Коли вчаться - то добре. "Чужого навчайтеся і свого не цурайтеся."
Коли заставляють вчитися у перерозвинутих, то біда.
А в чому полягає власне твій досвід, у біганні за коровкою, яка краще
доїться? Мовчали би у ганчірочку....

Так, я бачу відбувається підміна понять... Ніхто не заставляє ні у кого вчитися. Тим більше у мене. Якщо ти говориш від імені українського народу то не переключайся на особистості.

Я не говорю від імені українського народу, ти - не особистісь!
Нема проблем?

А хто я?

1.Ніхто. 2.Прах.3.Пар, що появляється на короткий час.
За американською звичкою, можеш вибрати одне з багатьох.

Чи може бути прах корисним для суспільства? Чи бути корисним не важливо?

Догматичною думкою стверджуєься, що задача християнця полягає у збиранні багатства на небі. Багатство на небі є корисним тільки для збираючого.Отже сам догмат відкидає потрібність корисності для суспільства. Тільки для своїх (по духу) і для себе. Люби ближнього, як самого себе, але при цьому у небесній сфері дбай тільки про себе.
Памятай, що з тих, хто біжить на ристалище, тільки один отримає нагороду. Отже, коли біжиш, люби ближнього свого, но будь першим на фініші. Цікаві розсудження. Так і живуть.

Ти все зрозумів неправильно. Бути корисним для суспільства потрібно, бо догма християнського вчення, це на першому місці Бог, потім ближній, і лише потім "Я". Ближнім може бути будь-хто, навіть твій ворог. Христос вчить любити ворогів, як самого себе.
Першим прибігти означає бути найнижчим серед братів, хто є найнижчий - той прибіжить першим.

Сумнівно...

А суспільство на якому місці?

Ти вже вище Христа у своїх заявах про любов до ворогів. Бо Христос казав, що ближній-то той, хто зробив тобі милість.

Смішні і наївні слова.Якби то було так, то релегійні вожді відказувалися би від свого керівничого положення і не було б карєризму серед христитянців.

Христос сказав так (цитую по пам"яті): хто хоче бути вищим у Царстві Небеснім - будьте нижчим на землі. Але керувати церквою, це не означає возвишатися над іншими братами, першим керівником Церкви був апостол Павло фактично, він не раз себе унижав і називав себе найменшим серед братів, але він мав владу облічати, наказувати, керувати. Бути пастором, це в першу чергу, бути послушним Богу, а також присвятити своє життя церковній роботі, тобто заради інших людей.
Ближнім не обовязково той хто робить милість, тим більше такого в Біблії ніде не написано. Написано (поправте якщо помиляюсь будь-ласка) допомагати найперше своїм рідним (батькам), потім одновірцям, потім усім решту, в тім числі ворогам. Ближній - це той з ким ти спілкуєшся, працюєш, стикаєшся, живеш тощо. Тобто, суспільство. Я знаю таких людей які не тільки гроші, але й життя віддали для допомоги бідним: відкривають будинки для безпритульних, організовують обіди для голодних і т.д. Це приклад бути корисним для суспільства.

Цитую долслівно: Мт.20:26-27, Мр.9:35,Мр.10:43-44.
Про Царство Небесне хіба що непрямо, посередньо. Та меньш з тим!

Не зменьшуючи заслуг ап.Павла як одного з виконавців Божих планів
по будівництву Церкви, хочеться спитати: Цікаво, а ті 12 апостолів чим керували? Чи не виходить з твоїх тверджень, що у Царстві Небесному вони вище Павла?
І те , що першим керівником Церкви був ап. Павло яке має відношення до зажерливості сучасних керівників, число яких тьма?

Може воно і так, тільки притча про доброго самарянина каже що ближній, це той, хто зробив тобі милість.
Визначення "спілкуешся, працюєш, стикаєшся,живеш." поступово звужує круг ближніх до дружини, дітей , батьків.
Дуже користолюбиве визначення, але користь притаманна сучасному християнству.

Я теж знаю таких людей. Я знаю людей з громади "Милосердя" , які не афішуючи свою корисність для суспільства, годують бідних і допомагають пристарілим, безпритульним, тощо. Може за твоєю теорією вони займуть місце у Царстві Небесному місце тих християнців,
які зробили собі з тієї справи бізнес?
Взагалі то і судження твої за корисність суспільству носять корпоративний характер.

1. Хто на скільки вищий буде у Царстві Небесному не залежить від висоти посади яку людина обіймає тут на землі. Навіть президент може бути вищим у ЦН за жебрака. Головне, його відношення до себе та інших людей. Джордж Вашінгтон, наприклад, відомий своїм самоприниженням, він один з усіх прихожан молився на колінах. Апостол Павло здобув такий авторитет також через самовідчуження. Хто возвеличується - ониженим буде, і навпаки, хто себе принужує - того Бог піднімає. І Там і тут на землі.
Для самарянина ближній був той що лежав на узбіччі дороги. Він не був його знайомим, чи тим більше рідним, і він не міг йому віддячити.
Не обовязково допомагати людям корпоративно, ми це можемо робити кожен день, хача б тим щоб усміхатися зустрічним людям.

Ну ось, так краще

Напеши мені ще хто був ближнім для того, хто лежав на узбіччі дороги.
Всі хто проходили мимо, чи таки тільки самарянин.