У нас так роблять і Господь неодноразово сціляв від невиліковних хвороб (коли лікарі були безсилі).

А яка то церква? І який результат?

п'ятидесятників, а про результат я непитала.

це ж саме важливе!

Процитую в тему пораду єпископа Антонія Сурожського, одного з моїх улюблених вчителів, про те як треба молитись, коли щось просимо:
" Но если слова, которые мы употребляем, не приобретают реальности в том, как мы живем, они останутся бессмысленными и не приведут ни к чему: они будут, как лук без тетивы, из которого невозможно пустить стрелу. Совершенно бессмысленно просить Бога о чем-то, на что мы не готовы сами. Когда мы говорим: “Господи, избавь меня от того или другого искушения”, и одновременно ищем, какими уловками нам до этого искушения добраться, рассчитывая, что теперь Бог настороже и силой вытащит нас из него, то у нас мало шансов на успех. Бог дает силу, но воспользоваться ею должны мы сами. Когда в молитве мы просим Бога дать нам силу сделать что-то в Его имя, это не значит, что мы просим Его совершить это вместо нас, поскольку мы слишком безвольны, чтобы проявить готовность действовать самим...

…Каждый из нас должен взять свой крест, и когда мы о чем-нибудь просим в молитве, это подразумевает, что мы и сами беремся за дело со всей силой, всем разумом и всем вдохновением, какие только способны вложить в свое действие, со всем мужеством и всей энергией, которые у нас есть. Кроме того, мы исполняем дело и со всей той силой, какую нам подает Бог. Если мы этого не делаем, то наша молитва – пустая трата времени. Это и означает, что слова “Господи, помилуй!” или любые другие слова, которые мы произносим, должны быть направлены на нас самих; ум наш должен быть сформирован словами, сообразен с ними, должен быть с ними в гармонии, наполнен ими. Сердце наше должно пропитаться ими с полной убежденностью и выражать их со всей силой, на которую мы способны; воля наша должна овладеть ими и превратить в действие. Таким образом, молитва и действие должны стать двояким выражением единого стояния перед лицом Бога, и самих себя, и всего, что вокруг. Иначе мы попусту тратим время. Какой смысл рассказывать Богу о чем-то неладном, а когда Он дает нам силы для борьбы – сидеть и ждать, пока Он Сам всё за нас сделает?" (з книги "Учитесь молиться" http://www.metropolit-anthony.orc.ru/uchites/a_main.htm )

Думаю, що так.
Він сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі!
(Матв.9:12)+ Мар.2:17 + Лук.5:31

ТРИ євангеліста поворюють слова Ісуса!

Хіба молитися варто про зцілення ДУШІ й тіла.

От зі мною подібне відбулось.
В мого брата були прищі на обличчі, та і зараз є. І через це він часто нікуди не хоче йти, нервується і т.д.
І колись я був попросив у Бога, щоб Він зробив так, щоб і в мене були прищі як в нього, бо в мене трошки характер інший, і я б прищі на обличчі сприйняв не так болісно як брат мій. Я думав що коли брат буде бачити мою поведінку, що я не комплексую, що я живу звичайним життям навіть із прищами, то тоді він(брат) зміниться, і вже не буде так переживати через свою погану зовнішність.
І пройшло пару днів,....в мене в роті збоку на щоці на рівні зубів вискочив прищ, так що болів навіть коли говорив, тим більше коли їв, десь так з тиждень він був. І десь на другий день після того, як він появився, я зрозумів, що я не того попросив, що прищі у брата то не основна проблема, і що так як я хотів, нічого би не змінилось.
І я вже був готовий піти на жертву, аби тіки помогти, а сталось по-іншому.
Ось так.

Віталек, а чи не краще було б молитися за сцілення брата від прищів? А взагалі, молитись можна за все! Якщо навіть ти просиш на шкоду собі, то Бог не дасть цього, що тобі не на користь.

Так,..бо я зрозумів що прищі то не головна причина......Причина глибше, в думках людини, вчинках....

Не можна так казати. Біблія про це пише інакше: Забаглось їм ласощів в пустинї, і стали скушати Бога в пустинї. Тодї дав їм, чого бажали, але післав знуреннє душам їх (Пс.105(106):14,15). А в російському перекладі пише: післав язву на душі їхні. Саме тому ми повинні допевнятися волі Божої, шукати її всім своїм серцем, щоби не просити на зло душі своїй. Це дуже важливо, і ми повинні це добре усвідомити, що просити Бога треба згідно з волею Божою, щоби не послужило на зло нам наше прохання. А для цього мусимо пізнавати волю Божу.

Повністю згоден! Хіба може батько послати дитині каменя замість хліба? Навіть якщо вона в незнанні просить каменя! Тим більше, Отець наш Небесний!

На що було би схоже наше життя, якби Господь відповідав на всі наші молитви так, як ми того бажаємо? Мабуть, на хаос Насправді, Бог завжди віповідає (реагує) на наші звернення до Нього. Інколи Він нас лише слухає, але не вислуховує (рос. слышит, но не слушает). Слава Богу!

Бог вислуховує кожну молитву але краще знає чого нам треба а що може зашкодити і не вчімось тільки проси а й дякувати Богові

Це моє перше повідомлення в цьому сайті. Тяжко сказати, що я ревна християнинка. Але я відчуваю потребу в Бозі. Стосовно теми: За що можна молитися? Чи все можна просити? То ось, що я хочу сказати. В свій час я зазнала багато страждань у своїй сім"ї. Батько п"яниця, старший брат пішов його шляхом. Вдома весь час п"яні "морди" і надодачу ненависть між братом і татом. Все це продовжується і до сьогодні. Одного дня, я пообіцяла Богові ніколи не просити у нього грошей. Погодьтесь, саме гроші і матеріальний світ є тотожними речами. В час коли мені чогось дуже бракувало, я молилась лише за здоров"я родини, за навернення своїх найближчих. Зараз пишуче це повідомлення мені надивовижу добре, бо я ніколи це нікому не говорила! За що можна молитися? А чого нас вчить Біблія!? Любов, примирення.