Ісус на прощальній Вечері не просто сказав ‘оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові’ (Лк.22:20), але повелів Своїм учням ‘пийте з неї всі’ (Мт.26:27).

Тобто, у Євангельському віці і тепер у Новий заповіт входять віруючі християни (1Кор.11:25),
а в явному Тисячолітньому віці в цей Заповіт увійдуть євреї та інші люди (Єр.31:31; Іс.2:3).

Читаємо ваші посилання:
Лук.22:19,20
19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!
20 По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

Матв.26:26-28
26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє.
27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі,
28 бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!

Що ми бачимо? Чи вживання тіла і крові Ісуса Христа є на встановлення Нового завіту? Пише, що це є чин на спомин. Чи пролиття крові Ісуса є встановленням Нового завіту? Читаємо, що "на відпущення гріхів".

Це що, через споживання тіла і крові Ісуса ми входимо в Новий завіт? Судячи з вашого посилання. А коли і з ким він був встановлений, щоб в нього входити? Такого ж не було.
Читаємо:
25 Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!
26 Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде. (1Кор.11:25,26)

Де тут укладання завіту, чи входження в нього, як ви пишете? Знову ж таки - лише спомин через звіщання смерті Господньої.

То все ж таки, де описаний факт укладання Нового завіту, передбаченого пророком, щоб лише потім хтось міг у нього увійти?

Ви мені нагадуєте свідків Єгови в їх відношенні до написаного. Ось читають вони в Об'явленні про попечатаних 144 тис. І конкретно написано, що це число попечатаних з 12 колін ізраїлевих, перераховані всі ці коліна і їх число з кожного коліна. Конкретніше вже нема куди. І що? А вони все одно стверджують, що це стосується лише їхньої спільноти з усіх народів. Таке саме й з вами. Павло пише, що Ісус знаходиться по правицю Бога і чекає покладення всіх ворогів під ноги Його. І ЛИШЕ ПО ЦИХ ДНЯХ буде встановлюватися Новий завіт з домом Ізраїлевим і домом Юдиним. Читаєте це? Читаєте. І далі просуваєте свою ідею, що Новий завіт Ісус уклав в перший свій прихід не знати з ким. Чому у вас так? Чому не тримаєтеся НАПИСАНОГО?

Як кров жертви тварин запечатала Старий заповіт, так і кров жертви Ісуса запечатала Новий заповіт,
тому після своєї смерті і воскресіння Він став Посередником затвердженого Нового заповіту (Євр.9:15-20).

Хто приймав Христа як такого Посередника і духовно споживав Його ‘тіло і кров’ (Ів.6:54-56), той і входив в Новий заповіт,
бо уже в ранній Церкві були невірні християни ‘хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав’ (Євр.10:29).

А в чому полягає запечатування, виходячи з вашого посилання на (Євр.9:15-20)? Поясніть.

Одним із значень слова ‘запечатати’ є ‘затвердити, узаконити’ (пор. Еф.1:13; 4:30; а в Євр.9:18 ‘заповіт введений в дію’ – по грец. тексту).

Тобто, кров тварин була ‘печаткою’ для затвердження Старого Мойсеєвого заповіту,
а кров Ісуса була ‘печаткою’ для затвердження Нового Христового заповіту (Євр.9:15-20).

Правильно. Я й запитую, яким чином нею "запечатали" старий завіт і запечатають новий.

Мойсей, після принесення тварин в жертву, покропив їхньою кров’ю усе належне і тим затвердив Старий завіт (2М.24:4-8).

Так і Христос, після принесення себе в жертву і вознесіння на небо, застосував свою кров для затвердження Нового завіту (Євр.9:23-26).

Ну а чому ви не називаєте, що саме покропив? Прийдеться знову читати ваші посилання.

3 І прибув Мойсей, та й оповів народові всі Господні слова та всі закони. І ввесь народ відповів одноголосно, та й сказали: Усе, про що говорив Господь, зробимо!
4 І написав Мойсей всі Господні слова. І встав він рано вранці, та й збудував жертівника під горою, та дванадцять кам'яних стовпів для дванадцяти Ізраїлевих племен.
5 І послав він юнаків, синів Ізраїлевих, і вони зложили цілопалення, і принесли жертви, мирні жертви для Господа, бички.
6 І взяв Мойсей половину крови, і вилив до мідниць, а другу половину тієї крови вилив на жертівника.
7 І взяв він книгу заповіту, та й відчитав вголос народові. А вони сказали: Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!
8 І взяв Мойсей тієї крови, і покропив на народ, та й сказав: Оце кров заповіту, що Господь уклав із вами про всі оці речі!(Вих.24:3-8)

То що було тим "належним", що покропив Мойсей? А це був НАРОД. На жертівник кров він просто вилив. В завіт народ відділяється окропленням кров'ю жертви. Пам'ятаймо це.

Читаємо і шукаємо, чи є в наведеному посиланні затвердження нового завіту.

23 Отож, треба було, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих жертвами.
24 Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,
25 і не тому, щоб часто приносити в жертву Себе, як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кров'ю чужою,
26 бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він з'явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх.(Євр.9:23-26)

Про що тут говориться? Про служіння в небесному храмі Первосвященника Ісуса. Для чого Ісус туди прийшов? Щоб з'явитися перед Боже лице за народ. То може Він від імені народу прийшов укладати з Богом новий завіт? Та ні. Суть служіння первосвященника є очищення народу від гріхів за допомогою жертви, а не укладання завітів. Так і Ісус з'явився перед лицем Бога з власною кров'ю, щоб що зробити? Знищити гріх. Де тут укладання завіту? Первосвященник завітів не укладає. Завіт укладає лише Бог.

Згадаємо ще раз (1Кор.11:25,26)
25 Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!
26 Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде.

Ким в цій ситуації є Ісус? А тут він є ЖЕРТВОЮ. Жертва теж завіти не укладає. Жертва проливає свою кров. І спомин про смерть Господню є саме спомином про жертву, констатація, що жертва принесена, кров пролита. І не більше. То що зробив Ісус на вечері, коли сказав, що Його кров є кров'ю Нового завіту? Читаємо.

15 Тому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку.
16 Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника,
17 заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітник.(Євр.9:15-17)

А Він заповів Свою кров для Нового завіту. Заповідається те, що має виконатися після смерті заповідача. В цьому суть всякого заповіту - виконання після смерті. Що ми можемо з цього ще зрозуміти? А те, що завіт в момент вечері теж не міг укладатися, бо кров завіту буде діяти лише після смерті заповідача, а без крові, тобто при живому Ісусі, завіт не укладається.

Підіб'ємо підсумки. Ісус у перший свій прихід прийшов як жертва, заповів Свою кров для Нового завіту і пролив її за народ, щоб очистити його від гріхів, вчинених в першому завіті. Далі Він зійшов в саме небо як Первосвященник і служить там поки не буде очищений гріх. Новий завіт не буде укладений, поки Бог не згладить гріхів народу. От коли Ісус вийде зі святилища, це буде означати, що очищення від гріхів завершене. І тоді можна буде укласти Новий Завіт, головною обітницею якого є принцип "їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!" (Євр.10:17). А поки Ісус в небесному святилищі, то це означає, що очищення ще триває. То який зараз Новий завіт, коли очищення гріхів не завершене? Немає ще Нового завіту.


P.S.
Поняття «завіт»
У сучасній українській мові терміни «завіт» і «заповіт» часто вживаються паралельно, їх застосування є предметом фахових дискусій.

Первинна етимологія з давньоєврейської мови (біблійного івриту) терміна «ברית» (berit) у тексті ТаНаХу буквально означає «союз», «угоду», «договір», передбачає взаємні зобов’язання сторін. Давньоєврейський текст свідчить про розуміння угоди радше як юридичного поняття. Угода могла укладатися між Богом і людиною, державою і народом (1 Царів 5:12), царем і його підданими (2 Сам. 5:3), воєначальником і солдатами (2 Царів 11:4), чоловіком і жінкою (Єзекіїл 16:8) тощо.

У Септуагінті для перекладу давньоєврейського «berit» вжито грецьке слово «діате́ке» (грец. διαθήκη), що теж означає союз або угоду в юридичному сенсі. У грецькій мові слово має й інше значення — заповіт (остання воля, письмовий чи усний наказ, що містить розпорядження особи в разі її смерті).

Латинська Вульгата маркує ці два смисли різними поняттями: союз (угода) позначається терміном «foedus» або «pactus», тоді як заповіт — терміном «testamentum». У латинському перекладі євангельських текстів вжито термін «Novum Testamentum», акцентуючи на тому, що слова Ісуса Христа про євхаристію є Його останнім наказом учням перед смертю. Отже, «Новий Союз» став для західних християн радше «Новим Заповітом», заповіддю Спасителя.

Значення слова «berit» саме як союзу, угоди між Богом і Його народом у текстах Святого Письма є домінуючим (трапляється бл. 300 разів). У сенсі «останньої волі» термін хоч і вживаний (Гал 3:15; Євр. 9:16-17), але значно рідше. Тому для християн східного чину назагал, зокрема й українськомовних вірян і перекладів Біблії, поняття «завіт» є точнішим відповідником (як грецькому термінові, так і давньоєврейському).

Слово «завіт» вживають більшість перекладачів Святого Письма: П. Куліш, І. Пулюй, І. Нечуй-Левицький, П. Житецький, О. Бачинський, І. Хоменко, Філарет (Денисенко), Рафаїл Турконяк. Термін застосовують винятково у біблійному контексті.

Взято звідси: https://vue.gov.ua/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D0%97%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%82