Основна різниця між пятидесятниками та харизматами - в доктрині. Харизмати відкидають доктрину пятидесятників, яка була дана Богом, і яка була путівником для пятидесятницьких церков, маяком, який недозволяв пятидесятникам збитися з правильного вчення. Харизмати відкидають цю доктрину і виставили свою. Багато пятидесятницьких церков, також засумнівалися у правдивій доктрині і прийняли вчення харизматів, тому зараз важко відрізнити більшість пятидесятницьких церков від харизматичних.

Перший раз чую про якусь доктрину... Що ти маєш на увазі? В чому полягає ця доктрина?

Це катехізис пятидесятницької церкви. Жартую.
Доктрина (лат. doctrina) — вчення, наукова або філософська теорія, політична система, керівний теоретичний чи політичний принцип (наприклад, військова доктрина) або нормативна формула.
Отже, в богословському розумінні, доктрина - це принципи християнського вчення, розуміння Біблії.
Існує небагато розбіжностей в розумінні Писання у пятидесятників та харизматів, тому дуже важко знайти збочення харизматичного розуміння Біблії. Однак, наважуся знайти декілька.
(різниця уявлення про спасіння, покаяння та святості видалена через недостатність обгрунтування)
У всіх проблемах харизмати звинувачують диявола. Харизмати вірять що все добре - від Бога, а все погане - від сатани. Пятидесятники (як і всі мужі Божі), коли мають проблему, звертаються до Бога і НІКОЛИ не звертаються до сатани, щоб той іменем Ісуса їх покинув. Бо сатана підвладний Богу, він може діяти на стільки, наскільки Бог йому позволить. Тому, нерозумно звертатися до сатани, а треба просити милості в Бога.
Існує різниця і підході до молитви. В харизматичному розумінні найважливіше місце займає похвала та поклоніння. У пятидесятників - спочатку покаяння, очищення серця, знаходження спілкування з Богом, а лише тоді радість і похвала. У харизматів під час молитви стоїть шум і крик, складається враження що існує не діалог а монолог в молитві, тобто харизмати просто кричать, непіклуючись чи Бог їх чує.
Смирення. Пятидесятники в смиренні переносять всі випробування та утиски. Харизмати ж звикли самі диктувати умови Богу та ближнім. Харизмати не привикли терпіти, вони виховуються в дусі цілковитого самодостатку та царювання тут на землі. Часто Ісуса Христа називають Царем царів, навіть Князем світу, переносячи акценти на земне володарювання Христа.
Процвітання. Вчення процвітання на землі у харизматів займає чи не центральне місце. Багато уваги харизмати приділяють досягненню успіху на землі, матеріального благополуччя. Харизмати вірять що Бог хоче щоб вони були матеріально забеспеченими і тримали владу на землі. Звідси так багато харизматів просочуються в політику та великий бізнес. Для пятидесятників матеріальне благополуччя взагалі не являється метою.
Лідерство. У харизматів великим авторитетом користуються їхні лідери. У розмовах міє харизматами часто лунають цитати з проповідей тих чи інших лідерів харизматичного руху, цитат же з Біблії можна почути набагато рідше. На відміну від харизматів, у пятидесятницькій церкві немає ярковиражених лідерів, у пятидесятників авторитетом є Писання а не висловлювання відомих проповідників.
Це мабуть головні розбіжності у доктрині пятидесятників та харизматів, якщо згадаю ще, то напишу (як позволить Бог).

Компроміс зі світом. Харизмати легко ідуть на компроміс з релігіями світу цього: католиками, православними, а також з владою та світом в цілому. Харизмати намагаються сподобатися світу. Щоб їх прийняли за своїх, харизмати використовують світську музику, тексти в піснях підбирають такі, щоб нікого не облічити, щоб сподобалися всім і по відношенню до гріха були нейтральними.
Благодать і закон. Харизмати люблять кепкувати з консервативних пятидесятників, називаючи їх законниками. Самі ж хваляться що вони "під благодаттю, а не під законом". Звідси перекривлене розуміння благодаті Божої. Під благодаттю харизмати підсвідомо розуміють вседозволеність. Харизмати кажуть "буква вбиває, дух оживляє". Нерідко під "букву" вони відносять не лише старозавітні закони, але також новозавітні.

Мудрування. Христова наука є простою. Він говорив простою мовою для простого люду. Харизмати часто простим істинам надають якійсь нові філософські значення, які зашифровані у простих Христових словах і які стали відомі лише їм, бо "Бог їм відкриває". Харизмати намагаються скласти враження, що вони дуже добре знають Біблію і "Бог їм відкриває" такі таємниці, про які раніше ніхто не знав. Харизмати люблять "відкривати" нові значення "зашифрованої Євангелії", часто можна почути від них оклик "ВИЯВЛЯЄТЬСЯ, таке-то місце означає не те що всі думали раніше, а оце!" При цьому, вони просто перекручують істинне значення євангельських істин, надають їм філософського змісту, нерідко тлумачать їх абсолютно хибно, хоча дуже часто ці перекручення не мають великого значення і не впливають на доктрину віри. Наприклад, буквально вчора у розмові з харизматом я почув таке (він навів цитату з Біблії про те що, коли ходимо у світлі, то маємо спілкування один з одним): так ось, виявляється "один з одним" означає з Богом. Великої різниці тут немає, адже коли у світлі, то й з Богом ми маємо спілкування, однак значення Писання перекручене. І таких прикладів, я думаю, кожен із нас може навести багато.

Я би тут кожне речення розібрав би по косточках і показав би абсолютну безглуздість ваших тверджень. Але нема часу. Одне тільки скажу що стосується ось цієї цитати:



Сто процентів неправда.
Чому? А тому що емоції в пятидесятників якраз з самого верху по важливості! Проповідники "сплошь і рядом" стараются розкочегарити народ шоб більше шуму на молитві було. Толкають проповіді про сльози і радість і все на кучу - тіпа ото присутність Божа (ну і харизмати тоже так само) - і ше їм хватає совісті обвиняти харизматів в цьому.

При моменті покаяння: обовязково шось скажуть про "велике облегчення" чи як "тягар з плеч впав" - що є чистісінькі емоції.

Основний акцент придають відчуттям які стаються коли "сильна молитва" стається, тобто купа шумихи, в результаті якої люди просто переживають емоційну перегрузку (або гіпноз) і розповідають про всілякі там відчуття "великої благодатті".

Ось тут і заблуждєніє. А не в харизматах.

В принципі я не харизмат сам. І не дуже мені подобаються їхні доктрини наприклад процвітання. Просто не люблю як толкають повністю безпідставні звинувачення в адресу других. Християни так не роблять.

Ні, dead man walking, о тут Ви помиляєтеся. Якщо в якійсь церкві стараються, щоб більше шуму було, то це вже не п'ятидесятницька церква... Ну звичайно, є церкви, у яких процвітає таке заблудження, але не можна сказати, що це ознака п'ятидесятницької церкви.

У справжній п'ятидесятницькій церкві моляться тихо і благоговійно, іноді в покаянні оплакують свої гріхи, коли Господь торкається серця. А сльози радості лиються через відчуття присутності Ісуса Христа і Його милості та прощення, коли Бог приймає твою молитву. То хіба можна стримати сльози?

А от у харизматичних церквах взагалі ніхто не плаче, а на молитві піднімають крики. Де ви бачили харизмата, який оплакує свої гріхи?

І взагалі, Братик дуже точно описав різницю між п'ятидесятницькими та харизматичними доктринами.
Я би ще додав, наприклад:
Освячення. П'ятидесятники дотримуються принципу "святий нехай ще освячується", тобто щоденно просять милості і прощення в Бога, а харизмати вважають себе святими і не потребують просити прощення.

Умовення ніг. П'ятидесятницькі церкви (за винятком деяких церков на теренах Західної України) практикують обряд омовення ніг перед спомином смерті Христової, відповідно до єв.Івана 13 гл. Харизмати звісно цього не практикують.

Прославління. У п'ятидесятників зібрання починають молитвою, у якій просять Божого благословіння на служіння. Харизмати починають з прославління (для тих хто не знає що це: вся церква разом з хором під музику співає ритмічні пісні (ну, суто харизматичні ), де застосовуються декілька слів, зокрема "алілуя"). У п'ятидесятників взагалі нема такого "прославління", але під час зібрання співають пісні, які насичені духовним змістом.

Звичайно, ця різниця є між харизматами та так званими "консервативними" п'ятидесятниками, тобто тими, які не попали під вплив харизматичного руху. Але останнім часом харизматичні доктрини просочилися у деякі п'ятидесятницькі церкви, і тому багато хто приписує харизматичні заблудження п'ятидесятницьким церквам.

Так, Дед певне не замітив що я написав, що зараз багато (а може й більшість?) пятидесятницьких церков стали харизматичними і навіть ще далі пішли ніж суто харизматичні церкви. Але я зовсім не хотів нікого образити, я просто навів гіпотези у чому різниця пятидесятників з харизматами у доктрині, я не претендую на апостольську істину, можу в чомусь помилятись. Власне, форум і є для того щоб обговорювати питання і разом приходити до істини. Так що, якщо я когось образив, прошу вибачення. Прошу харизматів, якщо вони в чомусь не згодні, то подавайте своє бачення різниці в доктринах.
Отже, покаяння. Дійсно, в пятидесятників теж притаманні емоції при покаянні, бо покаяння й не може не супроводжуватися сильним емоційним станом, тому наявність емоцій не тільки абсолютно нормальне явище, але й неминуче. Але різниця між пятидесятниками та харизматами в тому, що в пятидесятницькій церкві коли людина кається, то емоції вона переживає зовсім інші: насамперед велику радість, радість настільки велику, що течуть сльози. В харизматів, (за їхніми ж словами) цю радість порівнюють з радістю фаната футбольної команди, коли та забиває гол, або з радістю людини, яка виграла по лотереї машину. Тобто, це плотська радість, а не радість духовна. А всі ті приклади про шумне зібрання, симуляцію благословіння, які навів Дед, точно ілюструють харизматичне відхилення пятидесятницьких церков.
Ви знаєте, я з набагато більшою приємністю розмовляю на духовні теми з справжніми харизматами, ніж з пятидесятниками з модерних церков. Я знаю декількох харизматів і знаю їх як дуже сумлінних смиренних віруючих. Тому в основному усі ці ознаки харизматії відносяться не так до істинної харизматичної церкви, як до модерних пятидесятницьких церков.

ну незнаю, я народився в західній україні, про ноги не чув нічого аж поки не попав в америку.

може в мене неправильне поняття про пятидесятницькі церкви. тому вони мені здаються схожими на харизматів.

якраз в пятидесятників піднімають. і такі крики шо можна шо хоч подумати.

І... так, бачив я харизматів які щиро плакали і жаліли про звершені гріхи, навертались до Бога, каялись - і приймали правильні рішення надалі так не грішити. І де у вас взялася така думка що харизмати неправильно каятся?

Я думаю, ми рухаємось у неправильному напрямі, намагаючись довести яка церква правильніша...

Більш важливо звернути увагу на особливість вчення харизматичної церкви. А в цьому тут різниця дуже мала, більше впадає в очі результат вчення, або його прояви.

Ну звісно, адже я й зауважив, що обряд омивання ніг у деяких пятидесятницьких церквах не прижився, бо перші євангелісти в Західній Україні на цю заповідь чомусь не робили акценту..

А те що ви кажете, що пятидесятники крики піднімають, то таке хіба могло бути в окремих церквах на Волині або в неопятидесятниках.

Результат різний?.....Не думаю. Результат, на мій погляд у пятидесятників не є кращим ніж у харизматів. Так само часто діти кидають церкву і ідуть в світ.

А ось на рахунок вчення, то тут я можу згодитись - різниці у вченні майже нема. (про Дух, дари, Кров Христа, покаяння ну і все таке)


Ні........це справжні, дуже сильно консервативні, ноги-омивающі і т.д, пятидесятницькі церкви.

Вже скільки проповідей я чув на тему "яка сильна молитва колись була" . І хто їх говорив? Старі проповідники. Їм, понімаєш, молодь вже не така, бо не так крепко молиться як колись вони молились. По 3 часа на голих дошках на колінах влітку без кондиціонерів .

А сучасні проповідники дуже часто говорять (ну в нас так...) що молитва не в шумі і не в емоціях.

Виходить що якраз навпаки: в старих "правильних пятидесятницьких" церквах пропагуються емоцїі, а в сучасних "відхилених і продвінутих пятидесятників" - більш раціональний підхід....