Чи вистарчить нам сміливості вивести на світло та обговорювати свої власні шкідливі звички? Ми можемо у цій темі признаватися у своїх слабостях та допомагати один одному, щоби їх позбутися.
Можливо, окремі звички в подальшому можна буде виокремити в самостійну тему.

Інколи мені хочеться сперечатися, хоча й розумію, що це є поганою звичкою, бо не зовсім гарно виглядає зі сторони, може поранити співбесідника, чого я, зрозуміло, не хочу. Що тут можна зробити?

Я раніше дуже любила сперчатися...не могла зупинитися, поки не доводила свою точку зору! Але я зараз намагаюся з цим боротися...перше, що я роблю, це коли виникає суперечка, я просто мовчю і слухаю іншу людину...а потім спокійно пояснюю, що в мене інша думка на цю тему...якщо я дуже гніваюсь і знаю, що мені буде важко себе стримати, я просто кажу людині, що я нехочю зараз розмовляти, і обіцяю продовжити розмову, коли я заспокоюсь!

Мені завжди допомагає

Мені здається, що коли я хочу довести комусь, що я правий, то це перша ознака, що я людина горда. Адже гордому завжди здається, що він знає краще за когось! А коли співбесідник іншої думки (а думку іншого горда людина звісно не хоче вислухати), то виникає спір.

Я також, коли був гордий, то сперечався (навіть зі своєю учителькою), але з часом також навчився спокійно ставитися до думки інших (подібно як Puma)!
Я думаю, що потрібно навчитися поважати думки інших людей (принизити себе, занизити свою самооцінку) - і тоді буде все Ок!

Чистосердечне визнання. Я легко ображаюся, мене може роздратувати що завгодно, навіть дрібниці. І поки що не можу цього позбутися...

Колись мене також можна було легко роздратувати.
Але тепер, здається, рідше ображаюся, і мене важко роздратувати.
Чому? Сам не знаю чому...
Якщо мені говорять зневажливі слова, то вони мене не зачіпають, бо я про себе ніколи не думаю більше. Якщо мене грабують чи забирають гроші чи щось, то мене це також не дратує, бо все що я маю - не моє, а Боже! Якщо хтось хвастається чимось, то мене це трошки може й дратує, але я знаю жахливий кінець грішника... і лише співчуваю.
Якщо безумець говорить глупості, то мені хіба смішно. Якщо я щось пояснюю, а мене не розуміють, то значить я не вміло пояснюю. Якщо я з сперечаюся з ідіотом, то можливо те саме робить і він!

Тому то я думаю, що нас може щось роздратувати, якщо ми не повністю зреклися самого себе, якщо ми не зненавиділи власного життя! Отже, якщо ми ще любимо самого себе, якщо ми ще маємо самоповагу, якщо наше серце прив'язане до земного, то звісно нас все буде дратувати!
Але погляньмо на Христа! Коли Його бичували, коли над Ним насміхалися, коли Його зневажали - хіба Він дратувався? Ні! Він був кротким і смиренним! І Біблія нас вчить сповідувати Ісуса Христа, що прийшов у плоті!

Звісно, що ми самі не можемо зректися самих себе! Це важко... Але я вірю, що якщо ми щиро побажаємо стати учениками Ісуса Христа і слідувати за Ним, то Він сам допоможе нам в цьому. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!

Якщо ти програв, то зате твій ближній виграв! А християнин не повинен себе любити більше як свого ближнього.
Гра не приносить нам жодної користі. Люди грають в ігри лише для того, щоб вбивати час (а ми повинні викупляти свій час для Бога) і піднятися у своїх очах, звеличити своє "Я", а це огидно в Божих очах.

От я також колись грав у карти (в дурака) і виграв, але радості чомусь не було! Навпаки, було відчуття що я дурень з дурнів! З тих пір в азартні ігри не граю, і почувася краще!

Маю шкідливу звичку - не робити контрольний постріл.
І от він все виживає і бореться зі мною. Душу ворог лютий най не переможе!

Слава Богу, нарешті, я позбулася поганої звички. Кожен раз, коли хтось на мене кричав, сварився чи проявляв агресію, я старалася скоріше піти подалі від тієї людини, не бажаючи ні просити пробачення, ні щось пояснювати, навіть якщо я винна. Сьогодні Бог навчив бути відповідальною за наслідки своїх помилок і вислуховувати мовчки все до кінця, не втікаючи.

Слава Богу, це - велика перемога!

а мої шкідливі звички - вказувати на помилки інших
здається добру справу роблю, але часто це вже занадто
мені іьх чомусь так легко помічати
і ще мені часто хочеться змінити людину. Важко якось приймати деяких людей такими якими вони є

А я занадто емоційна, пробувала боротися з цим і не виходить в мене. А ще я невмію ображатися і це мені часто заважає.

Цікаво, а як може заважати невміння ображатися???
Я теж не вмію ображатися, але це мені не завадить

Дуже просто!Попадаюся на одні і ті ж граблі. Люди за своєю натурою підлуваті, але часто це приходиться приховувати а потім все ж таки на комусь та й зганяють злість і це часто я бо вже привикли що я неображаюся. От і користуються тільки тоді коли треба.