Джерело :: Молитви за померлих

Джерело https://forum.jerelo.info/

Молитви за померлих https://forum.jerelo.info/viewtopic.php?t=269	Сторінка 2 з 9

Надія	[ 31 жовтня 2006, 10:36 ]
Taj написав: А в інеті її нема, щоби переглянути? Повністю немає. Опис можна тут прочитати: http://www.impeto.ru/modules.php?name=N ... cle&sid=30 http://www.ozon.ru/context/detail/id/2683601/

Надія	[ 31 жовтня 2006, 10:38 ]
lightchild написав: А до чого Іван Хреститель до Івана - улюбленого учня? Ні до чого. Але ж там дуже цікаві речі про апокріфи, про дослідження архівів.

Надія

[ 31 жовтня 2006, 10:51 ]

Тарас написав:

Надія написав:

Тарас написав:

Іван в аду не проповідував.

Що Вам надає таку упевненість?

Писання, Надю. Я такого там не читаю.

Так, здається це з одного з апокрифів, але ж я схиляюся до думки, що не всі апокріфи - це підробка. Тому я й порадила прочитати книгу Петра Мельникова, який досліджував це питання.

Надія	[ 31 жовтня 2006, 17:37 ]
Сонячник написав: Але у мене є повна Біблія, видана в Брюселі у 1989 році, то там є повний текст 7 глави 3 кн. Єздри. Сонячник, це воно? http://www.rbo.ru/books/show/detail/?56 ... art=&cat=5

Сонячник

[ 31 жовтня 2006, 21:11 ]

У мене трохи не так виглядає. Але так як там написано, що передрукована з моєї (бо у мене справді Біблія видавництва "Жизнь с Богом", Брюсель, 1989), то можливо, що там теж є повний текст.

Я ту Біблію дуже довго шукав, і коштувала вона не дешево. Містить цікавий історично-довідковий матеріал.

Надія

[ 01 листопада 2006, 12:45 ]

Сонячник написав:

:)У мене трохи не так виглядає. Але так як там написано, що передрукована з моєї (бо у мене справді Біблія видавництва "Жизнь с Богом", Брюсель, 1989), то можливо, що там теж є повний текст.

Я ту Біблію дуже довго шукав, і коштувала вона не дешево. Містить цікавий історично-довідковий матеріал.

Ну подивимось, я вже її замовила. Я шукала в інеті саме видання 1989 року, навіть у букіністичних інет-магазинах немає...

Тойко

[ 02 листопада 2006, 18:33 ]

Надія написав:

але ж я схиляюся до думки, що не всі апокріфи - це підробка. Тому я й порадила прочитати книгу Петра Мельникова, який досліджував це питання.

Я тоже так гадаю, що не всі апокрифи є підробкою. Але отакі ось теми шось не дуже як на мене, бо якось не годен згадати, аби писалося про то в Біблії, шо померлим буде якась користь від молитов.

Іван Твердий

[ 03 листопада 2006, 10:30 ]

Надія написав:

Подивіться 2 Маккавейську 12 глава, вірші 41-45. Не цитую вірші, щоб не перекладати.

До речі: І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, і суджено їх згідно з їхніми вчинками. (Об.20)
Коли людина помирає її чекає суд (перший суд), навіщо її судити ще раз, на Великому Суді? Значить є сенс.
І друге...я зараз на скажу точно де цей вірш, але ви пам'ятаєте, що Іоанн Хреститель проповідував в аду...навіщо?

Звичайно, можна обсудити це питання - чи потрібно, чи варто молитися за померлих. Адже, якщо є люди, які вважають за потрібне молитися за померлих, то мабуть вони мають якісь підстави.
Тож давайте заглянемо у Біблію, щоби розібратися, як Слово Боже ставиться до цього питання. Бо Біблія - це єдиний аргумент, який повністю заслуговує на довіру.
До речі, згадане місце з книги Маковеїв - це єдине місце в апокрифічних книгах, яке власне і викликало недовіру до всіх решти апокрифічних книг Біблії і дало підстави говорити про їхню небогонадхненість. Причина цього - те, що ніде більше у Слові Божому ми не знаходимо подібних тверджень. На жаль, я не можу пояснити саме цього місця (були звичайно роздуми, які не можуть претендувати на якусь істину), але й не роблю поспішних висновків щодо сумнівів у богонадхненості цих чи інших апокрифів.
Місце з Обявлення не може бути підставою для того, щоби молитися за мертвих, бо написано, що суджено мертвих за ділами!!! їхніми (а не за молитвами).
А жодна книга, жодні філософські роздуми про милосердя Боже не можуть бути підставою для вчення, яке не має біблійної підстави.

Сонячник

[ 04 листопада 2006, 01:24 ]

Іван Твердий написав:

написано, що суджено мертвих за ділами!!! їхніми (а не за молитвами).

Справді, багато місць Біблії підтверджують, що Бог судитиме за ділами:
1Петр.1:17 І коли ви Отцем звете Того, Хто кожного, не зважаючи на особу, судить за вчинок, то в страху провадьте час вашого тимчасового замешкання.
Звісно, поки Господь дає нам життя, доти ми маємо шанс покаятися, народитися згори, освятитися... і коли покинемо тіло - отримаємо згідно наших вчинків.

Надія	[ 25 грудня 2006, 18:19 ]
Тарасе, а що Ви скажите на це? Цитата: 1-е Петра 3 19 Яким Він і духам, що в в'язниці були, зійшовши, звіщав;

Сонячник

[ 25 грудня 2006, 23:01 ]

Я не Тарас, але думаю, що тут говориться що Христос звіщав живим людям (духам, що у вязниці - себто в тілі)... хоча далі пише: вони колись непокірливі були, як їх Боже довготерпіння чекало за Ноєвих днів, коли будувався ковчег, що в ньому мало, цебто вісім душ, спаслось від води.... цікаво...
... а далі написано й так: Того образ, хрещення не тілесної нечистости позбуття, але обітниця Богові доброго сумління, спасає тепер і нас воскресенням Ісуса Христа
А як спасуться ті померлі що не давали обітниці служити Богу?

Тарас

[ 26 грудня 2006, 14:42 ]

Відносно того місця, що ви мені зацитували, Надю, то я його розумію так: Христос зійшов в шеол і звіщав тим померлим, які в час ноєвих днів "приняли суд за тілом". Тобто там були люди, які, коли почала йти вода, каялися, визнавали своїх гріхи і своє неправильне положення перед Богом, але все ж потерпіли суд за тілом. Тому Христос зійшов в шеол і проповідував їм. Але це не означає, що в шеолі хтось може покаятись перед Богом. Покаяння в шеолі вже не має сили. Про це свідчить розповідь Христа про багача і Лазара. Багач не просив, щоб Лазар пішов і просив його рідних молитися за нього.
До того ж в старому заповіті є сильний праобраз на те, про що написано в посланні Петра: Коли хто вбив кого ненароком, то він мав втікти в місто-сховище і чекати там до смерті великого священика (первосвященика). Якщо хтось приходив туди і звіщав йому про смерть первосвященика, то він ставав вільним і ніхто не міг йому помститися.

той, кого любить Ісус

[ 16 жовтня 2007, 15:56 ]

А що там, за завісою?
Стан людини після смерті – це питання, яке в усі часи приваблювало своєю загадковістю, в результаті чого виникло багато теорій, які так чи інакше впливають на свідомість людини, особливо в похилому віці. На сьогодні найбільш розповсюдженими є такі версії відносно цього питання. Одні, атеїсти, під смертю мають на увазі кінець всього, тому передсмертний стан у них відзначається особливою агонією. Інші, також атеїсти, але більш прогресивні, крадькома слідкують за діяльність науковців типу організації „Клондайк” в надії на те, що в майбутньому їх „воскресять” за допомогою наукового методу. Ще інші, прихильники східних релігій, розраховують на певне перевтілення в залежності від результату оцінки їхнього життя. Переважають добрі вчинки - потраплять в наступному житті в багату сім'ю , якщо ж злі - прийдеться відбувати покарання в образі тварини. Саме з цієї причини в Індії звичайнісінька корова вважається священною і недоторканою, бо в ній індуси вбачають „невдаху” з минулого, якому добряче не пощастило. Це теорії, які існують за межами християнства.
Звичайно, позиція християн щодо цього питання є чітко визначеною: ми віримо, що є воскресіння, бо й сам Христос воскрес. В Святому Письмі описується випадок, коли до Ісуса підійшли саддукеї (раціоналісти того часу, які відкидали воскресіння мертвих), з метою переконати Христа в тому, що після смерті майбутнього нема, на що Він так відповів: ,.А про воскресення померлих хіба не читати прореченого вам від Бога, що каже: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих" (Єв. від св. Матвія 22:31,32). В іншому місці Ісус дає чітке запевнення всім віруючим: „Я воскресіння і життя. Хто вірує в Мене, - хоч і вмре, буде жити” (Єв. від св. Іоана 11:25). Отже, майбутнє є. Тільки відносно того, в який саме момент відбувається перехід до іншого світу, в християнстві на сьогодні існують три різні погляди. Перший полягає в тому, що відразу ж після смерті відбувається чіткий розподіл: добрі – в рай, погані – в пекло. Другий передбачає ще існування так званого чистилища, до якого потрапляють люди, які виявилися не настільки добрими, щоб бути в раю, але й не настільки поганими, щоб бути в пеклі. В даному випадку чистилище відіграє дисциплінарно-виховну роль. Прихильники третього погляду порівнюють смерть зі сном, з якого Господь розбудить, тобто воскресить людей під час Свого Другого приходу на нашу землю.
Щоб визначити, який з цих поглядів є істинним, пропоную звернутись до Святого Письма: „Оце ж воля Мого Отця, – щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, – і того воскрешу Я останнього дня” (Єв. від св. Іоана 6:40). Ці слова Ісуса спонукують замислитись над істинністю миттєвого розподілу до раю чи до пекла. Адже виходить нонсенс - людина, скажімо, перебуває вже довгий час в раю, і тут їй треба повернутись в домовину, щоб воскреснути під час Другого приходу Христа. Для захисту гіпотези про миттєве переселення і, в подальшому, вічне перебування в раю чи в пеклі, також використовують притчу про багатого чоловіка і Лазаря (Єв. від св. Луки 16:19-31), де образно змальований діалог між Авраамом, який знаходився в раю, та багатим чоловіком, який опинився в пеклі. Вже сама наявність діалогу є вагомим аргументом на користь того, що це є притча і не більше. Уявімо, для прикладу, яким би було перебування в раю матері, яка б постійно бачила свого сина, хай і неслухняного, що весь час благально просив би в неї хоч бодай краплину води? В книзі пророка Ісаї ж написано: „Бо ось Я створю нове небо та землю нову, і не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце!” (Ісаї 65:17).
Хто уважно досліджує Біблію, може зауважити, що Бог свого часу раз і назавжди знищить гріх і тих, хто його настільки полюбив, що став єдиним цілим з ним. „Бо ось наступає той день, що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою, – і спалить їх день той, який наступає, говорить Господь Саваот, Який не позоставить їм кореня, ані галузки” (Малахії 4:1). Дію Бога відносно гріха і грішників можна порівняти з операцією лікаря-онколога, завданням якого є повна ліквідація злоякісної пухлини з-поміж здорових органів тіла. Автори Євангелій, описуючи життя Ісуса Христа на землі, згадують факти, коли Ісус воскрешав людей. Пропоную розглянути відомий випадок воскресіння Лазаря. „Друг наш Лазар заснув, – та піду розбудити його.” А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, видужає". Та про смерть його мовив кус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже. Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар.” (Єв. від св. Іоана 11:11-14). Христос, як бачимо, не сказав учням, що йде викликати чи відкликати Лазаря з раю, пекла чи чистилища, а просто пішов розбудити його зі смертного сну. Що цікаво, що саме таке розуміння стану померлих існувало в біблійні часи. Ось лише декілька прикладів. Патріарх Йов свого часу сказав: „Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свого я Бога побачу, сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі...” (Йова 19:25-27). Пророк Ісая: „Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло, тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя - це роса зцілень, і земля викине мертвих. Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде. Бо Господь ось виходить із місця Свого, навідати провини мешканців землі, кожного з них, - і відкриє земля свою кров, і вже не закриє забитих своїх!” (Ісаї 26:19-21) В книзі пророка Даниїла. яка відома відкриттям майбутніх подій, зазначено: „І багато хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту” (Даниїла 12:2). В цьому ж розділі пророку Даниїлу було сказано: „А ти йди до кінця, і відпочинеш, і встанеш на свою долю під кінець тих днів” (Даниїла 12: 13).
В часи Нового Завіту продовжувало існувати таке ж саме розуміння. Ось слова апостола Павла: „Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, – раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона – і мертві воскреснуть, а ми перемінемось!” (І Кор. 15:51, 52) „Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть померлі в Христі, потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і гак завсіди будемо з Господом” (І Сол. 4:16,17). Читаючи дані рядки, у когось мимоволі виникне логічне питання - де перебуває душа людини під час смертного сну? Щоб об'єктивно відповісти, пропоную проаналізувати початковий процес створення Богом першої людини. „І створив Господь Бог людину з пороху земного. 1 дихання життя вдихнув у ніздрі її. - і стала людина живою душею” (Буття 2:7). Виявляється, що душа в людині є тільки тоді, коли дихання життя, дане Богом, поєднується з тілом. Мудрий Соломон в книзі Екклезіаста 12:7 описує смерть, як зворотній творінню процес: „І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!” При Другому приході Ісуса Христа відбудеться процес схожий з початковим актом творіння, і ми віримо, що Бог має силу дати життя мертвому тілу, в якому б стані воно не знаходилося.
Отже, Біблія розкриває стан померлих, як смертний сон. Саме такою є позиція Святого Письма відносно даного питання. Чесно кажучи, ця позиція є не тільки істинна, а й досить гуманна. Коли ми ввечері засинаємо, то не відчуваємо плину часу, і наступним моментом, який ми свідомо сприймаємо, є наше пробудження вранці. Аналогічна ситуація з станом померлих. Незалежно від того, чи людина померла сьогодні, чи тисячу років тому, наступним моментом після того, як перестало битися її серце і припинилося дихання, буде воскресіння під час приходу Ісуса Христа на нашу землю.
Підводячи підсумок, пропоную розглянути ще одну біблійну історію - воскресіння Ісусом Христом дочки старшого синагоги. До речі, в цьому уривку гармонійно поєднується все вищесказане. „А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: „Не плачте, – не вмерла вона, але спить!” І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона. А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: „Дівчатко, вставай!” І вернувся їй дух, – і хвилі тієї вона ожила” ( Єв. від св.Луки 8:52-55).

ГАЗЕТА ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ „ЧЕРНІВЦІ”

Тарас

[ 18 жовтня 2007, 19:53 ]

Роздуми цікаві, але в мене є питання, відповіді на які дана стаття не дає. Ось декілька:
1. Про що говорив Ісус, коли казав до розбійника. "Сьогодні будеш зі мною в раю".
2. Роз’ясніть історію (по вашому притчу) про багатого і Лазаря.
3. Як розуміти те, що ворожка за часів Саула викликала Самуїла.
4. Як зрозуміти те, що Іван бачив душі померлих святих.

той, кого любить Ісус

[ 22 жовтня 2007, 10:04 ]

Тарас написав:

Слава Ісусу Христу!
1. Грецька мова досить специфічна через відсутність у ній ком. Згадаймо відому російську фразу "казнить нельзя помиловать", яка при перекладі отримає форму, залежну від позиції того, хто перекладає.
Грецькою текст Луки 23:43: "Поправді кажу тобі сьогодні ти будеш зі мною в раю".
Bважаю, що даний текст потрібно розглядати в контексті всього Святого Письма, де за словами Ісуса Христа (Луки 11:11-14, 8:52-55), апостолів (1Кор. 15:51-52), пророків (Ісаї 26:19-21, Дан. 12:2,13), смерть вважається сном, з якого Бог має владу підняти.
До речі, щодо вищезгаданого тексту євангеліста Луки - Ісус Христос ні в п'ятницю, ні в суботу, ні в неділю вранці ще не був в раю: "Говорить до неї Ісус: "Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця." (Іоанна20:17)
2. Якщо б притча про багатого і лазаря ("Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував. Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому... Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали. І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!... Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас. А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання! Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх! А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються. Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри! (Луки 16:19-31), була б ральністю, а не притчею, то ось як виглядало б майбутнє:

Лежить гігантський Авраам, на животі якого розміщений рай, куди доставляють вірних. Ситуація в раю вкрай напружена, бо поблизу знаходиться пекло. викуплені постійно споглядають муки грішників, і це триватиме вічно, бо диявол виграв велику боротьбу, бо Христос не витримав страждань і зійшов з хреста, чому і диявол отримав можливість існувати вічно на своїй пекельній території...
Що тут не так?
3. То був не Самуїл, а злий дух (спіритизм).
4. Душі - значить люди, мертвих ми зазвичай вважаємо трупами.
Жива душа - це завжди поєднання елементів землі з духом Божим. Коли люди помирають, то це до часу приходу Ісуса Христа, як і написано: "Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу." (1Кор. 15:22,23); "Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади" (Об'явл. 20:6); "І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми. А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне..." (Об'явл. 20:12,15); "А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга смерть!" (Об'явл. 21:8).
Це означає, що збудеться воля Божа - викуплені отримають Божий дар - вічне життя в Ісусі Христі, Господі нашім, а нечестиві - ті, хто відмовився від дару Божої благодаті - помруть назавжди, як і написано: "Душа, що грішить, вона помре." (Єзек. 18:4)

Сторінка 2 з 9

Часовий пояс UTC + 2 годин