, я просила і молилася про Божу допомогу і Господь не забарився з відповіддю, уявляєте той викладач сам підійшов до мене і мені допомагав.
Гість [ 06 травня 2006, 23:43 ]  
А зі мною було таке: назавтра мав бути екзамен з фізики, а я вивчив лише білет №4. :( Але дуже хотів піти на молодіжне зібрання. От і став перед вибором: йти на зібрання чи вчити фізику... І все-таки перемогло - піти на богослужіння, а там з екзаменом, подумав - Бог допоможе.
Служіння тоді було благословенне, а на ранок якось відчував присутність Божу, і впростоті якось так попросив Бога щоб витягнути той білет, який добре знав... Я першим пішов за білетом (бо вчителька сказала, що я дуже сміливо виглядаю), і підійшов до столу (тоді якось мені здалося - ось цей - четвертий і рука сама потягнулася... і справді четвертий!!!).
Можете уявити, яка то була для мене радість! :) Не тому, що здав екзамен на відмінно (та з похвалою), а тим, що Бог мені допоміг!!!

Правда, після цього я був настільки впевнений, що Бог зробить усе, що Його попрошу, що до наступного екзамену я вже не готувався - вивчив лише один білет! І мав ТАКУ віру, що візьму той білет, якого я вивчив... що потім уявіть яке було розчарування! Звичайно, цього разу Бог не допоміг :(

З цього я зробив висновки:
Першого разу, у мене не було іншого виходу (так сталося що я не зміг підготуватися - тому Бог допоміг), а другого разу, я вже просто не хотів себе утомляти!
А ще, першого разу у мене була віра внутрішня (не моя віра, а внутрішнє відчуття присутності Божої), а другого разу, я теж вірив (ще й як вірив!), але це була моя плотська віра, моя фантазія!
Winslet [ 09 травня 2006, 18:19 ]  
Прочитала свідчення Julchen 19 про християнський табір і пригадала своє. 3 роки тому, наприкінці літа у нас також був молодіжний християнський наметовий табір. І за пару днів до його початку погода зіпсувалася: страшенно похолодало, почалися дощі, і в прогнозах погоди обіцяли таке надовго. Ну дехто з нашої молоді навіть передумав їхати у табір, адже жити там потрібно було у наметах, практично весь день проводити на вулиці. Мене батьки також почали відмовляти, щоб не їхала. Я спочатку вагалася, аж раптово у мене промайнула така думка: "Стоп! Хіба ж Господь допустить, щоб його діти мерзли? Якщо попросити у нього, щоб дав на ті три дні ясну сонячну погоду..." І вирішила все-таки поїхати. Рівно за день до від"їзду я помолилася стосовно погоди. І що ви думаєте? Вранці, у день від"їзду зранку ще було так-сяк, похмуро, дощ крапав, але вдень, як ми виїхали, почало розвиднятися, виглянуло сонце! А коли ми приїхали на місце, де проходив табір, так взагалі така спека настала!!! І наступні дні також погода була класною! Слава Богу!
Сонячник [ 10 травня 2006, 00:33 ]  
Розкажу я й свій випадок... про те як я втопився, але залишився живим (це були кілька секунд мого життя, що вкарбувалися у моїй пам'яті) - цей випадок змусив мене подивитися на життя інакше.

Було це ще літком у 1995 році в Карпатах у с.Заріччя Івано-Франкіської обл. Може хто з форумчан там теж був - тоді один харизмат Басарабов з Києва організував Всеукраїнський молодіжний фестиваль (чи не перший то був тоді? теж наметовий) - там були і співи, і спортивні розваги, і нічні зібрання довкола вогню, які супроводжувалися вигуками "алілуя"... Звісно батьки мене туди не пускали, але я був впертий - і таки поїхав.

От і серед дня я пішов був до річки, що між скелями, скупатися, але плавати тоді ще не вмів :( - і я не знав, що в Карпатах бувають підводні провалля глибиною 6 метрів. Біля річки ще був один дядько, який уже одягався, щоб іти додому...
Ну і я легковажно вирішив доплисти до скали (за метрів десять), і там я спробував стати на дно, а дна - не було! :( Я страшенно злякався, кинувся плисти назад, але (ну не зміг, бо дуже злякався)... тоді я зрозумів, що прийшов мій кінець... бо так і тягнуло мене на дно...
цікаво, чи хтось хто це читає - заглядав коли небудь у вічі смерті, чи можеш собі уявити такий момент, коли ти знаєш, що тобі залишилося ще 5-10 секунд життя! Щоб ти робив в цей момент?
...я не міг навіть крикнути... я переставав барахтатись на воді (всі сили кудись зникли) ... захлипався водою... уже не міг почерпнути свіжого повітря - замість повітря вдихав воду... і вже пішов був на дно! Але свідомість ще не втратив, бо добре пам'ятаю, що в ці секунди я кликав до Бога! Я думками кричав: "Боже! Я потопаю! Я не спасенний! Я ще не маю Духа Твого! Спаси мене!!!"... в цей час я вже не думав про те, як мені самому виплисти на поверхню, - я повністю довірився волі Божій! а сам пішов на дно... Та раптом якась рука мене вхопила під руку... і витягнула мене на поверхню!

Як виявилося, той чоловік, що збирався додому (він ще був на скалі) та вже одягнувся, щоб іти, але в той момент озирнувся, побачив, що я потопаю, пірнув за мною, і витягнув мене на поверхню... Якби він не озирнувся в той час, то... цього б ви не читали.

Я був тоді блідо-синій, з мене вилили воду, і, дякувати Богу, живу до цього часу.
Тарас [ 10 травня 2006, 00:38 ]  
Слава Богу, що Він зберіг тобі життя!
JesusFreak [ 24 травня 2006, 17:14 ]  
Я мала зустріч зі смертю віч на віч. 24 Березня 2005 року ми з молоддю поверталися з поїздки, було біля 12 години ночі і падав сніг з дощем. Ми старалися їхати обережно на гайвеї приблизно 45 МПГ. Наш абтомобіль почало крутити і занесло в бардюру. Автомобіль зупинився в долі секунди. Коли б він проїхав би ще один міліметр то ми всі 5 чоловік були б неживі тому що їхав трак. Слава Богу всі залишились живі, тільки я нарушила ключицю. Це для мене була явлена милість Господня. Я Йому неперастану дякувати. Слава Богу!
Сторінка 1 з 2 Часовий пояс UTC + 2 годин