У пророчій та символічній книзі Об`явлення читаємо наступні слова: "Але маю на тебе, що жінці Єзавелі, яка каже, ніби вона пророкиня, ти попускаєш навчати та зводити рабів Моїх, чинити розпусту та їсти ідольські жертви. І Я дав був їй часу, щоб покаялася, та вона не схотіла покаятися в розпусті своїй." Одкр 2:20,21
Виникає питання: кого символізує ця Єзавель, що називає себе пророчицею і зводить навіть (!) Божих рабів. Я чула таку, що "Єзавелі" - це ті жінки, котрі є в довірливих стосунках із помазаниками Божими і фактично через них керують народом Господнім (пор.1 Царів 21:25: Бо ще не було такого, як Ахав, що запродався чинити зло в Господніх очах, що його намовила жінка його Єзавель.)
Може в кого є ще думки про послідовниць цієх жінки та шкоду від них у сучасних церквах

для мене образ Езавелі асоціюється з образом підступной розпусної розфарбованої жінки. Але уявити таку жінку в нормальній церкві важко. Хоч зараз є псевдо церкви де дані риси на "належному рівні" розвиваються, і біди в цьому ніхто не бачить:((

Я не можу погодитися з таким баченням/уявленням. Звісно, ми багато що можемо уявляти собі, підключивши власну фантазію. Але в Біблії говориться про конкретні духовні речі і не можна так легковажно підходити до цього. "Розпусна розфарбована жінка" - це впершу чергу духовний образ, який можна тлумачити на двох рівнях...

"коли Господь докоряв Самарії та Єрусалиму за відступництво і служіння ідолам сусідніх народів, то звертався до них, як до розпусних жінок. Що в Божих очах є характерним для блудниці? І Святого Письма дізнаємося, що серед іншого - і фарбування (Єз. 23:40)"

Єзавель називала себе пророчицею, а в Церкві чинила розпусту і навчала цього та зводила "рабів" Ісуса. Дух застерігає Церкви від "глибин сатани" (Об. 2:24). Адже ворог може під маскою пророка прикрити свою далекосяжну мету - внести розтління в Церкву і знеславити її. Тактика лукавого: через служителів та інших членів громад навчати християн розпусти: потурати світським звичаям; благословляти розлучених на нові одруження при ще живій половині з першого шлюбу, проводити для молодих окремі зібрання (чим пізніше - тим цікавіше, при свічках, наприклад), пропагувати похітливу зовнішність через "одежу чужинну" (Соф. 1:8), косметику, манери поведінки тощо.