Хоча Господь нікого не заставляє шанувати день суботній (день відпочинку), але у цьому виявляється любов до Бога, і блаженний той, хто любить Бога понад усе і святкує неділю як день Господній:
Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова, тоді в Господі розкошувати ти будеш, і Він посадовить тебе на висотах землі, та зробить, що будеш ти споживати спадщину Якова, батька твого, бо уста Господні сказали оце! (Iс.58:13-14)

Як бачимо, важливо не ходити своїми дорогами, не чинити своїх забаганок, а робити лише те, що приємне для Господа. Звичайно, добре, коли б ми щодня так жили, але хоча б один день в тиждень - субота (відпочинок) для Господа. У старозавітні часи святкували в суботу - сьомого дня, а сьогодні християни святкують першого дня - у день воскресіння нашого Господа - у неділю.