Мг,а ну давайно пороздумуєм над Євр4:11,-"Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим".До кого були промовленні ці слова?до людей які вже увірували в Христа чи до тих які ще неуварували у нього?? також отому "відпочинку" протиставляється непослух,а не невіра.Тому якось начебто відпочинком тут не є віра в Христа,а послух комусь чи чомусь.Як гадаєш чи правильно я пишу.Прокометуй.

Павло писав ці слова (Євр. 4:11) до віруючих, чи до невіруючих?

Так, увійти до відпочинку через послух Богові повинен кожен віруючий, бо невіруючий навіть не може побачити Царство Боже. І я думаю, що власне цей Відпочинок і є Царством Божим (Небесним).

Адже Христос каже: Бо Божеє Царство всередині вас! (Лук.17:21)

І ап.Павло свідчить: Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім. (Рим.14:17)
Саме праведність, і мир (спокій), і радість у Дусі Святому є тим Відпочинком, про який говорив ап.Павло євреям.

Віруючий (без діл) автоматично не входить у Царство Боже, для цього потрібно віддати себе на послух праведності, а це не так легко. Саме тому Христос сказав: Від днів же Івана Хрестителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його. (Матв.11:12)

І ще Христос закликає: Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть! (Лук.13:24)
Отже, багато-хто намагатимуться - це також про віруючих сказано... але вони через непослух не зможуть увійти. Тому щоб увійти до Відпочинку слід умертвити тілесні забаганки (Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх) і усім своїм єством возлюбити Бога. Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі. (1Iван.5:3)

Але увійти до Відпочинку можливо виключно в цьому житті (сьогодні), бо після переходу в вічність вже буде пізно. Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим. (Євр.4:11)
Тому вже, сьогодні, спішімо ввійти до того Відпочинку, бо завтра (коли наші очі закриються) буде пізно.

Звісно, що до віруючих, адже невіруючі не можуть увійти в Царство Боже. Саме віруючі повинні увійти в Царство Небесне, яке здобувається силою. Віруючі мають вибір: послухатися чи відкинути. А невіруючі вже осуджені.

Христос є тим відпочинком. Щоб у Нього увійти слід почути Його голос і послухатися Його. Христос каже

Так чому ж ти писав вище що відпочинком(суботою) тим є Христос??Ти помилився вище коли висвітлював це по іншому.Всеж цікава і цього разу версія.Тепер же розуміючи що це питання поставило його в тупік змінив думку і навіть не зробив вигляду що він помилився.Так сонячнику саме до віруючих писав Павло,тому Христос для них не був відпочинком у який вони мали увійти,адже у нього вони вже увірували а у відпочинок ще не війшли.тому й Павло заохочував саме їх пильнувати за відпочинком,яким звісно не був Христос.

Вибачте, що я не чітко висловився, але я не бачу ніякої різниці в тому, що я писав вище і нижче. Я думаю, що можна так сказати, що Христос є суботою, бо в Ньому кожен знаходить відпочинок.
Важливо розуміти, що увірувати і увійти в Христа (охреститися) - це трохи різні речі. Так, щоб увійти треба увірувати і прикласти зусилля, бо віра без діл мертва. Саме тому Павло звертається до віруючих: Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим. (Євр.4:11)
Як бачимо, можна увірувати, вийти з гріховного рабства, але не увійти через непослух до відпочинку - Царства Божого.

Вибачте, що я не чітко висловився, але я не бачу ніякої різниці в тому, що я писав вище і нижче. Я думаю, що можна так сказати, що Христос є суботою, бо в Ньому кожен знаходить відпочинок.
Важливо розуміти, що увірувати і увійти в Христа (охреститися) - це трохи різні речі. Так, щоб увійти треба увірувати і прикласти зусилля, бо віра без діл мертва. Саме тому Павло звертається до віруючих: Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим. (Євр.4:11)
Як бачимо, можна увірувати, вийти з гріховного рабства, але не увійти через непослух до відпочинку - Царства Божого.

Так Павло писав до віруючих, які ще не знайшли спочинку в Ісусі Христі?

Так, як і всі його послання, так і всі книги євангелистів писалися для тих віруючих, хто спасається.

Так, як і всі його послання, так і всі книги євангелистів писалися для тих віруючих, хто спасається.

А от що ж є тою субботою чи спочинком який ще "залишається для люду Божого"??-Христос чи все таки Царство Боже.????

Прочитавши три теми про суботу, незрозумілим залишилось ще одне питання.
Якщо справді для християн залишилось лише духовне значення суботи, то що мав на увазі Ісус, коли сказав слова, записані в Мт.24:20? Тут явно розповідається про конкретний день тижня. Описане спустошення Єрусалиму сталося близько 70 р.н.е., тобто пройшли роки після воскресіння Христа. Він точно мав би знати, що заповідь про суботу після Його воскресіння втратить своє буквальне значення, а залишиться лише духовне. Чому ж Він казав учням молитись, "щоб їхня втеча не сталась в суботу"?