Дорогі друзі!

Пропонуємо у цій темі дописувати цікаві та повчальні історії.
Тож нехай ця збірка послужить на збудування нашим ближнім!

Наслідки неточностей. Нав. 1, 8.
На одному залізничному мості служив сторож-механік. Ріка була судноплавною і, коли проходили пароплави, міст піднімався силою електричних двигунів. У сторожці був годинник, розклад проходу поїздів і жирний напис: "За 10 хвилин до приходу поїзда міст повинний бути опущений." Трапилося якось, що, не задовго до приходу пасажирського поїзда, до моста підійшли три пароплави, подаючи гудки, щоб підняли міст. Хоча інструкція в цей час уже не дозволяла піднімати моста, але сторож подумав, що підняття моста забере усього лише декілька секунд, прохід пароплавів - декілька хвилин, і тому підняв міст. Але трапилося те, чого не передбачав. Один із пароплавів, саме під мостом, сів на мілину і не міг просунутися ні вперед, ні назад. Наближався фатальний момент. У сторожа не було ніяких засобів, щоб попередити і зупинити поїзд, що наближався, Так він влетів у ріку, і багато пасажирів загинуло.
Сторож був так вражений, що збожеволів і, знаходячись у лікарні, рвав на собі волосся й усе кричав: "Ах, якщо б я міг! " Що було причиною цієї трагедії? Неточне виконання розпорядження. Так і в духовному відношенні намагайтеся бути завжди точними у виконанні Божих розпоряджень, у противному випадку можете іноді гірко поплатитися за свою недбалість.

Винищуй ідоли. 5М 7,5, 26.
Магомет (576-632) при перемозі в Сомната наткнувся на незвично величезного ідола в приміщенні місцевого храму. "Зруйнуйте його скоріше!", викликнув у полум'ї перемоги Магомет: "Бог єдиний! Зруйнуйте цього ідола!"
Брамини впали з мольбою до його ніг: "Збережи нам нашого бога, і ми дамо тобі золото, перли і дорогоцінності незвичайної рідкості".
"Він повинний бути зруйнований!", - закричав знову переможець. "Я не хочу залишитися в пам'яті людей, як купець. Хочу, щоб мене пам'ятали, як руйнівника ідолів!". З цими словами він наніс сокиру над ідолом. Після сильного удару, останній розпався на шматки.
Але що трапилося? Разом із шматками розбитого ідола по землі розсипались перли, діаманти і багато золота, набагато більше, чим брамини пропонували Магомету за збереження ідола.
Точно так, дорогий друже, як це трапилося з Магометом і з ідолом, повинно відбутися з тобою і з твоїми гріхами. Розбий твої "ідоли" на шматки, зруйнуй їх до кінця і тоді в Христі придбаєш значно більше багатства і радості, аніж при володінні тими ідолами.
Чи не пропонує світ тобі зараз усі свої багатства за зберігання "ідолів"?
Не вір йому! Розбий твої кумири, і ти побачиш, що Христос подарує тобі настільки багату і повну радость, про яку ти тепер і мріяти не можеш.

Телятко. Вих. 32, 4. 1 Цар. 12, 28.
У Єгипті було багато священних рослин, дерев і тварин. Один письменник, іронізуючи з цього приводу, зауважив, що єгиптяни повинні були бути дуже щасливим народом, оскільки боги їх росли у них же на городі. Серед тварин найбільше шанованим був чорний бик із білою плямою на чолі. Такого бика називали аписом і тримали в особливому святилищі. Коли один із цих биків здихав, уся нація одягалася в траур. Якщо хтось навмисно убивав священну тваринну, хоча б крокодила або кішку, він підлягав страті. Це шанування звірів привело до надзвичайних чвар. Матері, у яких крокодил пожирав дітей, хвалилися цим, віруючи, що цим була принесена жертва, угодна богам, і що кожен, роздертий крокодилом, буде прийнятий в оселю Нільского бога. Якщо комусь траплялося зауважити труп священної тварини, він зупинявся, не підходячи до нього, кричав і клявся, що знайшов його вже мертвим. Між жителями різних місцевостей іноді запалювалася кривава боротьба тому тільки, що в однім місці була убита тварина, яка в іншому місці шанувалася як священна. Що ж дивного в тому, що сини Ізраїлеві після цілих сторіч, проведених у Єгипті, не тільки зробилися ідолопоклонниками, але засвоїли і поклоніння тваринам. Єгиптяни поклонялись великому бику Апису, а Ізраїльтяни, їхні вихованці, маленькому бичку - золотому телятку.

Душі під жертовником. Лев. 4.7. Об. 6, 9.
В даний час можна ще бачити в Єрусалимі, на самій середині мечеті Омара, вершину скелі, що колись служила підніжжям жертовника. У цій скелі є отвір, який з'єднується з глибокою підземною печерою; кров тварин, що приносилися в жертву, зливалася в цей отвір. Відповідно до Старого Завіту, душа тварин є в крові, а тому - на цю печеру дивилися, як на судину, що містить життя тварин. А мученики в ім'я Боже - це жертви, які самі себе принесли на вівтар Всевишнього. Тому Іван, за образом Старого Завіту, бачив їхні душі також під жертівником.

Ідолопоклонство. 5 М. 4,15-16. Рим. 1,21-23.
Ідолопоклонство, на жаль, існує в буквальному значенні не тільки в язичників, але й у сучасних християн. У церкві св. Августина (353-430) у Римі знаходиться мармурова статуя, що зображує жінку з дитиною, яку звично прийнято вважати за Агрипину (вбита в 59 р.) і Нерона (37-68), хоча це і заперечується Римсько-католицькою церквою. Але факт цей стає достатньо очевидним, якщо взяти до уваги, що дитина зображена, ніби роздавлює пташку на своїх грудях, що вказує на жорстокість її природи. Ця статуя була освячена вищим католицьким духівництвом, як зображення Марії з немовлям Ісусом. На п'єдесталі насподі знаходиться такий латинський напис:
"Наш Господь (Domino), Папа Пій VII, дарує прощення гріхів, зроблених у плині ста днів, усім тим, хто благоговійно поцілує ногу цього святого зображення, вимовляючи один раз Ave Maria (Благодатна Марія), за потреби св. католицької церкви. 7 червня 1822 року."
Чи не свідчить ця статуя, так само як і напис під нею про грубе ідолопоклонство сучасного християнства?

Осуд неправдивих свідків. 5 М. 19, 16 21.
Районний суд у Рівному (Волинь) мав сумний досвід, ледь не осудивши невинної людини. Один селянин вийшов у город і побачив, що корова сусіда з'їла всю капусту (це було навесні), а хлопчик, який пас її, спав. Селянин озлобився і вдарив хлопчика палицею, із горячки попав прямо в скроні й убив його на місці. Він із переляку прибіг додому і розказав дружині про те, що трапилося. Та впросила його мовчати. Батьки ж убитого хлопчика були в сварці з іншим сусідою і на нього звалили провину вбивства. Подали в суд, представили свідків, і безневинна людина опинилася у в'язниці. На засідання суду пішов і справжній убивця, незважаючи на прохання своєї дружини не ходити. Судді, вислухавши свідків, які свідчили, що обвинувачуваний убив хлопчика, присудили йому 15 років тюремного ув'язнення. Але тут трапилося щось незвичайне. До трибуналу приходить вбивця і тремтячим від хвилювання і страху голосом розказує докладно, як і навіщо він убив дитину. "Як це може бути? " запитав суддя, дивуючись. "Вони все набрехали; ось ця палиця, якою я вбив його, і цього ніхто не бачив", - відповів рішуче вбивця. Тоді суддя розпорядився звільнити й обвинувачуваного, і справжнього убивцю, а свідків зв'язати і посадити на 15 років у в'язницю. "Боже, - заблагав один, - невже я за 20 карбованців буду 15 років сидіти?"
Так, бо суд без милості на того, хто не вчинив милості (Як 2:13).

Вільна воля. 5 М. 30, 15-19. Іс. 1, 19. Мт. 23, 37.
Будучи гіпнотизером, я міг би привести моїх дітей у сомнамбулістичний (лунатичний) стан, позбавивши їх спроможності до розумного вибору, і сказати їм: "Сидіть на цих кріслах, доки я не повернуся." - "Підведіться і їжте!" - "Перестаньте їсти!" - "Побажайте мені приємного сну!" - Після останніх слів, байдужі руки оповилися б навколо моєї шиї, а німі губи притиснулися б до твого лиця. Як ви думаєте, така слухняність моїх дітей порадувала б мене! Анітрошки! Я бажаю мати дітей, обдарованих вільною волею, а тому здатних і не слухатися мене, але деякі, по власному бажанню, намагаються виконувати всі мої розпорядження; мої ж розпорядження перейняті тільки любов'ю і доброзичливістю до них. Ось таких дітей бажає мати і Бог.

Отруйна каблучка. 5 М. 32.33. Пр. 23. 31-32.
Під час подорожі по Італії Роберт Валіс, син американського мільйонера, купив у торговця старожитностями в Пизі дорогоцінну каблучку, що мала вигляд двох змій, сплетених між собою і сполучених справжньою перлиною. Дорогоцінність ця належала, ніби-то, князю Люккі Каструкка, що жив у 14 сторіччі. Валіс послав цю каблучку своїй нареченій 18-річній Етель Беринг. Молода дівчина зраділа незвичайному персню і зараз же наділа його на палець. Через декілька днів Етель померла із явними ознаками отруєння. Лікарі, що досліджували причину наглої смерті дівчини, побачили, що на внутрішній стороні персня, знаходився маленький отвір, у якому стовбичила голка, через який виступала отрута, схована у перлині. Голка була прикрита воском, а коли віск під дією теплоти пальця, розплавився, голка оголилась, вколола палець і впустила із перлини отруту, яка й заподіяла дівчині смерть.
Є багато речей у світі, що по виду привабливі, а в сутності своєї приховують отруту. Наприклад: спиртні напої, непристойні розваги, азартні ігри, вільна любов або розпуста і т.д. Диявол майстер на такі вироби.
О, бережіться цих отруйних перлин!

Самовідданість. Суд. 9.17. Дії. 20.24.
Якось уночі, під час страшної грози, залізничний сторож оглядав свою ділянку. Втомлений повертався він. Раптом блискавка осліпила його, а страшний удар грому оглушив і повалив його на землю. Блискавка, ударивши в рейки, порозкидала їх у всі сторони і запалила будиночок сторожа. Прийшовши до себе, сторож побачив весь свій будинок у полум'ї і кинувся було туди, але свисток локомотива зупинив його, і він кинувся на полотнину дороги, запалив ліхтар, погашений бурею, відірвав шматок від своєї червоної сорочки, прикрив ним скло ліхтаря і підняв його доверху. Вдалині з'явилися два вогні: це мчався на усіх парах поїзд. Сторож із жахом думає: "Ось, не зауважать мого ліхтаря, і поїзд вилетить на розламані рейки". Але, на щастя, машиніст помітив, зменшив хід і поїзд зупинився в декількох сажнях від розкиданих рейок. Сторож втратив усе своє майно, але виконав обов'язок людинолюбства і спас пасажирів від смерті. Ось це і є самовідданість: людина, забуваючи про себе і про своє майно, рятує інших.

Релігійна безумність. IIе Цар. 18, 26-29.
У дервішів (магометанських ченців) буває щорічно, на початку лютого, свято килима. У присланий турецьким султаном килим зашиваються, у присутності вищого магометанського духівництва і державних сановників, гріхи присутніх і всіх їхніх родичів. Килим цей із усіма гріхами посилається в Мекку, на могилу пророка (Магомета), де гріхи залишаются, а килим повертається назад. Дервіші беруть участь в урочистій процесії, причому, завдають собі рани різними гострими знаряддями або палять себе розпеченим залізом. Деякі з них ковтають живих змій, або курять дурманні трави. Після прибуття на місце торжества, мусульмани сотнями кидаються обличчям на землю, тим часом, як старенький шейх, що начальствує над караваном, який возив килим у Мекку, при кликах народу і звуках варварської музики, на гордому коні йде по їхніх спинах. Багато хто одержують при цьому важкі каліцтва, або вмирають відразу на місці. Таким чином відбуваються найбільш урочисті релігійні процесії мусульман, які викликають в християнах огиду. Проте, їхній ревності варто повчитися і християнам.

Ідолопоклонство. III Цар. 21, 26. ІС. 42, 8.
У Римі знаходився Пантеон (храм, побудований років за 25 до Р. Хр. на честь ВСІХ БОГІВ). У 607 році після Р. Хр. Папа римський Бонифатій V випросив в імператора Фоки цей будинок і зробив з нього церкву Божої Матері й УСІХ СВЯТИХ, що і понині знаходиться в Римі. Отже, храм усіх богів став вважатися храмом усіх святих" - Не велика різниця!.. Хто читав слово Боже, той знає, що поклоніння святим і спорудження їм храмів є ідолопоклонство. Отже, поступово християнські керманичі втягували церкву в гріх ідолослужіння, подібно тому, як керманичі Ізраїльські ввели в гріх ідолослужіння народ ізраїльский.

Недбалість. II Пар. 29, 11. Ивк. 1, 25.
Існує грецьке передання про те, як один юнак, син афінського царя Егея, на ім'я Тезей, відправився на острів Кріт, де знаходився лабіринт. (Лабіринт - це будинок із декількома тисячами кімнат і з одним входом. Переходи в ці кімнати так заплутані, що в них легко можна заблудитися). У цьому лабіринті жив легендарний Мінотавр. - людина з бичачою головою, що пожирала людей. Крітський цар Мінос послав Тезея вбити це чудовисько. Тезей пішов і убив Мінотавра, а завдяки клубку ниток, який він розмотував, мандруючи по лабіринті, благополучно вибрався з нього. Клубок ниток дала Тезею дочка Міноса - Аріадна. Після блискучої перемоги над Мінотавром Тезей повернувся додому, в Афіни, але забув виставити на кораблі, замість чорного, умовний білий прапор, що повинний був служити для Егея, батька його, знаком перемоги. Побачивши здалеку на кораблі чорний прапор, Егей подумав, що син його загинув, і кинувся в море, яке одержало відтоді назву Егейське.
Отже, з одного боку, унаслідок хоробрості і сили - славнозвісна перемога, а, з іншого боку, внаслідок недбалості і безпам'ятності - важка втрата.
Не можна нехтувати обіцянкою або забувати дане кому-небудь слово.

Майстер годинникової фабрики майже закінчив збирати нового годинника. Він узяв братика Маленьку Стрілку, потім братика Велику Стрілку, насадив їх на центральну вісь, закріпив гайкою, накрив циферблат склом, вправленим у корпус, і прийнявся заводити годинника.

- Послухайте мене, Стрілки, - звернулась до братів Вічність,- зараз ви відправитесь в свою першу путь по орбіті часу. В ній дуже важливою є вірність своїй справі, а коли закінчиться день, вірні отримають нагороду.

І Брати відправились в путь. Братик Велика Стрілка дуже старався, бо боявся не встигнути. Коли він пробіг по циферблату перше коло, його маленький брат пройшов лише одну дванадцяту частину шляху.

- Поспішай, Маленький братику, сказав братик Велика Стрілка, бо інакше я відстану, постійно оглядаючись на тебе.

Коли він пробіг по циферблату друге коло, його маленький братик знов пройшов тільки одну дванадцяту шляху.

- Чи не міг би ти поквапитися? - почав утрачати терпіння братик-скороход. Я відволікаюсь від роботи, переживаючи за тебе й весь час тебе підганяючи. Це не може так тривати далі, я ж не винен, в кінці кінців, що ти такий коротунчик! Ти собі, як знаєш, а я побіг далі.

Після цих слів він пустився бігти вперед, більше не розмовляючи і навіть не оглядаючись.
Коли закінчився перший трудовий день, Вічність звернулась до них із похвалою і вручила братику Великій Стрілці вінець, на котрому сяяли дванадцять перлин.

- Значить, брат мій отримає вінок лиш із однією перлиною, - подумав він, та Вічність простягнула й другому брату вінець із дванадцяти перлин.

- Це несправедливо, пані Вічносте, - сказав Великий брат, - мій братик пройшов шлях тільки один раз, в той час, як я пробіг його аж дванадцять раз! Він йшов не поспішаючи, й навіть не захекався, в той час як мені ніколи було зупинитись, щоб дух перевести!

- Заспокойся, дитино, - відповіла Вічність, - ви обоє однаково попрацювали і достойні однакової нагороди, тому що відіміряли той самий період часу, що дорівнює дню. Не те є важливим, хто з вас прошов більше, а те, що ви обоє залишились вірнимми своїй справі.
Друже, перед обличчям вічності, немає ні великих ні малих, а той, хто осуджує брата, ризикує втратити радість.

Список продуктів
Якась жінка у старому вбранні увійшла до продуктової крамниці. Наблизилась до господаря і тихо спитала, чи може взяти трохи їжі на виплату. Поянювала йому, що чоловік важко хворий і не може працювати, а їхні четверо дітей голодні.
Чоловік буркнув, гублячи терпіння і сказав їй іти геть.
Жінка далі благала його:
- Прошу вас, я скоро принесу гроші!
Власник крамниці твердо заявив, що не дає на виплату, і порадив їй пошукати іншу крамницю.
Один клієнт, який там перебував, підійшов до нього і попросив, аби він прислухався до прохання жінки. Господар крамниці неохоче спитав жінку:
- Чи маєте список продуктів?
- Так, пане, відповіла із проблиском надії у голосі.
- Добре! - сказав власник. Покладіть картку на вагу. Я дам вам стільки товарів, скільки важить ця картка.
Жінка на хвильку завагалася, опустила голову і витягнула із торби клаптик паперу, після чого щось поспішно на ньому написала. Поклала картку на шальку терезів, далі тримаючи голову опущеною.
Очі господаря крамниці і клієнта розширилися від здивування, коли побачили, що шалька терезів раптом опустилася і залишилася у тій позиції. Глянувши на вагу, власник прошепотів: "Нечувано!"
Клієнт усміхнувся, а власник почав накладати пакети з продуктами на другій шальці ваги. Він ставив на неї коробки і банки, проте вага не рухалась. Накладав продукти зі щораз більшою непривітною гримасою на обличчі.
Врешті взяв картку і подивився на неї, синій від злості і дуже збентежений. Це був не список продуктів. Це була молитва: "Боже, Ти знаєш, в якій я ситуації, і знаєш, чого потребую. Все віддаю в Твої руки!"
Власник крамниці дав жінці все, чого вона потребувала, у незручному мовчанні.
Жінка подякувала і вийшла з крамниці.
Тільки Бог знає вагу молитви.