Справжні ‘християни’ – це люди віруючі в Христа і посвячені Богу.

Кожен, хто приймав Мойсея як посередника і був обрізаним перед Богом, той входив в Старий завіт,
так і кожен, хто приймає Христа як посередника і стає посвяченим Богові, той входить в Новий завіт (Фил.3:3; Євр.12:24).

Ви вважаєте, що новий завіт, угода нового союзу, підписувалася на "тайній" вечері. То хто ж все-таки були підписантами цієї угоди нового завіту. Віруючих на цей час ще не було. Учні, що були обрані Ісусом, не підпадають під визначення віруючих. Вони - свідки Ісуса Христа. Так їх означив сам Ісус (Дії 1:8).

Апостол Павло відповідає на це питання в Рим 8,- це Христові, ті, хто має Духа Христового, яким кличуть до свого Отця Небесного,- Авва Отче!
Це Сини Бога Всевишнього, народжені від Нього Духом Святим. Відповідно, хто Духа Христового не має, той і не Його(Рим 8).Тобто такий не християнин. Не буває "справжніх" і "не справжніх християн", - є християни і не християни. Отже, ми візначились,- християни є дітьми Божими.
Тепер подивимся на різницю між Христовими дітьми Божими і тими, хто є союзниками Бога, - тими, які в Завіті. Перші діти, другі не діти, а союзники.
Про це говорить Ісус в Евангелії від Матвія.
24Як прийшли ж вони в Капернау́м, до Петра підійшли збирачі́ дидра́хм на храм, та й сказали: „Чи не запла́тить ваш Учитель дидра́хми?“
25 Він відказує: „Так“. І як він увійшов до дому, то Ісус попере́див його та сказав: „Як ти ду́маєш, Си́моне: царі зе́мні з кого беру́ть мито або пода́тки: від синів своїх, чи чужих?“
26 А як той відказав: „Від чужих“, то промовив до нього Ісус: „Тож вільні сини! Матвія17:24-26
В Першому Завіті є Єврейський народ і по Закону вони повинні платити податки на Храм і ще багато чого,- адже Закон мав бути виконаний увесь. Єврейський народ знаходився в рабстві Закону(Гал 4:25) але їм і тільки їм обіцяний Новий Завіт.
Оце і є різниця між Христовими, які є діти Бога,(не під Законом) прикликані з усіх народів і єврейським народом (під Законом), який не є дітьми, але є союзником.
Отже,
1. християни, діти Божі з усіх народів не були не є Завіті, - вони в родстві;
2. Євреї були в Першому завіті і в майбутному їм обіцяний і буде даний Новій завіт.

Саме так. Або Христові, або - ні. А всякі "справжні", "не справжні" - то вже від лукавого.

Звісно, є величезна різниця між вільними і тими, що в рабстві під Законом. Вільні - ці від вибору благодаті. І вони вибрані Богом з усіх народів - і з тих, що ніколи не були під Законом, і частина - з підзаконних. Ця вибрана частина з підзаконних називається таким знайомим терміном "остаток".

Так. І чому це саме так, треба читати буття 22.

15 А Ангол Господній із неба озвався до Авраама подруге,
16 і сказав: Клянуся Собою, це слово Господнє, тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого,
17 то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів.
18 І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу.(Бут.22:15-18)

Ми читаємо клятву Бога Аврааму. Вона складається з двох обітниць.

Перша - 17 вірш, це обітниця земних потомків, які поселяться в містах Авраамових ворогів. А це - не по всій планеті, бо з Авраамом могли ворогувати лише дотичні до нього сусіди. Тобто Авраамові нащадки поселяться в цих землях, які він по велінню Бога пройшов вздовж і впоперек. Саме в землях тих народів, як поклявся Бог попередньою клятвою (Буття 15 глава).

Друга - 18 вірш,. Тут, правда, якийсь переклад дивний: не народи себе будуть благословляти, бо людина сама себе чимось кращим, ніж має, благословити в принципі не може. Підстрочник пише так: і будуть благословлені в твоєму насіннячку всі народи землі". І Павло нам пояснив, що це за "насіннячко" - це Христос.

Бачимо, що Бог поклявся Аврааму благословити його потомками в усіх народах. Клятва мусить бути виконана. Чи може Авраам сам фізично здобути нащадків у всіх народах звичним земним способом? Аж ніяк. Не вистачить, по-перше, його життя. А, по-друге, все, що виходить з його бедра, є його генезисом, його народом, а не іншими народами.

Значить, тим ділом займеться сам Бог. Сам обіцяв, Сам і виконає своїми ресурсами. Наголошую, Своїми ресурсами. Щоб зрозуміти, а якої якості буде це благословіння, хочу привести слова Павла:

7 І без усякої суперечки більший меншого благословляє.(Євр.7:7)

Знову цей переклад. В подстрочнику :"гірше благословляється кращим".

Отже, якщо застосувати це до Авраама, а мова йде про його потомство, то згідно клятви Бога, Авраам отримає набагато краще потомство, ніж він сам може привести у світ. Бачимо, що Авраам буде мати потомків різної якості: тих, що народить сам, і тих, що дасть йому Бог.

Які ресурси у Бога для створення цього Авраамового благословіння? Христос, Дух Святий, благодать, життя. Смерті в Бога нема. Тому це потомство аж ніяк не може вийти у Бога смертним. Воно може бути лише живим навічно. Йому треба забезпечити вічні тіла. Що Бог і робить в Ісусі Христі. Він Сам відділяє з кожного народу Духом Святим особину і віддає в руку Христа, щоб Той воскресив його смертне тіло. Павло так і каже "А тіло - у Христі" (Кол.2:17).

Чи може Бог збирати потомство Аврааму під Законом? Аж ніяк. Бо Закон породжує гріх і смерть. Чи може Бог оце Авраамове благословіння збирати під Завітом? Теж ні, бо завіт - це угода між сторонами, а всяка угода має обов'язки, тобто закон. А всякий закон знову спричиняє порушення закону, гріх. Тобто, під завітом чиниться гріх через обов'язки цього завіту. Тому, відділені Духом Святим поміщаються в тіло Христа, а не в завіт.

Ці часи, в яких ми зараз живемо, це і є формування Богом потомків Аврааму в тілі Христа, аж поки не ввійде повне число, підстрочник каже, "повнота народів", згідно з клятвою Бога Аврааму. А коли виконається це, тоді буде другий прихід Христа. Він приведе на землю цих потомків Аврааму, Авраамове благословіння. Прийде Христос "зі славою великою".