|
Чи встановив або затвердив Нікейський собор Трійцю як доктрину загальновизнаного християнства? Багато вважають, що так. Але факти говорять по-іншому.
У символі віри, проголошеному на цьому соборі, обстоювалися погляди щодо Божого Сина, які дозволили різним представникам духовенства вважати його якимсь чином рівним Богові Отцеві. Але корисно розглянути те, чого не було сказано у Нікейському символі віри. Згідно з опублікованим оригіналом, символ віри повністю звучав так:
«Ми віримо в одного Бога, всемогутнього Отця, творця усіх речей — видимих і невидимих;
В одного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, народженого від Отця, єдинородного, тобто від сутності Отця, Бога від Бога, світла від світла, правдивого Бога від правдивого Бога, народженого, не створеного, який є однією сутністю з Отцем, через Нього все почало своє існування, в небі і на землі, Який через нас, людей, і задля нашого спасіння зійшов, втілився, став людиною, був замучений і воскрес знову на третій день, зійшов на небо і прийде судити живих і мертвих;
І у Святого Духа».
Чи цей символ віри говорить, що Отець, Син і святий дух є трьома особами в одному Бозі? Чи говорить він, що вони є рівними у вічності, силі, становищі та мудрості? Ні. Тут взагалі немає формули «три в одному». Первісний Нікейський символ віри не встановив і не підтримував Трійцю.
Цей символ віри робить не більше, ніж прирівнює Сина до Отця як «одну сутність». Але у ньому нічого такого не говориться про святий дух. Там тільки говориться, що «ми віримо... у Святого Духа». Це не є доктрина загальновизнаного християнства про Трійцю.
Навіть ключова фраза «однією сутністю» (го·мо·оу́сі·ос) не обов’язково означає, що собор вірив у кількісну тотожність між Отцем і Сином. У «Новій католицькій енциклопедії» (англ.) говориться:
«Існують сумніви щодо того, чи на соборі збиралися підтримати кількісну тотожність сутності Отця і Сина».
Навіть якщо б на соборі малося на увазі, що Син і Отець є одним у кількісному відношенні, то це все ще не була б Трійця. Це були б тільки два Боги в одному, а не три в одному, як передбачується в доктрині про Трійцю.
Чи встановив або затвердив Нікейський собор Трійцю як доктрину загальновизнаного християнства? Багато вважають, що так. Але факти говорять по-іншому.
У символі віри, проголошеному на цьому соборі, обстоювалися погляди щодо Божого Сина, які дозволили різним представникам духовенства вважати його якимсь чином рівним Богові Отцеві. Але корисно розглянути те, чого не було сказано у Нікейському символі віри. Згідно з опублікованим оригіналом, символ віри повністю звучав так:
«Ми віримо в одного Бога, всемогутнього Отця, творця усіх речей — видимих і невидимих;
В одного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, народженого від Отця, єдинородного, тобто від сутності Отця, Бога від Бога, світла від світла, правдивого Бога від правдивого Бога, народженого, не створеного, який є однією сутністю з Отцем, через Нього все почало своє існування, в небі і на землі, Який через нас, людей, і задля нашого спасіння зійшов, втілився, став людиною, був замучений і воскрес знову на третій день, зійшов на небо і прийде судити живих і мертвих;
І у Святого Духа».
Чи цей символ віри говорить, що Отець, Син і святий дух є трьома особами в одному Бозі? Чи говорить він, що вони є рівними у вічності, силі, становищі та мудрості? Ні. Тут взагалі немає формули «три в одному». Первісний Нікейський символ віри не встановив і не підтримував Трійцю.
Цей символ віри робить не більше, ніж прирівнює Сина до Отця як «одну сутність». Але у ньому нічого такого не говориться про святий дух. Там тільки говориться, що «ми віримо... у Святого Духа». Це не є доктрина загальновизнаного християнства про Трійцю.
Навіть ключова фраза «однією сутністю» (го·мо·оу́сі·ос) не обов’язково означає, що собор вірив у кількісну тотожність між Отцем і Сином. У «Новій католицькій енциклопедії» (англ.) говориться:
«Існують сумніви щодо того, чи на соборі збиралися підтримати кількісну тотожність сутності Отця і Сина».
Навіть якщо б на соборі малося на увазі, що Син і Отець є одним у кількісному відношенні, то це все ще не була б Трійця. Це були б тільки два Боги в одному, а не три в одному, як передбачується в доктрині про Трійцю.
«Нова католицька енциклопедія» визнає:
«Цікаво, що через 60 років після I Нікейського собору на I Константинопольському соборі [381 року н. е.] уникали слова гомооусіос у визначенні божественності Святого Духа».
«Дослідники ламають собі голову над тим, чому формулювання символу віри було таким м’яким; у ньому, наприклад, не вживається слово гомооусіос стосовно Святого Духа як єдиносутнього з Отцем і Сином».
Ця сама енциклопедія погоджується: «Слово гомооусіос не з’являється у Святому Письмі». Ні, Біблія не вживає цього слова ні відносно святого духа, ні Сина, як єдиносутніх з Богом. Це був небіблійний вислів, який посприяв розвиткові небіблійної, а навіть антибіблійної доктрини про Трійцю.
ЧОМУ, протягом тисяч років, жоден з Божих пророків не навчав людей про Трійцю? Чи ж Ісус, користуючись Своєю спроможністю як Великий Вчитель, не роз’яснив би догмата про Трійцю Своїм послідовникам? Чи ж Бог натхнув би писання сотень сторінок Святого Письма і у них не пояснив би догмата про Трійцю, коли б це був «основний догмат» віри?
Чи ж християнам вірити, що століття після Христа, і натхнувши писання Біблії, Бог схвалюватиме розробку догмата, незнаного Його слугам протягом тисячі років,— «незбагненної таємниці» «поза межою людського розуміння»,— яка, так як визнають, почалась у поганстві й основно стала «справою церковної політики»?
Історія ясно свідчить: Догмат про Трійцю, це відхилення від правди, відступництво.
ВИГАДКА: ІСУС РІВНИЙ БОГОВІ
«Хочу ж, аби ви знали: кожному чоловікові голова — Христос, жінці голова — чоловік, а голова Христові — Бог» (1 Коринфян 11:3).
«Коли ж усе буде підкорене Сину, тоді й сам Син підкориться Тому, хто все йому підкорив, аби Бог був усе для всіх» (1 Коринфян 15:28).
«Щиру правду кажу вам: Син нічого не може робити від себе, а лише те, що, як він бачить, робить Батько» (Івана 5:19).
http://hyacinthis.blogspot.com
|
Вхід
Реєстрація
Допомога
Пошук
