Тут цікаво було би ще обговорити соціальну сторону релігійного фанатизму, на що звернув увагу Євген. Наприклад, коли з релігійних міркувань хтось забороняє дитині ходити до школи тощо. Таких прикладів я щоправда не знаю, але слухаючи розповіді про якість теперішньої шкільної освіти, я навіть не можу сказати, що краще, тобто чи не отримає дитина в домашніх умовах вищий рівень освіти, ніж дається сьогодні у школі.
(я щиро сподіваюся, що всі зрозуміли, що це гіркий жарт)
Правда, тут відсутні будь-які релігійні чинники, а радше мова йде про доцільність.
Окремі релігійні течії не дозволяють робити операції з переливання крові (бо думають, що у крові людини є душа). Але й це не можна назвати релігійним фанатизмом, бо тут є і раціональне зерно: зараз стільки людей заражуються СНіДом через переливання крові, що лікарі вже сами шукають способи замінити цю процедуру.
Недавно був скандал на Рівенщині. У сімї віруючих людей померло одне за одним двоє дітей. Проти цієї сімї прокурор порушив кримінальну справу, звинувачуючи сімю, яку спіткало велике горе, у тому, що вони нібито з релігійних мотивів відмовилися від лікування.
Але виявилося, що жодних таких релігійних переконань у них не було, а не пройшли лікування ці діти тільки через відсутність грошей у цій багатодітній родині, яких у них вимагали у лікарні. Оце страшно, боляче за державу, яка не тільки не піклується про простих людей, а й переслідує за бідність і чесність.
Звинувачення у релігійному фанатизмі закінчилося нічим, але вивело на світло цинізм і черствість державних мужів, прокурорів, які завдали вбитій горем матері страшного морального удару. Добре, що ця матір є віруючою, і я думаю, що Господь підтримав її у цю страшну хвилину.
Але чи дасть відповідь перед Законом, перед судом цей цинічний прокурор? Мабуть, хіба тільки перед Божим.
