Як не пишу? В кожній гілці форуму, яв якій дописую, щось та пишу...

Дивіться далі.

@Священики Старого завіту мали обов'язок приносити до жертівника жертву за гріхи народу.
І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів. А Він (Христос) за гріхи світу приніс жертву один раз... Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується. (Євр.10:11-14)
А хто вступив у Новий завіт з Христом, той приймає священство від Самого Бога:
Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою, новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє, маємо й Великого Священика над домом Божим, то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою! (Євр.10:19-22)

...ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані! (1Петр.2:9-10)@


А тепер
і буде їм священство установою вічною. (Вихід 29:4-9)
Так священство вічне.

До речі в Старому Завіті також сказано про Царственне Священство - народ Божий

Книга Исход > Глава 19 > Стих 6:
а вы будете у Меня царством священников и народом святым; вот слова, которые ты скажешь сынам Израилевым.

Що скажете? Первинний Ізраїль - модель християн,всі бо духвоний спадок віри Авраама.
Отже і народ Ізраїльський, тобто люди покірні Богу, були царственним священством. Але також серед них був спадковий рід священників і левітів. Та цей спадок пройшов, і тепер рукоположені з Царственного Священства - є також священниками. рукоаположення - це спадкування духовне.

І знову мушу нагадати, що вони (таїнственні священики) мають священичі функції:


а ми, нерокуоположені, нива господня маємо інші функції (бо різні дари).

III. СЛУЖИТЕЛИ СВЯЩЕНСТВА ИИСУСА

Ни в одном тексте НЗ руководители Церкви не называются священниками. Молчание Писания обусловливается тем фактом, что Иисус не употребляет этого слова применительно к Себе и к Своим ученикам; трудно сделать из этого какой-либо определенный вывод. Иисус приобщил Свой народ к Своему С. В НЗ, как и в ВЗ, это С. народа Божия не может осуществляться на деле иначе как через служителей, призванных Богом.

1. Иисус призвал Двенадцать, чтобы доверить им ответственность за Свою Церковь. Он подготовил их к служению Слова. Он им передал нек-рые из Своих полномочий (Мф 10.8,40; 18.18). В последний вечер Он вверил им Евхаристию (Лк 22.19). Таково особое приобщение к Его С.

2. Апостолы следуют по Его пути. Для продолжения своей деятельности они, в свою очередь, ставят ответственных людей. Нек-рые их них называются Старейшинами (греч ???????????), откуда наше слово - пресвитеры (Деян 14.23; 20.17; Тит 1.5). Мысли Павла об апостольстве и о харизмах приводят его к идее С. Служителей Церкви. Он дает священнические наименования ответственным членам общин: «домостроители тайн Божиих» (1 Кор 4.1 сл), «служители Нового Завета» (2 Кор 3.6). Он называет апостольскую проповедь литургическим служением (Рим 1.9; 15.15 сл). Здесь исходная точка последующих истолкований предания о священническом служении. Итак, С. не образует никакой привилегированной касты. Оно не посягает ни на уникальное С. Христа, ни на С. верных. Служа тому и другому, оно представляет собою один из видов посредничества, необходимого при служении народу Божию.

Також Ви говорили, що я про таїнства багато говорю Ап. Павло також про тайну говорив. Наприклад про тайну Божественності христа:


Так, що тїнства є. Є таїнства обрядові (7 тайн, до речі дві з них признають протестанти і це не помилка)...
Також є тайни правд віри, про які говорив ап. Павло - Свята Трійця, наприклад, для нас та навіть длля ангелів тайна... бо зрозуміти розумом створіння навряд чи вдасться [url]повністю[/url] суть самого Творця...

Добре, кого мав автор до євреїв ( я не думаю що це послання писав Павло) на увазі "отців"?


Ви ж самі сказали "попередники" тобто із слів у Євр. 1.1 це ті що у минулому, а не ті що живуть?


А чому не сказати це пастор або пресвітер Юрій?

До євреїв 7:11-14 11 Отож, коли б досконалість була через священство левитське, бо люди Закона одержали з ним, то яка ще потреба була, щоб Інший Священик повстав за чином Мелхиседековим, а не зватися за чином Аароновим? 12 Коли бо священство зміняється, то з потреби буває переміна й Закону. 13 Бо Той, що про Нього говориться це, належав до іншого племени, з якого ніхто не ставав був до жертівника. 14 Бож відомо, що Господь наш походить від Юди, а про це плем'я, про священство його, нічого Мойсей не сказав.

До євреїв 7:23-28 23 І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм, 24 але Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має. 25 Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись. 26 Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса, 27 що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе. 28 Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки!

Як бачите 1. Священство у прямому розумінні передавалося тільки через "левитське коління"
2. Священство було доки існував Закон.
3. Уже якось не чесно Вихід 29 берете із тільки слова із 9 вірша, а де слова із 1-8.

(Євр.4:14-16) Читайте дальше!
14 Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, тримаймося ісповідання нашого!
15 Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха.
16 Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать.

1. Ми маємо Первосвященика І.Х.
2. Ми маємо приступати до престолу благодаті.

Якщо так розуміти, то все життя таїнство, а молитва хіба не таїнство? Про Христа то зрозуміли що це таїнство, бо не було скільки б дискусій.

У нас так і говорять що це таїнство, а чому, я не знаю.

Інтересно, а чому їх є сім, так у такому смислі можна всі сто знайти.

Бо неможите цього з допомогою Писання пояснити,та узгодити з іншими місцями Біблії.от тому то й тайна.А тайна панове,це темрява.Тому Христос приніс світло.Не забувайте проце.Ніяких тайн сьогодні неіснує,там де правдиве світить світло.Шукайте-той знайдете.

Значить із ваших слів Павло ходив у темряві, бо він її до кінця або сам не зрозумів, або нам не відкрив. Еф.5:32 Ця таємниця велика, а я говорю про Христа та про Церкву!

І взагалі тут мова йшла не про це, а чому те що Церква називає "таїнство" вона рахує за таїнство.

@16 Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать.

1. Ми маємо Первосвященика І.Х.
2. Ми маємо приступати до престолу благодаті.@

Так ми і приступаємо - до Євхаристії.

Але все-таки зібрання вів один чоловік, якому Ісусом Христом були доручені священичі функції.
По традиції таких людей названо священиками, як аналог старозавітньому священству.
Це ж не значить, що всі інші християни не священики. Чому б нам відкидати таку традиційну назву? Якщо так в Церкві заведено, нам же це не мішаає бути спасенними...

А про отців. Якщо ап. Павло говорив про тих, що були отцями. Називав! їх отцями, то що в Старому Завіті можна було називати отцем, а тепер ні? Чи в Старому Завіті Бог не був єдиним Отцем для всіх?

Книга К Римлянам > Глава 15 > Стих 8:
Разумею то, что Иисус Христос сделался служителем для обрезанных -- ради истины Божией, чтобы исполнить обещанное отцам,

І все таки я не розумію чому священики у католиків звуться "отцями". Ап.Павло називав отцями тих, що були отцями народу, які вже давно померли. Але ж Сам Христос навчав не називати нікого отцем на землі, читаймо:
6 І люблять вони (себто фарисеї) передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах, 7 і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю! 8 А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати. 9 І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі. 10 І не звіться наставниками, бо один вам Наставник, Христос. 11 Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде! (Матв.23)
Тобто Христос перш за все наголошував, щоб ніхто не видавав себе за учителя чи отця чи наставника, а щоб хто найбільший - був слугою. У католиків ця заповідь явно порушується - я не розумію, чому?

"не видавав себе за учителя чи отця чи наставника, а щоб хто найбільший - був слугою. "

Не видавати себе за учителя і бути вчителем Слова Божого - це дві різні речі...
Я розумію, що багато людей любить почесті... Це їх проблема. Інші ж у католицькій Церкві просто хочуть бути священиками, проповідувати... Вони не горді і приймають обряд як він є...

Я, наприклад, ще не бачив священика, який би комусь з вірників казав - "Ти маєш звертатися до мене "отець....". Це така традиція та й усе... Передивіться уважно цю гілку форуму і побачите, що ап. ҐПавло також вказував першим християнам, що в них є багато наставників, "та отців у Вас небагато". В тих рядках не йдеться про прабатькіів Ізраїлю...

Так що ця традиція мене не зачіпає. Так як і назва "священик", оскільки католицькі пастирі мають священичі функції, про які ми вже говорили...

Я б скоріше ліквідував приставки "преосвященний", "ваше святейшество" і т.д.
Але це не в моїй компетенції.Моє завдання приводити людейдо Бога, своїм життям показувати, що в мені живе Христос (хоч це далеко не все вдається зробити досконало)...

Ну так, ап.Павло тут сказавши: Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію... Тож благаю я вас: будьте наслідувачами мене! (1Кор.4:15-16), мабуть, давав зрозуміти, що він є немов отцем для тих, хто почув через нього вістку про Христа і над ким він трудився, щоб наслідували його.
Ще ап.Павло говорив галатам: "Дітки мої, я знову для вас терплю муки породу, поки образ Христа не відіб'ється в вас!" (Гал.4:19)
Тому я ще можу зрозуміти, коли ми називаємо отцем того, хто терпів за нас муки породу, хто привів нас до Христа, але й тоді отець матиме гідність називати нас дітками своїми.
Але ж водночас ап.Павло застерігав коринтян: А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів. 13 Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'ятий за вас? Чи в Павлове ім'я ви христились? 14 Дякую Богові, що я ані одного з вас не христив, окрім Кріспа та Гая, 15 щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у ймення своє. (1Кор.1:12-15)
І далі ап.Павло ще категоричніше принижує себе: 4 Бо коли хто каже: Я ж Павлів, а інший: Я Аполлосів, то чи ж ви не тілесні? 5 Бо хто ж Аполлос? Або хто то Павло? Вони тільки служителі, що ви ввірували через них, і то скільки кому дав Господь. 6 Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, 7 тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить! (1Кор.3:4-7)
Як бачимо, тут він називає себе лише служителем, а Бога - Отцем, бо родить Він.

Правильний Ви приклад навели. В цьому плані не можна собі називати духовних лідерів. Оце те, про що говорив Ісус. І думаю, що ці його слова були записані в Євангелії якраз через цю проблему, яку показав ап. Павло.
Бо бьагато сказаного Ісусом і Ним зробленого не було записано, як казав ап. Іван...


"Якщо Бог каже, що священство буде установою вічною, то чому тоді у більшості протестантських церквах немає священиків?"

Біблія написана для простих людей. Так кажуть суботники, що не потрібно людям пояснювачів Святого Письма... Кожна людина здатна сама його розуміти.
Так, я як проста людина, читаю цей рядок і бачу, що священство Богом закладено назавжди. І Ісус Христос продовжив його в Собі (вічний архиєрей по чну Мелхиседека), а також надав священичі функції апостолам, а через них пастирам. Тому ми пастирів називаємо священики.

Це чиста логіка.

Вони є аналогам старозавітніх священиків, бо вже не приносять жертви, як ті, а беруть участь у здійснені Таїнства Євхаристії - протягнутої крізь віки Жертви Ісуса Христа. Він помер тоді, але ця смерть(і воскресіння) містично
діє у всі віки омиваючи гріхи людей і спасаючи їх.