Не завжди дорога християнська всіяна квітами, не завжди безхмарна і безтурботна. Але ніколи не залишає Господь у смутку, завжди посилає радість і благодать , а найбільше саме тоді, коли серце твоє сумує і плаче .
Добре, що віруюча людина завжди має підтримку у Господа, який знає все, що є у твоєму серці.
Але інколи хочеться ще з кимось поділитися своїми переживаннями...
Заходь сюди, поділися своїми переживаннями, не тільки своїми злетами, а й своїми падіннями. Може це комусь стане у пригоді? Може сотні інших людей також стикаються з такою самою проблемою, але соромляться поділитися нею з кимось?
Нехай ця тема стане місцем задушевних розмов і щирих спілкувань.

Твої слова, дуже мрійливі. Але ж в мене зовсім інакше.

А ця тема саме для того і відкривалася, щоб могли тут поділитися ті, у кого зовсім інакше. Хтось же повинен вислухати з розумінням...
Ні, не з порадами. Поради зараз кожен може давати...
А ось поділитися просто своїми переживаннями інколи справді немає з ким...
А щодо слів мрійливих... У нас же, дякувати Богу, є надійний друг, Ісус Христос, який вселяє надію, нотки оптимізму...
До речі, тут можна писати і гостям, тобто анонімно
Бо не кожен може наважитися розкрити своє серце перед іншими, навіть віртуальними ближніми

Як вернути першу любов???

Любов до Бога?
4 Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов. 5 Отож, пам'ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з його місця, якщо не покаєшся. Об.2:4

так...до Бога.

Мабуть, найперше треба зупинитися і роздивитися навколо:
"Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, і нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі!" (Єр.6:16). Бо зараз дуже багато доріг, які здаються прямими, та кінець їх - погибель (Десь так Соломон казав). Оце, я думаю, є прямим рецептом.

В мене є чудовий друг який для мене дуже дорогий..в нас тільки дружні відносини,ми дуже дорогі один для одного...ми допомагаємо вижити один одному в цьому світі,він духовна особа, але зараз я не можу зрозуміти його порад,мови і так далі не розумію,що він хоче мені сказати, мені важлива його дружба і я знаю що йому моя теж, що я маю робити може йому зараз погано,тому він так поводиться...
ЩО РОБИТИ?????????

Я думаю, що у таких випадках справді потрібно повністю покластися на Божу волю! Господу приємно, коли ми надію кладемо на Нього! Бо благословенний, хто уповає на Бога!
Тому раджу молитися Богу! Бо часом буває, коли нам гірко, то ми можемо щиросердечно молитися Богу... і така молитва не залишається без відповіді! Тому молись, молись, молись - і Господь дасть тобі відповідь, а ти прославиш Господа!

Любий гість! Ти знаєш я була в такій ситуації десь на початку листопада.. тільки в ролі твого друга... Не знаю всіх деталей ваших відносин.. але суть одна... Було щось не так.. і був напряг в стосунках.. на скільки я зрозуміла...
Ну... скажу правду... тоді в мене був глибокий депресняк... який стосувався всього мого життя... і власне цієї особи також.. Гадаю, що дуже важливо просто говорити... питати.. що таке?... що не так..? і справді молитися... Інколи навіть не підозрюєш, що може діятись в серці навіть близького друга.... А коли людина говорить щось через що є напряг, то це тому, що потребує твоєї допомоги.. це як крик...
І скажу правду... Господь мене вивів з цього... завдяки молитві і підтримці близьких людей... і власне цього друга особливо...

Як би там не було, треба пам’ятати, що все що з нами трапляється, відбувається з волі Бога. Мабуть, така ситуація повинна була виникнути, що донести до вашої свідомості щось нове, невідоме вам до того.

Не все, що з нами відбувається, відбувається з волі Бога. З допуску Божого - згоден. Але з волі Божої - ні.

Хочу залишити тут віршовані рядки, через які Бог нещодавно мене потужно потішив та підбадьорив у слідуванні за Ним. Думаю, що і вам вони допоможуть у скрутну хвилину.
Коли в житті з`являються морози,
Навколо все вкриває заметіль,
З глибин душі біль витискає слоьзи,
Нещастя й горе суне звідусіль
Погляньмо: ось маленькі пташенята -
Про кожну з низ турбується Господь.
Це - приклад нам на Бога уповати
З Ним всі тривоги зможем побороть.

Що то є Любов в моїм серці?
Описана у віршах великими і вже увічненими, випробовувана кожним, хто її шукає і хто не думає ї шукати, уславлена і переказана як головна героїня у сценарії життя багатьох, але чи насправді вона є така, ЛЮБОВ, як її ми уявляємо?
Я люблю з дитинства тварин, приносила колись кошенят і цуциків, доглядала за хом’яками, рибками, черепашкою, папугами…. Тепер я не хочу ніяких тварин, бо за них потрібно нести велику відповідальність. Надворі я вже не виношу поїсти тваринкам, надоїдливих нявкаючих і нечистих котів виганяю з під’їзду, не дозволяю дитині торкатися, гладити собак, котів, бо боюся гельмінтозу. То хіба я люблю тварин?
Мені з дитинства було шкода калік, хворих і недієздатних людей. Але в школі я часто надсміховувалася над психічнохворими, душевноневрівноваженими. Я б не хотіла одружитися з калікою. Я тримаюся осторонь людини, в якої є деякі вади. Ніколи не підходжу близько і не сиджу з психічнохворими. Ніколи не допомагала і не підтримувала недієздатних. То хіба ж я люблю ближнього?
Я люблю поважаю з дитинства своїх батьків і старших. Але зажди їх вголос засуджую, нерідко обзиваю, роблю їм боляче, не шаную їхньої праці, не допомагаю по господарству і часто роблю вигляд, що не бачу пенсіонера в транспорті. То хіба я люблю ближнього?
Я люблю свого чоловіка, кохаю тільки його єдиного. Але мені подобаються спостерігати за красивими чоловіками, дивитися в яких костюмах та в якому взутті ходить цей красень. Коли бачу знайомих хлопців з підліткового періоду життя – пригадую різні цікаві моменти, які нас поєднували. То хіба я не чиню перелюбу?
Я люблю свою дитину. Віддаю їй своє життя, хочу виховати справжньою людиною. Але в методику моїх виховань входять: фізичні покарання, крик, вереск, несправедливість, непояснення дитині істини, не рідко навчаю непотрібному, сварюся при дитині на інших, вживаю нецензурну лексику. То хіба я турбуюся про дитину і люблю її? То хіба я справжня мати?
Я люблю Бога всім серцем своїм і всією душею. Але читаю гороскопи і тлумачення слів, піддаюся спокусам земним, відвертаюся і зневірююся частіше ніж молюся до Бога. Не дотримуюся заповідей. То хіба я люблю Бога?
Я з тієї притчи про сіяча (з Біблії) є поганим недобрим зерном, яке сіють в суху землю, і вони не сходить.
Побач мені Господь, бо я грішна! Пробач, бо знаю свої провини, і знаю що це гріх, коли його чиню, але все ж чиню, іду на гріхопадіння. Пробач! Ввійди в мою душу і очисти її! Дай Духа святого, який буде вести мені дорогою праведною, бо я хочу ти по життю з тобою. Дякую за все прекрасне в житті, дякую за саме життя!

класнючо!!!!!! актуально!!!!