Об.3:20
Ось Я стою під дверима та стукаю:
коли хто почує Мій голос і двері
відчинить, Я до нього ввійду, і буду
вечеряти з ним, а він зо Мною.
Ну поясни, як через хрещення може війти Христос? Та Христос входить коли відкриваємо серце, а хто-хто, а діти це саме краще вміють.

Ми уже із Михайлом говорили у ПП, повторю у слух. Коли я йду до нотаріуса, то є такий пункт у його, говорю приблизно... що доручення склалося тверезо мисляче, не підтиском і також є і при свідках.
Підроблений договорів із підробленим підписом не визнається.
Хіба не це саме ви робите із дітьми? Хрещення це заповіт/обіцянка Богу. Ви заключає заповіт без їх згоди, сумніваюся що Бог це визнає.
Їх спочатку потрібно навчити, щоб вони тверезо і виважено зробили свій крок.
А ми їм даємо цю можливість прийти до Христа від само маленького дитинства, коли підростають ходять у недільну шкілку, співають у дитячих хорах, є також дитячі зібрання діти повністю ведуть зібрання (крім проповіді). То це хіба не можливість? Уже не говорю про те що вдома вчимо.

Третуліан не являється святителем Церкви.
Людина, хоч і в зрілому віці, ставши охрещеною, ще не є спасеною, як і той хрестик, що висить на грудях, не є запорукою осягнення Царства Небесного. Хрещення -- це життєвий орієнтир на Христа Ісуса.
Любе хрещення, чи то в дитинстві, чи в зрілому віці, не буде правдивим, коли воно не буде здійснене во Христову смерть.

Як ти розумієш "здійснене во Христову смерть"?

Христос прийшов на цей світ не прагнучи нічого від цього світу. Він прийшов аби постраждати за нас. Зректися усього світського і йти за Ним Він навчає Своїх учнів.
Охреститися во Христову смерть, повне самозречення заради Христа.

Знаєте, мене "христили" у 4-річному віці цілком таємно, бо в ті часи моїх батьків могли за це вигнати з роботи.Та я не про цe. Ядобре запам`ятала все, що тоді робилося наді мною. По-перше, водним хрищенням те дійство назвати важко, бо хрищення - це занурення, а мене просто покропили водою. По - друге, я не відчувала ніякої благодаті, лише цікавість і страх, бо містичні для мене обряди були незнайомими. Мене спитали чи я вірю, що є Бог, прочитали якусь молитву, намалювали хрестики оливою і оголосили, що відтпепер я є християнкою. Після того нічого в мене не змінилося і я швидко збула про своє "християнство". Не дарма сказано:" Хто увірує й охриститься, - буде спасенний, а хто не ввірує - засуджений буде " "Мрк. 16:16. З цього тексту випливає, що перше треба увірувати, потім христитись, а якщо не увіруємо, то й хрищення не дасть користі для душі.

Ви добре написали, бо хрещення символізує що ми залишаємо гріхи. Але Юра, ви самі собі суперечити.
Висновок із ваших слів можна зробити такий «Правдиве хрещення це то у якому відбувається самозречення».
Питання: То як ви зреклися самого себе, якщо ви навіть не знали як вас звати і хто ви є, не кажучи що взагалі не знали що із вами роблять?

Зрікаються того, що є набуте, в даному випадку від світу. І таке зречення є жертвою.

Стоп, стоп. Почитайте ще запитання. Мова йде про хрещення дітей. І ви самі сказали що потрібно самозречення. Отож, дитина не може цього зробити.

Вчення дванадцятьох апостолів - Дідахі
Розділ VІІ
Щодо хрещення, хрестіть так: після того, як все це виголосили, хрестіть у воді живій в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Якщо ж не маєш живої води, хрести в іншій воді. Якщо ж не можеш у холодній — то в теплій.
Якщо ж не маєш ні тієї, ні іншої, тричі вилий воду на голову в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.
А перед хрещенням нехай постять і той, хто хрестить, і той, кого хрестять, й інші, хто може. Звели ж постити тому, кого хрестять, за день або за два.
Хрестити тих які можуть постити.

А взагалі християнами які жили у 1 і 2 століття десь є записано щоб хрестити дітей і як це має бути.

Може десь і записано, а може й не записано. Хоч такі думки, переконаний, побутували й тоді.
Трохи пізніше у 4 ст. святитель Григорій Богослов присав про це

У тебя есть младенец? — Не давай времени усилиться повреждению, пусть освящен будет в младенчестве и с юных ногтей посвящен Духу ...
... И думаю, что одни потерпят наказание как за другое пороки, так и за презрение Крещения. Другие же хотя потерпят наказание, но меньшее, потому что не столько по злонравию, сколько по неведению не получили Крещения. А последние не будут у праведного Судии ни прославлены, ни наказаны, потому что, хотя не запечатлены, однако же и не худы, и больше сами потерпели нежели сделали вреда. Ибо не всякий, недостойный наказания, достоин уже и чести, равно как не всякий не достойный чести достоин уже наказания. ...
... Ибо лучше без сознания освятиться, нежели умереть незапечатленным и несовершенным.
http://www.orthlib.ru/Gregory_Nazianzen/slovo40.html

Юра, потрібно було всю цитату подати. У тебя есть младенец? — Не давай времени усилиться повреждению, пусть освящен будет в младенчестве и с юных ногтей посвящен Духу. Ты боишься печати, по немощи естества, как малодушная и маловерная мать? Но Анна и до рождения обещала Самуила Богу, и по рождении вскоре посвятила, и воспитала для священной ризы, не боясь человеческой немощи, но веруя в Бога. Нет никакой тебе нужды в привесках и нашептываниях, вместе с которыми входит лукавый, привлекая к себе от легковерных благоговение, должное Богу. Дай своему младенцу Троицу — сие великое и доброе хранилище
Він сказав про посвяту, а не про хрещення. Ми, євангельські християни так і робимо. Григорій Богослов навіть до прикладу Анну, яка посвятили Самуїла Господу. Та ми уже не раз в цій темі говорили що ми посвячуємо наших дітей Господу.
Юра, в катехизмі записано: 1252 Практика хрестити малих дітей є споконвічною традицією Церкви. Про неї є виразні свідчення від другого сторіччя. Цілком можливо, що від початку апостольського проповідування, коли цілі «доми» приймали Хрещення (Пор. Ді. 16, 15. 33; 18, 8; 1 Кор. 1, 16.), також хрестили дітей (Пор. Конгрегація віровчення, Інструкція «Pastoralis actio», 4.).

Тобто сама історія говорить що хрещення дітей це не апостольське вчення і не вчення перших християн. Писання говорить Еф.2:20 збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос.. Отож, це вчення, не на основі апостольській.

Без посвяти й немає хрещення. Ритуал посвяти, як початкова стадія. Й чим скоріше людина вирішить посвятити себе Богові чи своє дитя, тим й краще, за словами Григорія Богослова.

Не зрозумів, звідкіля такі висновки, що не на апостольській основі.

Бо почитав трохи історії 1 і 2 ст. не знаходжу щоб так вчили. Тому і вас спитався покажіть хто так вчив? Я бачу що не Писання, ні апостоли, ні ранні християни так не вчили.

Ви маєте свідчення, що Апостоли чи ранні християни вчили не хрестити малих дітей?
До того ж самі навели параграф з КАТЕХИЗМУ про виразні свідчення від другого сторіччя. Те, що не вказано конкретно яке свідчення і від кого, не є для мене підставою не вірити Церкві, що такі були.

Та я ж навів був три приклада. А ви не одного. То покажіть, хто у першому і другому столітті так вчив.