У посланні до Римлян 8 написано:

Що означає ходити за духом, а що означає ходити за тілом (за плоттю)?
Просимо ділитися своїми думками.

Що можемо сказати про духовне і про матеріальне (фізичне, плотське).
Очевидно що усе матеріальне ми здатні сприймати п'ятьма нашими органами відчуттів: смак, дотик, нюх, слух і зір. На основі цих наших тілесних відчуттів ми пізнаємо зовнішній світ й здатні описати його словесно.
Світ духовний осягнути нашими тілесними відчуттями неможливо. Цей світ принципово інший, внутрішній, що не передається словами (2-е Кор. 12:4). У нього ВІРИМО.

Зауважмо, що коли Павло каже: бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете (Галатів 5:17), він каже саме про бажання плотського фізичного тіла, що потребує отого видимого/зовнішнього. Того що сприймається вищеназваними нашими тілесними відчуттями. Тіло потребує їжі й захисту, воно реагує на запах, звук, видимі окреси, кольори. Такими є ознаки зовнішнього світу.
Світ духовний не містить видимого/зовнішнього. Це світ відчуттів внутрішніх сердечних, що не передаються словами, але незмірно більші й повніші за відчуття тілесні.

Саме зовнішня тілесна потреба споводує перелюб, нечистість, розпусту,
ідолослуження, чари, ворожнечі, сварку, заздрість, гнів, суперечки, незгоду, єресі,
завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього
Внутрішній духовний стан самодостатній. У ньому немає потреби у видимому/зовнішньому. Усе необхідне людина черпає зсередини від серця, живлячись їжею духовною, що приносить людині любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віру, лагідність, здержливість.

Тут на цій грішній землі, людина народившись згори від Духа Святого, починає своє духовне сходження, тамуючи у собі плотське.
Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. (2-е Кор. 4:16)
Повноту ж такого духовного стану осягаємо після фізичної смерти, зодягнувшись в преображені ДУХОВНІ тіла (1-е Кор. 15:53,54)

Але перебуваючи у фізичних тілах, повністю звільнитися від плотського ніяк неможливо. Тому й зідхає Павло:
Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком
та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх.
Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? (Рим.7: 14,18,22-25)

Є тіло звичайне, є й тіло духовне (1-е Кор. 15:44)

Наша земна уява неодмінно змальовує тіло, як окресовий зовнішньо/просторовий об'єкт. Таке що можна побачити, помацяти себто відчути нашими п'ятьма фізичними органами відчуттів.
Але Апостол ясно говорить про тіло духовне. Себто тіло у людини таки позостається після її фізичної смерти у Воскресінні.
Й далі він каже:
Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.
Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити
І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде. (1-е Кор. 15:46-5о)

Слід зауважити, що в де-яких перекладах в тому числі рос., пишеться плоть і кров посісти Божого Царства не можуть. Себто в даному випадку йдеться саме про земну фізичну матеріальну сутність.

Отже плоті й крові не буде, а тіла духовні/преображені будуть. Де-яка розгубленість що до такого ходу думок, полягає в нашій зовнішньо/просторовій уяві. Утім, тіло людини душевно/тілесної передусім маємо розглядати не як об'єкт, а як знаряддя душі. Як засіб її існування й самовдосконалення.

=======================================================
Радив би ознайомитися, що каже з цього приводу Василій Великий (330—379 р.р.)
6. . . .
Внешние очертания бывают (лишь) у тела, подверженного гибели.
. . . . .
7. Послушай, что говорит апостол: «Если внешний наш человек и тлеет, то внутренний со, дня на день обновляется» [2-Кор. 4:16] . Каким же образом? Я различаю двух людей: одного, кто появляется, и другого, кто скрывается под появившимся, т. е. невидимого; это человек внутренний. Итак, в нас есть внутренний человек, и мы в некотором смысле двойные и, сказать по правде, мы есть бытие внутреннее. «Я» — говорится о человеке внутреннем. То, что находится вне (меня), — это не лично «я», но это «мое». Рука — это не «я», но «я» — это разумное начало души. Рука же — часть человека. Поэтому тело — это (как бы) орудие человека, орудие души; словом «человек» обозначается душа как таковая. http://www.orthlib.ru/Basil/sixday10.html

хотілося щоб хтось продовжив цю тему, хто має щось сказати, хотілося б щоб люди які навернулися до Бога більше розповідали про Духовне, Духовне житя, Духовне тіло, земне ми й так всі бачимо що твориться з людьми, а от Духовне для багатьох невідоме для мене здебільшого......