А я думаю, що нічого поганого в цьому немає. Це все дуже схоже на статтю в газеті. Журналіст потратив багато часу на її написання. А цю статтю читає дуже багато людей,але ж не всі ці люди купили цю газету. Взагалі хтось міг знайти її у парку на лавочці. Тобто ми користуємся тим , чим нам не забороняють користуватися.

Згоден з тобою, Комо! Дуже гарний приклад. Я вже подібний приводив (про вуличний музикантів).
Ну і Таєм погоджуся! Адже кожен інтелектуальний творець використовує чиюсь іншу інтелектуальну працю, яку міг отримати безплатно.
Тож все таки, думаю, що достатньо в цьому дотримуватися принципу: якщо нікому не пошкодив, то користуйся собі на здоровя. А якщо ти вважаєш за потрібне нагородити автора за твір, то заплати стільки, скільки вважаєш за потрібне (по совісті).

Звичайно, дуже легко дотримуватися принципу: якщо нікому не пошкодив, то користуйся собі на здоров'я. Але чи зробив ти йому щось добре?

Та власне тут і йде мова про те, що користуючись безкоштовною копією, наприклад, Windows ти робиш послугу, добро Білу Гейтсу, популяризуючи цей інформаційний продукт. Тут треба ставити питання про те, щоби він оплачував цю послугу, але хай вже буде так. Я думаю, що він таки платить, наприклад, Ющенку, з яким він чомусь зустрічався, задля дальшого просунення свого продукту і викачування грошей з українців. Бо важко пояснити, чому у державних установах, школах безальтернативно розповсюджують цей продукт. У багатьох країнах вже категорично заборонили використання продукції MS у всіх державних установах.
Я тут говорю переважно про MS, бо ця фірма особливо брутально порушує принципи інтелектуальної власності. Якщо говорити про піратство, то думаю, що цей термін найкраще підходить до тих, які зазіхають на нашу інформаційну свободу. Найкращий приклад інформаційного піратства - це діяльність MS.
А безплатне використання інформаційного продукту називати піратством некоректно, на мою думку.
(До речі, я розумію, що ця думка викличе справедливі заперечення, оскільки суперечить загальним стереотипам. Будь які заперечення сприймаю із вдячністю).

Та власне тут і йде мова про те, що користуючись безкоштовною буханкою, наприклад, хліба ти робиш послугу, добро Київлібу, популяризуючи цей харчовий продукт. Тут треба ставити питання про те, щоби він оплачував цю послугу, але хай вже буде так. Я думаю, що він таки платить, наприклад, Черновецькому, з яким голова Київхлібу чомусь зустрічався, задля дальшого просунення свого продукту і викачування грошей з киян. Бо важко пояснити, чому у державних магазинах, приватних супермаркетах безальтернативно розповсюджують цей продукт. У багатьох країнах вже категорично заборонили використання продукції Київхлібу у всіх магазинах і супермаркетах.
Я тут говорю переважно про Київхліб, бо ця фірма особливо брутально порушує принципи хлібопекарської справи. Якщо говорити про крадіжку, то думаю, що цей термін найкраще підходить до тих, які зазіхають на нашу свободу харчування. Найкращий приклад харчової крадіжки - це діяльність Київхлібу.
А безплатне використання харчового продукту називати крадіжкою некоректно, на мою думку.

(Вєрной дорогой ідьотє, товаріщі).

"Київхліб", "кияни", "Черновецький" потрібно замінити на хлібопекарню, населення та мера свого міста відповідно.

А коли я споживаю безплатний хліб, то тим теж нікому не шкоджу!

Але все таки відмінність є. Щоб спекти 1 одиницю хліба потрібно використати сировину і трудові ресурси, які необхідно оплатити. А 1 копія інформаційного продукту - нічого не коштує!

Розкажи хто роздає безплатний хліб. Коли хто роздає, то я ж нічого не кажу, це нормально. Ти нікому шкоди не завдаєш (Linux). А коли ти безкоштовно береш хліб, який хтось продає, то це називається крадіжка.



Ага, а при написанні софту не використовуються ні матеріальні, ні трудові ресурси. Mабуть мавпи пишуть на комп"ютерах, подарованих Білу Гейтсу країнами Африки як гуманітарна допомога

Я використовую краденний софт. Через бідність.
Але разом з тим я бачу, що люди, які вважають себе дітьми Царя, ніяк не скумекають що існує приватна власність, авторське право.
Вони живуть під гаслом "ТАТО ДАВ НАМ ВСЕ!"

Lightchild, дуже влучний перефраз! Мені сподобався хід твоїх думок. Безперечно, маєш рацію, це також прекрасний приклад інформаційної війни. Щоправда, було б трохи менше вїдливості у твоєму тоні, то було би взагалі супер. Не варто думаю, уподібнюватися таким як Горнятко і т.д., репліки яких взагалі не можливо коментувати.
До речі, дуже гарний приклад щодо особливостей інформаційного продукту навела Кома (про газету).

Шо ти ніяк не можеш забути про Горнятко. А ще кажуть, християнці всім прощають. Дякуючи Горнятку, тобто на його фоні , видно, які ми християнці лагідні, добродушні, поступливі, я б сказав навіть сором"язливі. А Горнятко на твоєму фоні виглядає повним телепнем.
Забудь його. Він не вартий тебе. Ти народженний для великих справ, нашо тобі коментувати якогось там Горнятка.

Сонячник, ти не можешь зрозуміти різницю. Безплатний хліб тобі дозволили взяти, ті, хто його зробив. А виробник софта (його власник) не дозволяє брати цей софт. А якщо взяти те, що не дозволено, то це крадіжка.

PS Доречі, усім привіт , давно не заходила, іспити на носу, часу немає.

Я вважаю, что якщо ти не можешь чогось мати через бідність, то вихід один - не май. Я теж не можу мати через бідність Ferrari. Та якщо хтось би вкрав й запропонував мені проїхати, то я б не погодилась, тому що була б співучасником.

Тут єдине слабе місце, яке сьогодні ще не до кінця визначено - це поняття власності на інформаційних продукт.
Поясню на прикладі. Коли ти купляєш "Ферарі", то купляєш машину, яка залишається у твоїй власності. Тобто, ти платиш гроші і отримуєш право власності на конкретний обєкт.
Щодо інформаційного продукту виходить інакше - ти платиш гроші, але право власності не переходить до купця. А лише нібито право використовувати не сам обєкт, а його віртуальну копію. Виходить так, що тут маємо справу із звичайним обманом-аферою, подібною до того, як Остап Бендер продавав ПРАВО скористатися поглядом на красу природи, яку створив Господь. Тому торгівля інформаційним продуктом має всі ознаки аферизму. Це те саме, що брати гроші не за сам хліб, а лише за ПРАВО понюхати його апетитний запах.
Саме тому я вважаю піратами не людей, які користуються досягненнями цивілізації, а тих, які на рівному місці забирають гроші за те, що їм не належить (за аналогією тих піратів, які оббирали кораблі, що проходили через "їхню" територію).
А всезагальна пропагадна, поширені кампанії, що спрямовані на нібито "боротьбу з піратством", інспіровані тими сучасними Остапами Бендерами, мільярдерами, ТНК, які насправді сами і є інформаційними піратами. Вони і створюють, і розповсюджують ці стереотипи про користувачів-"піратів", вони шантажують цілі держави, вимагаючи дань і подать за користування тим, що їм не належить.

Ці роздуми слід сприймати лише як гіпотезу про природу вартості інформаційного продукту. А взагалі - це наукова проблема, яка сьогодні ще не вирішена, і вимагає грунтовних досліджень. Тому я справді зацікавлений у будь-якому запереченні, яке може спростувати окремі положення цієї гіпотези.

Цікава думка... Адже справді, якщо я купляю річ чи хліб, то взамін я отримую цю річ, а той хто взяв гроші відповідно втрачає цю річ!

До речі, аферисти подібно працюють: дають покористуватися чимось, а потім вимагають гроші. Саме так вийшло в Україні з програмним забезпеченням. Якби ми через бідність не знали що таке Віндовс, то мабуть ніколи не прийшло думки його купувати.

А якщо поставити себе на місце виробника програмного забезпечення, то я би продавав не інакше як так: дав би покористуватися якийсь час безплатно, а потім би сказав (вірніше поставив би такий захист), що треба платити!

Така точка зору надто примітивна, нагадує мислення людини з 19 століття. Остап Бендер продавав те що йому не належало. Інформація у 20-му столітті стала товаром. Не говорячи вже за програми, які не просто інформація а продукт діялності людини (групи людей). У ширшому сенсі, товаром є будь-що що продається. І якщо продавець не гоче з тобою ділитися будь-чим безкоштовно, незалежно залишиться воно у нього чи ні, то ти не маєш права це красти. Якби виробник програми продав тобі екслюзивне право розповсюджувати її, то ціна була б на кілька знаків вищою.