Відносно слухання євангелізаційних передач, то я мав на увазі ось що:
Часом від віруючих можна почути таке: я чув, або був на євангелізації, і так збудувався від проповіді, так духовно наївся. Можна лише догадуватись про духовний рівень такого християнина. Буває часом оголосять про євангелізацію і майже вся церква там (більшісь не з метою молитви). Дивно, на євангелізації проповідують основи вчення (молоко), закликають невіруючих до покаяння. Проблема якраз і в тому, що дуже часто віруючим треба покаяння. Ми ж повинні були вже вирости до того, щоб годуватись твердою їжею. Не в тому річ, що ми буваєм на євангелізаціях, а в тому, з якою метою ми туди йдемо. Якщо для молитви, це нормально.

Я з тим згідний. Але часом проповідь віруючі оцінюють не за змістом, а за тим, як красиво говорять. Інколи кажуть: "Яка то гарна була проповідь", а як спитати, про що проповідували, то тільки плечима знизують.

Так, це теж біда.

Я нещодавно побував на одному євангелізаційному зібранні... Але я не зрозумів ось таке:
1) я не зрозумів, чому проповідник закликав усіх, хто хоче покаятися, ось такими закликами: "Ідіть до Христа, ідіть до мене на перед!"
- для чого на євангелізаціях закликають виходити до проповідника, а не схилятися перед Христом?
2) біля 80% з тих, хто виходив до проповідника, члени церкви...

У Біблії таких прикладів я не памятаю...

Те, що наперед виходили члени церкви, показує, що в тих членів є проблеми, і вони не знають як їх правильно вирішити. Я думаю, що служителям тих церков де таке буває, після зібрання треба поговорити з тим членом, що вийшов до покаяння, в чому проблема і показати ПРАВИЛЬНИЙ шлях її вирішення.
В тому, що викликають наперед, дуже чогось поганого не бачу (бо ми також деколи закликаємо прийдіть до Христа, і кличемо людей на наші зібрання), але вважаю, що краще, коли б відбувалось як написано, що Петро проповідував і пристало до них того дня душ тисяч зо три. Тобто ті люди збирались там, де збиралася церква, ходили з учнями Христовими, приймали участь в житті церкви. А то дуже часто буває, що люди то наперед вийшли (часто під впливом не Слова Божого, а зворушливих історій, що розказував проповідник, щоб викликати сльози в присутніх) а потім їх чомусь в церкві не видно. Щодо зворушливих історій, то я маю на увазі те, що дуже часто історії розказуються з метою зворушити людей, їх душевні, емоційні відчуття, а не щоб слово істини зворушило їх дух, показало їх справжній стан. Наприклад, люди можуть плакати при тому, що розказується про розп’ятого Христа, тому що їм Його шкода, а не тому, що вони жаліють про свої гріхи, через які Христос страждав.

Те що їх в церкві не видно, то нічого в тому дуже поганого не бачу. Адже головна мета проповідника сіяти Слово Боже, а там вже як прийметься зернина, то інші можуть поливати та полоти, а ще інші будуть користатися плодами! А що стосується зворушливих історій, то це вже не проповідь Слова Божого, а так як написано: "Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували. Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться." 2Тим.4:3-4

Розкажу один випадок "євангелізації", свідком якої я став.
Одного разу я був у Києві, їхав у метро. І тут зайшов у вагон гарно вбраний юнак, у костюмі при галстуку, заспівав під гітару євангельську пісню, сказав проповідь, у якій закликав до поякаяння. Але після того він розкрив сумку і почав збирати з людей гроші. Я звичайно кинув пару гривень, але потім почав задумуватися, що це таке було: євангелізація чи просто черговий спосіб заробітку.
Як потім люди будуть ставитися взагалі до євангелізацій???
І так людей лякають, що так до секти затягують, а потім гроші виманюють. А тут яскравий приклад, що на проповіді євангелії заробляються гроші.
Звичайно, Павло писав, що я радію тим, що проповідується євангелія, щиро чи не щиро. Як тут бути, чи радіти й нам з такої євангелізації чи ні?

А чому б ні!? Добре, що нагадують про Бога... ну і трудящийся - достойний нагороди!
Звичайно, немає праведника з просячою рукою... але Бог Серцевидець - кожному суддя!

Я не знаю як у вас, але у нас поняття Євангелізація така... Ми виходим у парк, співаємо прям там, потім проповідь і ми спілкуємось про Бога з невіруючими і запрошуємо в церкву... Якось одна дівчина навіть покаялась там же в парку... от...

Євангелизація хіба лише через проповідь в храмі чи в парку?
Євангелизація дуже багатогранна.
Вона може бути 1. особиста, коли проповідують одній людині, яка має час і уважно вислуховує Євангелію;
2. Проповідь малій групі людей (тут свої особливості);
3. Проповідь великим групам...
4. Проповідь Євангелії в Храмі, проголошення - керигма.
5. Проповідь в лікарнях, на вулиці.
6. Євангелизація в тюрмах
7. Євангелизація на природі, на конференціях і т.д.
Коротко тут показано євангелизацію однієї з нових християнських спільнот в Україні...
http://old.baptist.org.ru/forums/showth ... post123822

Так, євангелізація - це не просто проповідь у храмі чи у парку. Найефективніша євангелізація - це життя за Словом Христовим. Люди приходять до Бога через добрі діла, які віруючі звершують в ім'я Христове. Це найвагоміший поштовх до покаяння і праведного життя.

І навпаки, через спотикання віруючих, падають інші, неутверджені в вірі.

Вважаю(та й не тільки я), що найважча Євангелізація - це для рідних і близьких людей. Адже вони дуже добре знають нас, наші недоліки... Недавно чув, (точно не пам"ятаю) такі слова, що свідкувати близьким потрібно найперше своїм життям і поводженням, а потім словом...

Так, навіть Христос говорив: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм. (Мар.6:4)
А ще Христос сказав: Чи ви думаєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але поділ! Віднині бо п'ятеро в домі одному поділені будуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох. Стане батько на сина, а син проти батька, мати проти дочки, а дочка проти матері, свекруха навпроти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи!... (Лук.12:51-53)
Також Христос звіщає: І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас заподіють і смерть. І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. (Лук.21:16-17)
І це так є. Власне кожен з нас і повинен світити перш за все рідним та близьким, навіть якщо нас люто ненавидітимуть. Зараз християнам особливо важко у мусульманських країнах, де батьки готові рідній дитині смерть заподіяти лише тому, що вона зустрілася з Христом. Та й в нас буває не легко.Так, і не лише близьким, а всім людям слід свідкувати добрими ділами, як каже Христос: Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі. (Матв.5:16)

Звичайно всім (думав одне, а написав інше ). Завжди задумуюсь над цими слова: І: вороги чоловікові домашні його! Мт 10:36, це дійсно так, на жаль... Але Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний...