Мушу зупини себе і Вас, бо хочу таки дізнатись історію церкви п'ятидесятників а не говорити про щось інше. Прошу розкажіть історію п'ятидесятників.
А це мені сподобалось!Дякую!Відповідаю.
Адам є першою людиною. Я людина. Отже я нащадок Адама
До речі - в багатьох єврейських родинах зберігаються/є писані родоводи починаючи від Адама. Ви не знали..? Ну ясно, по вашому - католики грішні а п'ятидесятники святі. Розкажіть історію п'ятидесятників в тяглості безгрішного рукоположення!
І це вже чув десь тут...
Якщо Ви не п'ятидесятник, то питань до Вас нема. Давайте разом зачекаємо поки хтось її - історію - викладе. Але якщо Ви ним є - тоді якось не гарно не знати свого минулого.
Ну який катехизис... традиція. Як сказав один викладач в біблійному коледжі в Кройдоні (Англія): "в нас традиція молитись сидячи". От про що пішла мова. Але це лірика. Мене ж цікавить історія п'ятидесятників устами п'ятидесятників.Так і хочеться сказати, а як без вчення вони живуть? Але це пояснює таке широке вільнодумство пастирів однієї конфесії. Дякую.
О тож, і покажіть мені як це сталось в п'ятидесятників - де і коли.
То для чого ті паперові записи і посвідки водного хрещення - Ви ж зрозуміли відразу про що мова.
Невже То розкажіть історію не реєстрованих п'ятидесятників, прошу.
Ми не про блудницю говоримо - а про історію п'ятидесятників. Принаймі все ще сподіваюсь на це.

Аналогічно ми пізнаємо, що ми Христові, якщо Дух Божий живе в нас.
П'ятидесятники мають Помазання Духа Святого, яке навчає про все. Навіть ап.Іван писав: А помазання, яке прийняли ви від Нього, воно в вас залишається, і ви не потребуєте, щоб вас хто навчав. А що те помазання само вас навчає про все, воно бо правдиве й нехибне, то як вас навчило воно, у тім пробувайте. (1Iван.2:27)Так діє Господь завжди: Духом Святим таємниці серця його виявляються, і так він падає ницьма і вклоняється Богові й каже: Бог справді між вами! (1Кор.14:25)
Ні, я справді не зрозумів про що Ви, бо нічого не чув про якісь посвідки. Перший раз про таке чую.
Я вже писав на початку, що в Україні, а також у всьому світі є нереєстровані п'ятидесятницькі общини, які між собою нічим не пов'язані, окрім як Одним Духом Божим. І у кожної громади своя незалежна історія, повна Божих чудес.
А в одній темі викласти історію просто не можливо. Читайте хоча б ті книги, які вже були видані. Може в Інтернеті щось знайдете. Слухайте радіоМВ - там іноді читають історичні книги, свідоцтва.
Але не розумію, навіщо Вам та історія? Краще би шукали реальну присутність Господа Бога нашого Ісуса Христа, Який буде творити нову історію у Вашому житті - це велика благодать!

Просто розповім один цікавий випадок.
Один мій знайомий поляк повірив в Ісуса Христа і хотів знайти віруючих у тій місцевості, де він жив. Я допомагав йому шукати. Ну, я взагалі в Польщі нікого з віруючих тоді не знав, і сам вперше був у тих краях. Ну що робити? Ми помолилися, щоб Бог нас спровадив... І так сталося, що ми з Божою допомогою попали в одне село, заїхали на одне подвір'я і запитали в господарів, чи не знають вони де збираються віруючі? А нам відповіли, що ми попали саме туди, де за півгодини якраз має бути зібрання в ім'я Ісуса Христа. Вони були дуже здивовані, яким чином ми їх знайшли. А я був дуже здивований тим, що у них таке ж саме розуміння Слова Божого й майже так само проходять служіння як і в наших церквах. Коли я їх запитав, чи є ще десь в Польщі такі ж віруючі (поляки кажуть "віжонци", а в народі чомусь їх називають "зельоносвятковци"), то вони мені відповіли, що не знають більше ніде, окрім реєстрованої церкви - там теж є союз подібний на нашу ХВЄ.
Але пізніше так сталося, що я познайомився з іншими віжонцями-зельоносвятковцями, які мешкали в протилежних куточках Польщі, і як виявилося їх церква (теж збираються по хатах) має таке ж розуміння Слова Божого, але вони нічого не знали, що ще десь в Польщі є такі ж віруючі.

Nurono пише: Прошу розкажіть історію п'ятидесятників.

Розкажу тобі новітню історію пятидесятників. Проживаю в с.Ваньовичі Самбірського р-ну, Львівської обл.
Так ось років пять тому написав скаргу обласному єпископу на місцевого виконуючого обовязки пресвітера пятидесятницької церкви, то його тепер вже 20-тирічний син вже три рази приходив кидати камінням по вікнах мого дому. Пошкодив віконну раму і розбив таки одне вікно. Правда на третій раз я його "застукав" на гарячому але йому вдалося втекти. Події відбувалися ввечері коли мої діти писали уроки і милістю Божою ніхто не був вбитий ("камяною глибою"-як написав у протоколі міліціонер). Ось так!

1Сол.4:15 Бо це ми вам кажемо словом Господнім..
Гал.1:11 Звіщаю ж вам, браття, що Євангелія, яку я благовістив, вона не від людей.12 Бо я не прийняв, ні навчився її від людини, але відкриттям Ісуса Христа.
2Петр.3:15 ..... як і улюблений брат наш Павло написав був до вас за даною йому мудрістю, 16 як і по всіх посланнях, що в них він говорить про це. У них є дещо тяжко зрозуміле, що неуки та незміцнені перекручують, як і інші Писання, на власну загибіль свою.

То чиї слова Павла Божі чи людські?


Я хотів підкреслити що єпископ Риму, а не Папа.


Почитай 12 розділ до коринтян, даю один вірш 1Кор.12:25 щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного. Писання говорить що всі рівні, але кожен має своє призначення.
Тепер Апостоли сказали Дiї.6:1 Тими ж днями, як учнів намножилось, зачали нарікати на євреїв огречені, що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані. 2 Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: Нам не личить покинути Боже Слово, і служити при столах. 3 Отож, браття, виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, їх поставимо на службу оцю. 4 А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову.
Як бачимо апостоли не були пресвітерами, не дияконами.
Апостол і єпископ це різні служіння.


Перекладається як батько, отець, але я думав ти будеш не залежно думати, але ти по католицькому мислиш. В перших століттях всіх єпископів називали так. Але цю назву залишив за собою пізніше тільки римський єпископ. Римський єпископ взяв зверхність над усіма єпископами.



Почитай обявлення 2-3 розділ.
Давай один вірш перегляними, тут Христос звертається до віруючих, чи не до віруючих? Об.3:20 Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною.

Дiї.2:16 а це те, що пророк Йоіл передрік:17 І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого чому тут сказано "останніми днями" якщо мислити як ти, то тут помилка.





Ми тримаємося вчення апостолів.


ти покажи тоді ранню історію де про єпископа римського говориться що це Папа. Перші єпископи були єпископами, а не папами, крім католицьких книг. Чому тоді православні не приймають Папу? Може тому що їхнє місце проживання було «на іншому березі»?


Та при чом тут не віриш, про нього сказано в історії як єпископ. Я хотів підкреслити чому на рівні із іншими, якщо він Папа? У нас як передають привіт, то чомусь підкреслюють що це від старшого єпископа, а у католиків хіба інакше?


Якщо щось пропустив і не відповів то покажи.[/quote]
Якщо думати як ти, тоді виходить Церква пропала була в історія, я говорю що Церкві не потрібно бути під покров Папи, а під головою Христа, бо голова Церкви Христос, а не Папа.
Ти хочеш сказати що Ви приватизували Христа?
Бо я хоту сказати що Церква була завжди, не залежно від того чи папа є, чи його не має.
Церква там де збираються В Ім’я І.Х.
Церква це не конфесія, а особисті стосунки із Богом. Чи ти думаєш що колективно Бог спасає? Чи " я католик" значить я спасенний, а ти ХВЄ значить ні?

А ти можеш розказати історію католиків, коли вони появилися? Бо апостольське вчення і католицьке це різне?


Тут проблема одна. Ти віриш що І.Х. передається, а ми віримо що Христос приходить тоді коли Його кличуть:
Об.3:20 Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері
відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною.
в.18:20 Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них. Ти зауваж що нижче Христос говорить про Церкву.
Iван.3:16 Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. - то як ти думаєш п’ятидесятники спасенні, чи ні?



Ти просто хочеш почути що наша конфесія виникла у 19 ст.? Я хіба із тим спору.
1Кор.9:27 Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним. Тут головне борючись із кимось, самому не втратити спасіння.


Про свідоцтво не чув, навіть у нас реєстрованих їх немає. А списки членів, бо це стосується місцевої Церкви, воно на спасіння не впливає. Чи я так зауважив ти думаєш, якщо мене тут записали, то на небі записали?


А чому ти зразу хочеш утекти, скажи, хто тоді ця блудниця?

Якщо ви знали історія свого села, то б знали історію п’ятидесятників.


То поділіться що сталося як уже почали цю історію?

А ще скажіть за одно куда звертатися на ваших прихожан, бо «ваші діти» так збили мого кота, що ледве живий остався.
А одного разу машину поцарапала дитина, то пішов поговорити із батьками, то кричала на все подвір’я « чого я тут машину ставлю»... міліція склала на них протокол із свідками, вони навіть їй не повірили...

Чи у вас немає списку членів, навіть ваші отці не знають хто до них ходить. От ви маєте куди пожалітися, а чому у вас такого немає?

А є такі ваші боржники які не заплатили за роботу мені. То як би я вам не заплатив, то ви пішли то пастиря і пожалілися. А із вами, крім держави більше немає куди звернутися. Писання приблизно так говорить не можу знайти "Якщо брат із братом у невірного судяться то це не по християнське"

Ваша репліка не стосується теми. По-перше, п'ятидесятницька церква немає обласних єпископів, а по-друге, такий син пресвітера немає жодного відношення до церкви. І що значить "виконуючий обов'язки пресвітера"? Такого теж нема...

та ні, у нас є. Якщо він за нашу конфесію вів.

такого точно немає, він або єпископ, або ні.

Ну тепер я остаточно зрозумів що справжніх пятидесятників тут немає! Говорите про те чого не знаєте.

По крайні міра, а за Тернопіль говорю, просто ніколи не чув такого "в.о.", це у державі таке.


Якщо не хочете на форумі, то напишіть у ПП.

Не всі п'ятидесятники мають спасіння і не всі хто був народжений згори та лише декларує свою віру в Христа, а лише правдиво віруючі - і це ті, хто витримає до кінця.

Та я інакше і не думаю, я ж і веду до того що колективно ніхто не спасеться, а тільки своєю вірою в І.Х.
Думаю Nurono зрозумів що про мова йде, про п’ятидесятників як Церкву, то ми є Церквою, чи ні? Чи може бути спасіння поза "Божим Престолом" ( Папою), виходить тільки ті які відчиняються папству можуть спастися?

Навіть на соборі ми бачимо що всі єпископи рівні.
Правило 6. Сардикийского собора (347 г.)

Аще в единой области, имеющей многих епископов, случится единому епископу замедлити, и он, по некоему небрежению, не восхощет быти в собрании и согласитися на постановление епископов, собравшееся же множество людей будет просити, да поставится требуемый ими епископ: подобает, во первых, чрез послание экзарха области [разумею епископа митрополии], воспомянути оному замедлившему епископу, яко просят людие дати им пастыря. За благо признаю ожидати, да прибудет и он. Аще же, и чрез послание быв прошен, не приидет, и ниже отпишет, то подобает удовлетворити желанию народа. Но и от ближние области должно призвати епископов к наставлению епископа митрополии. Напротив того отнюдь да не будет позволено поставляти епископа, в какое либо село или в малый город, для коего довлеет и единый пресвитер. Ибо не нужно поставляти тамо епископов, да не уничижается имя епископа и власть. Но епископы области должны, как изречено мною выше, епископов поставляти в те грады, в которых и прежде были епископы. Аще же обрящется некий град, многим числом людей толико возрастший, что признан будет достойным имети епископа: да приимет. Согласны ли на сие все? отвещали все: согласны.

(Ап. 1; I всел. 4, 6; антиох. 16, 19; лаод. 12, 57; карф. 53, 56).

У Аристина, а также и в Кормчей, это правило подразделяется на три правила. В таком подразделении нет ничего ошибочного, так как в действительности это правило, судя по нашему (т. е. по Афинской Синтагме) тексту, говорит о трех предметах: а) об избрании епископа, б) о поставления митрополита и в) о том, что не должно поставлять епископов в незначительные места. В первой части этого правила в основном говорится то же, о чем говорит и 4 правило I всел. собора, — и толкование последнего служит вообще толкованием к первой части данного правила. В толковании упомянутого правила (I всел. 4) мы говорили и доказали, что в избрании епископов имел право голоса и народ, т.е. наиболее уважаемые лица, представители народа. Новым доказательством последнего служит нам данное сердикское правило, категорически говорящее о народе, избравшем или точнее предложившем известное лицо в качестве своего епископа, причем по вине одного из епископов той же епархии этот избранник не может быть немедленно поставлен (чтобы совершилось поставление, γίνβσθαι την κατάστασιν, ut fiat constitutio). Что это доказательство имеет большое значение, видно в достаточной мере из слов Аристина, который в толковании данного правила говорит: "теперь (ХII век) потеряло силу постановление, чтобы избрание епископов совершалось клириками и первыми в городе."

Для поставления (πρоς την κατάστασιν) митрополита, говорит далее наше правило, необходимо пригласить епископов и из соседней епархии. Так бывало, говорит в толковании данного правила Вальсамон, ради важности митрополичьего сана.

Третье постановление этого правила повторяет в главных чертах 57 лаодикийское правило относительно того, что не должно поставлять епископов в небольшия местечки и села. Цель последнего, как говорит правило, не умалять имени и власти епископа (ίνα μη κατευτελίζηται τо τоυ επισκόπоυ όνоμα και ή αύδεντία). Если же народонаселение известного места увеличится и само оно окажется заслуживающим иметь своего епископа, то правило допускает, чтобы таковой был туда поставлен.



Служение первенства не было воспринимаемо как нарушение основ апостольского учения о Церкви как евхаристического собрания исповедующих веру в Спасителя Господа Иисуса Христа. Первенство могло быть в древней Церкви также результатом расширения Поместной Церкви. Свидетелем такого процесса может быть 64 правило Карфагенского Собора (318г). Согласно этому правилу «народ в приходах от епископов зависящих и никогда не имевший особого Епископа» не может получить «своих правителей» иначе как только «по согласию епископа, которому подчинен сначала». «Древний Епископ» становился по отношению к новой Церкви первенствующим. Но новая Церковь руководилась теми же правилами как и «»древняя». Епископ же ее входил в состав епископов митрополии. Иногда даже, как это случилось с Церковью Константинопольской, возросшая Церковь возвышалась над своей древней митрополией.
=====================
4. Заключение

Этот краткий просмотр учения о Церкви, запечатленного в правилах вселенских и поместных соборов, дает основание утверждать, что различные их решения, вызванные меняющейся исторической обстановкой, не могут рассматриваться как существенные изменения в апостольском учении о Церкви. Основной структурой Церкви является местная Церковь возглавляемая епископом. Проявляющаяся в проповеди Евангелия, в Святых Таинствах, в святости членов Церкви и особенно в центральном событии жизни Церкви, т.е. в Евхаристии, полнота благодати Божией, является основным ее признаком. Она возможна только тогда, когда остается в русле излияния Духа Святого со дня Пятидесятницы на протяжении всех веков.
К существу жизни так понимаемой местной Церкви принадлежит ее связь с другими поместными Церквями. Формы и названия этой связи могут быть различные: область, округ, митрополия, патриархат и другие, в зависимости от условий жизни. http://www.golubinski.ru/ecclesia/jer.htm


IV-ый канон (Римский легат епископ Пасхазий на IV-ом Вселенском Соборе этот канон читал так: "Quod ecclesia Romana semper habuit primatum, teneat autem et Aegyptus, ut episcopus Alexandriae omnium habet potestatem, quoniam et Romano episcopo haec est consuetude." По рассуждению Hefele (Conciliengeschichte I s.. 402), епископ Пасхазий ссылкою на 6 канон 1-го Вселенского Собора не примат Рима доказывал, а противоречие 28 канона Халкидонского Собора 6 канону Никейского, где рядом с Римским поставлен архиепископ Александрийский, а потом Антиохийский) 1-го Вселенского Собора утверждал высокие права римского епископа наряду с другими тремя митрополитами — Александрийским, Антиохийским и Иерусалимским. http://krotov.info/history/00/posnov/10 ... c536360465



Читаємо:
Дiї.2:42 І вони перебували в науці апостольській.... написано в множинні, а не в науці Петра.
Еф.2:20 збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос, 21 що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі, тут теж написано на апостолів, а камінь не Петро, а І.Х.
Nurono, а ти як пояснюєш вірш Матв.16:18 І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі
оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її. То основа є Петро, чи Христос?

Поняття "виконуючий обов'язки пресвітера" існує переважно у малочисельних церквах, де обов'язки пресвітера виконує диякон, тому що більше нема кому. Не знаю як інших союзах, але в реєстрованих п'ятидесятників точно є. Може хто з великих общин, то й не чув такого .