Я так розумію, що ми різні значення вкладаємо у слово "лідер" - тому і виникла тут суперечка. Особисто для мене слово "лідер" викликає асоціації із гордістю, пихою, авторитаризмом, марнославством.

Молодець, ЮРА, так сказав, що краще і не скажеш. Бо є лідери, а є СЛУЖИТЕЛІ. Пастор у церкві обовязково повинен бути, але не лідером при цьому бути (діячем, що тримається за портфель), а СЛУЖИТЕЛЕМ. В цьому головна сьогодні проблема, що всі хочуть бути не служителями, а лідерами.
Між цими словами є принципова різниця: служитель повинен постійно жертвувати всім заради служіння: своїм часом, достоїнством, прикладати зусилля, щоби кожному допомогти, підказати, поправити, підтримати.
А лідер - не служить, а СКЕРОВУЄ, НАПРАВЛЯЄ віруючих у ту сторону, яку він вважає за потрібне. Навіть якщо він направляє віруючих до Христа (але лідер за визначенням не може людей направляти до Христа, бо Христос НЕ БУВ ЛІДЕРОМ і вчив бути не лідером, а слугою), то й тоді він робить це неправильно, бо Христа треба відобразити в собі, у своєму житті, тобто бути не лідером, а служителем. Це ж стосується і регента - це служіння, а не лідерство, як і просто співати в хорі - це служіння. А регентом може бути лише той, хто розбирається в цих справах. Проводити заняття з дітьми - це також служіння, нелегке служіння.
Я згідний з Winslet, що ті, хто проштовхує у церкви вчення про лідерство, користуються "залізним" аргументом: ви всі тут затуркані, Біблію буквально сприймаєте, а надворі ХХІ вік, треба користуватися загальнопоширеними поняттями. І для багатьох людей такий аргумент спрацьовує, бо думають, може справді то є якась мудрість, а ми такі затуркані, психології не розуміємо. Оце і є причина, що за 5-6 років це вчення швидко розповсюдилося по церквах (справжня причина в Біблії описана - по причині беззаконня любов в багатьох охолоне).

Але давайте Біблію відкладемо в сторону - ну, щоб не здаватися такими затурканими (отак і діють ці вчителі - людей, що грунтують свою віру на Писанні непрямо називають затурканими, а сами ні Біблії не знають, ні в світських науках толку не мають) і подивимося на закони психології.

Отже, розглянемо поняття лідерства у тих колективах, які до прикладу навела Winslet: шкільні класи, інститутські групи тощо. У таких колективах прийнято виділяти два типи лідерів: формальний лідер і неформальний.
Спочатку розберемо суть формального лідерства. Формальним лідером є, наприклад, викладач чи вчитель. Його лідерство грунтується на двох складових:
1. Делегований від зовнішньої структури авторитет - тобто авторитет підкріплений тим, що він є представником офіційної структури, зовнішньої щодо цього колективу. Функція лідерства при цьому полягає в тому, щоби вести колектив до мети, яка визначена цією офіційною структурою(установою, союзом, обєднанням і т.д.).
У школі - це навчити дітей згідно затвердженої програми міністерством.
А у церкві? Здогадайтеся сами.
Якщо пастор є СЛУЖИТЕЛЕМ, то він кориться Христу, а якщо лідером - то стоящому вище по церковній ієрархії.
2. Особистий авторитет - він вже грунтується на особистих якостях викладача, вчителя, начальника, пастора.
Тут вже не можна сказати щось погане. Тому кома і сказала, що вона з одного боку бачить позитивне в тому, що хтось має добрі діла, гарно проповідує і т.д. Але небезпека і тут є, бо людині дуже легко спотикнутися. Крім того, кожна людина має і свої недоліки. Але коли людина хоче бути лідером, то ці недоліки ПРИХОВУЄ, а намагається виставити себе лише з найкращої сторони, щоби завоювати якнайбільший авторитет, замість того, щоби насправді боротися зі своїми недоліками. А коли інші випадково дізнаються про це, тоді розчаровуються і розбиваються.
Оце і є основна небезпека вчення про лідерство.
А людина-служитель завжди готова принизити себе, розповісти про свої недоліки, щоби разом помолитися, прийти до Христа за допомогою. Для неї авторитет байдужий. Але саме тоді, коли вона не прагне бути лідером, а навпаки намагається бути найменшою, люди й бачать не ідеалізований образ, а образ Христа у служителі.

Це - одна сторона лідерства, лідерства формального. Інша сторона - неформальні лідери. В кожному колективі може бути один чи декілька неформальних лідери. Лідерство їхнє грунтується на тому, що вони собою уособлюють внутрішні сподівання, уявлення якоїсь частини колективу. Наприклад, для середовища забіяк-підлітків неформальний лідер має бути або найсильнішим фізично, або просто "борзим". Для старанних учнів лідером буде відмінник. Для любителів повеселитися (а таких більшість) лідером буде веселун, жартівник. Тобто неформальний лідер завжди буде говорити і діяти саме так, як від нього і сподіваються у відповідному середовищі.

А тепер подивимся, як таке лідерство виглядає у церкві. Про це Біблія пише, що останніми днями прийдуть лжевчителі, які будуть людям байками влещувати слух, тобто говорити те, що до вподоби людям, що вони чекають почути. Оце власне і є ЛІДЕРИ.
ОСЬ У ЦЬОМУ НЕБЕЗПЕКА ЦИХ ЛІДЕРІВ.

Виходить, що для любителів послухати байки - лідером буде такий лжевчитель. Але для тих, хто прагне Богу служити, лідером буде власне служитель.
Значить, все залежить кого саме ми оберемо собі за лідера.

Але наскільки я розумію, зараз пропагується вчення про лідерство в сенсі того, щоб самому стати лідером, а не обрати собі когось за лідера. Особисто я ніза що не хочу бути лідером в церкві, бо памятаю, що перші стануть останніми...

Можливо, в тому і є проблема лідерства. Стаючи першими, ми робимо когось останнім...

Про лідерів я прочитав у Біблії:
6 І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах, 7 і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю! 8 А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати. 9 І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі. 10 І не звіться наставниками, бо один вам Наставник, Христос. 11 Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде! (Матв.23:6-11)

В слові лідер немає нічого поганого. Лідер у перекладі з англійської означає ведучий, тобто людина яка веде зібрання. Тобто це те саме що пастор, просвітер тощо.

Ах вон звідкіля те слово проникло в українську мову!!! А то ми думали-думали... Ну якщо воно з англійської то ніц проти не маю, аби не з російської
Жарти-жартами, але зате лідер по-німецьки - фюрер!!!

Андрію, не хочеш бути лідером - не будь...
Навіщо свою думку комусь нав"язувати?
От я щонеділі буваю на лідерських зібраннях (служіння зобов"язує) і нічого... Поки нормально себе почуваю...

Але ж не можуть в одній церкві всі водночас бути лідерами! І на лідера не вчаться - лідером стають, причому незалежно від бажання.

Абсолютно з тобою згодна. Не зустрічала поки жодної церкви, де б усі 100% її членів були лідерами

І з цим теж згодна, що без волі на те Бога ти ніколи не станеш лідером.
Але я також знаю, що які би в тебе не були геніальні музичні здібності, ти ніколи не сядеш за фортепіано і не почнеш грати від фонаря. Тобі потрібно буде спочатку школу музичну закінчити... Або хоча б пару уроків узяти, щоб тобі розповіли, що таке ноти...

Протестую прои вживання англійських слів в українській мові! Дійсно, чому саме англійське слово, давай дійсно використовувати німецьке? Чи часто вам доводиться бути на фюрерських зібраннях?

Яке там слово не використовуй, а суть залишається одна - чи фюрер, чи лідер - поняття і саме явище ганебне для християнства.
Ну, хоча би гляньте на ті місця з Біблії, вже наведені Соняшником.
Горе тому пресвітеру, який хоче бути фюрером(з нім.), вождем (укр.), лідером (англ.), першим (укр.), ведучим (з рос.), замість того, щоби давати перше місце Духу Святому і Христу!!!!

Після "пресвітеру" відкрий дужки і напиши , з якої це мови?

А горе тим вівцям, які знаходяться без пастира.