Книга Чисел 22 вірші 20,21,22.Поясніть мені ці рядки!

Скоріше всього Валаам хотів йти проклясти Ізраїль бо йому за це хорошу плату пропонували. Бог сказав спочатку не йди він згодився але коли Балакові люди попросили треба проклясти то він знов згодився за умови якщо йому дадуть повний дім срібла і золота Балакового дому то він переступить наказ Господній. Так і потім Господь сказав йди благослови. Він пішов з думкою обагатитися і проклясти народ Божий. І тоді послав Господь Ангола з мечем.

Але Господь дозволив іти,але якщо він буде промовляти, те,що буде казати Бог. І він встав і пішов.........Господь знав шо він іде проклясти тоді навіщо він дозволив іти....?

А по-інанкшому просто бути і не може, тому що Бог дає нам право вибору і Він не одноразово на сторінках Біблії поступав таким же чином!
Наприклад: за часів Самуїла, ізраїльский народ захотів мати царя. Самуїло це не сподобалося, але він пішов порадитися з Богом, Який йому відповів: нехай буде так як вони хочуть, але розкажи їм як буде, проте навіть коли цар буде і вони будуть слухняні Мені, то Моє благословення буде над ними. Народ знаючи думку Бога щодо цього питання, всеодно вирішив зробити по-своєму!

Ще одне Бог хотів щоб Валаам тики благословив Ізраїль. Показав що Він сильний і в любий момент може наказати якщо той переступить Його закон. І Валаам таки остоточно це побачив і пішов і благословив Ізраїль. Проти користі Балака.

У деяких віршах є, коли Господь Бог робив жорстоке серце і запеклий дух. От наприклад, " Перемога над царем Сигоном", "Перемога над царем Огом"?

Спочатку Господь сказав "Не підеш ти з ними."
Але через наполягання Валаама, вдруге Господь сказав: "...устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовлятиму до тебе, те ти зробиш.". І Валаам пішов.

На мій погляд, кожен з нас поступив би мабуть так само як Валаам. Адже, якщо ми знаємо, що Богу те чи інше не довподоби, то ми часто далі наполягаємо на своєму і знаходимо будь-які причини аби виконати свою волю, а не Божу.

Чому ж тоді "запалився гнів Божий, що він іде"?
Хоча й Ангол зупинив Валаама, і той вже готовий був повернутися, але Ангол сказав: "Іди..."

Апостол Петро говорить про тих, хто піде за пожадливістю тілесною, так (2Петра 2):
15 Вони покинули просту дорогу та й заблудили, і пішли слідом за Валаамом Беоровим, що полюбив нагороду несправедливости, 16 але був докорений у своїм беззаконні: німа під'яремна ослиця проговорила людським голосом, та й безум пророка спинила.

Тобто можливо, що гріхом Валаама було те, що він думав не про те, щоб в точності покоритися Богу і виконати волю Божу, а в тому, щоб угодити і Богу і Балаку - знайти золоту серединку.
І так само й ми: намагаємося служити і Богу і мамоні. Але Слово Боже застерігає, що не можна так жити. Отже, виходить, що ми повинні визначитися: або горіти любов'ю до Бога і одному Йому служити, або ж ... мамоні.

Нема золотої середини

1. Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те,
що хочу, але що ненавиджу, те я роблю. До Римлян 7:15
2. А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із
Законом, що він добрий, До Римлян 7:16
3. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це
виконую, але гріх, що живе в мені. До Римлян 7:20

хотів він те і робив чи.........