І давайте спробуємо говорити те що знаємо, бо так каже писання.

Та чому невидимий. Якщо ви зробите добре діло, чи будите прагнути до святості, то як це можна не замітити.

Я думаю треба розділити образ Христа від нашого образа.

Грецьке слово "образ" (eikon - звідси "ікона") означає "портрет" або "зображення", тобто щось створене за зразком (prototypos - "першообраз, прототип") і що має подібність зі зразком, хоча й не тотожне останньому по природі.

Кол.1:15 Він є образ невидимого Бога....
Пояснення:
Колосские лжеучители низводили Христа в разряд тварных существ, и Апостол в опровержение такого взгляда на Христа изображает Его здесь как образ Бога невидимого. Человек есть также образ Божий (Быт 1:26), но Христос есть первообраз, ни в чем не отличающийся от существа Отца, иначе сказать - Единосущный Сын Божий (самое слово eikwn, по объяснению Иоанна Златоуста, указывает на полное, совершеннейшее сходство с Отцом). - Невидимого. Отсюда надо заключить, что Ап. имеет в виду Христа тоже как невидимого, в состоянии до Его воплощения. "Если Бог невидим, то и образ Его также невидим, потому что в противном случае Он не был бы образом" (Златоуст) [Преосв. Феофан говорит: "и в воплощении Бога Слова невидимое Божество не сделалось видимым, а только присутствие его стало как бы осязаемо познаваемым, но все же мысленно, а не видимо"]. - Рожденный прежде всякой твари. Если Христос рожден и, следовательно, существовал прежде, чем начала свое бытие тварь, то, значит, Он вечен, Он - Бог.

Це ви про тіло? Я просто не розумію, як воно може стосуватися образу Божого.

А що ж тут незрозумілого, коли написано чорним по білому.
І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. (Бут.1:27)

А після гріхопадіння читаємо Бут.5:3 І жив Адам ....та й сина породив .....за образом своїм...

"По образу люди створенi а по подобi створюються"..

Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою (Буття 1:26)
Чому в Біблії вказані дві Божі ознаки: образ Божий і Його подоба. Чому не обійтися чимось одним, якщо воно одне і те ж. Очевидно що не одне і те ж. Образ це форма, подоба це її наповнення.

.Маєте чудову можливість переконатися як одна помилка тяне за собою іншу.

Невже Біблія не подає чітко та однозначно що образ та подоба Бога це одне і теж.

Якщо це одне і теж, тоді чому написано окремо образ Божий і подоба Божа?

Хотів би також зупинитися на чоловічому і жіночому, що міститься в образі Божому.
І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. (Бут. 1:27)
Як бачимо про подобу тут уже нічого не говориться, вона одинакова [духовна]. Відноситься чоловіче і жіноче саме до образу. Й хоч Бог в жодному випадку не є образом людини, згідно вчення Церкви досконалості» чоловіка і жінки віддзеркалюють щось Із безконечної досконалості Бога.

Усвідомлення жіночого й чоловічого начала є необхідним в осмисленні поступу людини у її становленні. В цьому контексті головними ознаками цих начал є: віра -- чоловіче, розум -- жіноче.
Розумове осмислення (зовнішньо/відчуттєве) прерогатива жіночого начала. Саме жінка побачила й засмакувала себто оцінила ззовні, і стала причетною до прийняття рішення (Бут. 3:6). Чоловік же має покладатися сугубо на віру у Боже Слово (Бут. 2:16). Себто людина як чоловік і жінка, наділена здатністю вирішувати, будучи дотичною до внутрішнього духовного (віра) і до зовнішньо/відчуттєвого (розум).

Самореалізація людини, -- як придбання досвіду втілености. Саме жінка є тою, через котру реалізовується цей досвід. Людина така, що має свій початок але не має кінця і її звершення це досконалість у Господі (Матвія 5:48). Але людина повинна пройти певні етапи свого становлення(первісний, історичний, есхатологічний), що і є досвідом втілености, що через жінку.

Якщо спробувати осягнути чоловіче й жіноче в Божественій глибині, очевидно це буде могутність і любов.

До речі, коли Апостол говорить про правдиву Божу любов, чи не знаходимо ми в її ознаках саме материнство.

Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,
не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,
не радіє з неправди, але тішиться правдою,
усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
Ніколи любов не перестає! (1-е Кор. 13:4-8)

Хто іще може так любити окрім МАТЕРІ !!?

А чоловіче і жіноче в Божій глибині це розум Божий і мудрість, які в результаті свого єднання являють любов Божу, яка народжує Слово.

Звичайно образ і подоба не одне й те саме. Навіть не з огляду на те, що окремо написано, а тому, що людина сотворіння РОЗУМне. Саме в людині закладений інтелектуальний потенціал Творця. Як уже говорилось, образ тварини божественим не є. Бо лапи й копита, крила, присоски різні не придатні для їх творчого використання, лишень як спосіб для існування..

Вчинивши перступ людина свій розум не втратила, тому й позостається за образом Божим.Але подоба людини змінена з духовної на плотську/тілесну. Людина, немов тварина, стала зодягненою у шкіряні одежі Бут.3:21, щосимволізують тлінну плоть..

Отже, образ Божий, -- це РОЗУМовий ТВОРЧИЙ потенціал. Подоба Його -- ДУХ.

Чому ви не слухаєте цих слів??Невже противник(євр)???

Не зовсім знаходимо. Бо мама в якій не буде жити Ісус не зможе так любити.

А САМОРЕАЛІЗАЦІЯ про яку ви пишите вище це одна з форм ДЕМОНІЗАЦІЇ.

Дух обітниці.705 Спотворена гріхом і смертю, людина залишається «образом Божим», образом Сина, хоч «позбавлена слави Божої» (Рим. 3,23), позбавлена «подоби».

Обітниця, дана Авраамові, починає ікономію спасіння, наприкінці якої Сам Син прийме «образ» (Пор. Ів. 1, 14;Флп. 2 7) і відновить його у «подібності» до Отця, повертаючи йому Славу, «животворного» Духа

Хотів би також зупинитися на чоловічому і жіночому, що міститься в образі Божому.
І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. (Бут. 1:27)Як бачимо про подобу тут уже нічого не говориться, вона одинакова [духовна]. Відноситься чоловіче і жіноче саме до образу.

Усвідомлення жіночого й чоловічого начала є необхідним в осмисленні поступу людини у її становленні

В цьому контексті головними ознаками цих начал є: віра -- чоловіче, розум -- жіноче.

Розумове осмислення (зовнішньо/відчуттєве) прерогатива жіночого начала. Саме жінка побачила й засмакувала себто оцінила ззовні, і стала причетною до прийняття рішення (Бут. 3:6)

Чоловік же має покладатися сугубо на віру у Боже Слово (Бут. 2:16)

Самореалізація людини, -- як придбання досвіду втілености. Саме жінка є тою, через котру реалізовується цей досвід

Людина така, що має свій початок але не має кінця і її звершення це досконалість у Господі (Матвія 5:48)

Але людина повинна пройти певні етапи свого становлення(первісний, історичний, есхатологічний), що і є досвідом втілености, що через жінку.

Якщо спробувати осягнути чоловіче й жіноче в Божественій глибині, очевидно це буде могутність і любов. До речі, коли Апостол говорить про правдиву Божу любов, чи не знаходимо ми в її ознаках саме материнство.Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,не радіє з неправди, але тішиться правдою,
усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
Ніколи любов не перестає! (1-е Кор. 13:4-8)cХто іще може так любити окрім МАТЕРІ !!?[/size][/color]