Я не впевнений, що більшість сучасних християн мають спотворене ставлення до ікон. Це скоріше значна частина номінальних християн. І в них спотворене сприйняття не тільки ікон. Це ширша проблема, яку я називаю обрядовірство, марновірство або релігійний формалізм. Ікони для таких номінальних християн навряд чи служать ідолами в автентичному значенні цього слова (оскільки вони переважно скажуть, ми визнаєм Господом Ісуса Христа), скоріше служать якимись самоцінними оберігами.

А чим тебе не влаштовує вищезгадане пояснення поведінки тодішніх християн?

А з думкою, що ікона допомагає настроїтися на молитву, не можу погодитися, оскільки для кожного християнина є важливим бачити духовний образ Христа, а не рукотворний.
Написано так: Івана 14:17 (...дасть вам...) Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його.
Ті слова наводять на думку, що ікони малюють для тих, хто не бачить Духа Святого духовними очима, тобто для тих хто в світі. Бо хто живе з Богом, той бачить Бога Живого і не потребує дивитися на ікони, щоб настроїтися на молитву.
19 Ще недовго, і вже світ Мене не побачить, але ви Мене бачити будете, бо живу Я і ви жити будете!

Cонячник:Погоджуюся з такою думкою. Але якщо для номінальних християн (невідроджених) ікони служать за оберіги, що є гріхом рівнозначним з чаклунством, то чи не краще буде взагалі позбутися ікон?
Іншими словами, навіщо мені ікона, якщо через неї невідроджені християни впадають у гріх?!

По-перше, згідно цієї оповіді, ікони з'явилися аж через 5 сотень років після Христового воскресіння. Напочатку не було цього.
Ізраїльський народ після виходу з Єгипту забув Бога значно швидше, і зробили золотого тельця, який їх спонукав, як вони думали, прославляти Бога, який вивів їх з Єгипту.
По-друге, вже в апостольські часи були лжевчителі, які впроваджували всілякі єресі.

Тому не правильно класти основу на переданнях церкви чи народних традиціях. Основою нашої віри повинно бути перш за все Христове і апостольське вчення.

Просто ікона може нагадувати про Христа і спонукати до молитви до Нього (звичайно концентруючись на його духовному образі а не на тому, що намальовано). Ось, в такому сенсі вона може допомагати настроїтись на молитву, в сенсі "нагадування про".

Про лжевчителів не зрозумів.
Безумовно, основою нашої віри повинно бути перш за все Христове і апостольське вчення. А що ікони якось порушують цю основу?

Svjat, якщо ікона нагадує про Христа і Його діла, спонукає до молитви, до покаяння, то це непогано. Але чомусь мені особисто ікона нагадує ідолопоклонство, марновірство, ворожбитство тощо. Так, відвідуючи храми, я можу оцінити її культурну та мистецьку цінність, ікона мені може нагадати середньовічні часи... але саме мені ніколи вона не нагадує про Христа чи Євангелію. То може я неправильний? Тоді чи повинен я своє ставлення до ікон?

Про лжевчителів я говорив саме для того, щоб зробити висновок, що за 4 сотні років церква могла відступити від апостольського вчення. Адже ані Христос, ані апостоли про ікони не заповідали. Чи допускаєте Ви таку думку, що церква відступила від основ віри?

Чи ти хочеш безпідставно категорично засуджувати ікони, обмежуючи свободу, і відповідно, зменшуючи любов?

Коли мама повірила в Живого Бога, то повикидувала ікони. А односельчани їй погрожували, мол що вона мусить поставити в хаті ікону, бо інакше до ранку не доживе! Але сталося так, що ті хто так погрожував самі до ранку не дожили.

Де то таке було? А тепер якщо зможеш перерахуй усі свідчення, коли за посередництвом ікони Бог спасав, оздоровляв і укріпляв людей. Скажу наперід - таких свідчень мільйони.

а ти впевнений що це саме Бог за іконами ховається?
А мільйони говорять про час який вже настав, що буде лжепророк і антихрист творити чуда і многих буде зведено.

Я не до ікон іду в церкві, а до місця, де намолено людьми, що б там помолитись. Ікони вказуть на ці місця.

Метою не має бути йти до намоленого людьми місця, ані заради ікон. Ти маєш іти до Бога.

Ікона не заміняє Бога, вона провадить нас до Нього. Вона не закриває перед нами Бога, а уприсутнює.