Дорогою з магазину
Для себе сто гривень — то масло, олія,
Кіло ковбаси і хлібина одна.
Порожній пакет — аж всередині мліє…
Сто гривень для Бога — вже жертва для нас.
Година для себе, як мить швидкоплинна
Не встиг озирнутись — і день промина.
Так сплине й життя. А для Бога годину
Вділити так важко — то жертва для нас.
У вік інформації в «сірих клітинах»
Усі терабайти забиті сповна.
Але щоб напам'ять завчити єдиний
Уривок з Писання — то жертва для нас.
Від надлишку Господу жертву без жертви,
Як ті фарисеї, несемо, несем…
Але перед вибором: жити чи вмерти,
Зумієш, останню стискаючи лепту,
Ти Богові в жертву віддати усе?
Ольга Міцевська

Екологія душі

На помiч природi!
Земля наша гине!
Вже дихати важко, кругом все димить.
Отруєнi рiки, озернi глибини,
З кислотними хмарами вiтер летить.
На вищому рiвнi збирають наради,
Шукають шляхи, як планету спасти.
А технiка ставить все новi шаради,
Й пiдкорений атом лиш сiє хрести.
По радiо, в пресi кричать-закликають
Природу спасти i вiдвести бiду...
Ось тiльки чомусь усе бiльш забувають
Сердець екологiю, душ чистоту.
Кругом в атмосферi грiха та неправди
Затруєне людство. Природа душi
В смертельному стані без Божої правди
Зiв’яла i зблiдла в могильнiй тишi.
Спасайте людину!
Духовний Чорнобиль
Грiха iзотопи вже сiє в серцях.
Як часто бувають намарними спроби
Знайти порятунок i правильний шлях.
Спасайте планету вiд диму невiр’я —
Духовного кисню шукають серця.
За хмари зайшло вiфлiємське сузiр’я,
I людство без напрямку йде до кiнця.
Вкажiть їм шляхи, де джерела духовнi
Для спрагнених воду прозору дають.
Це пахощi миру, святi й невимовнi,
Здоров’я i силу по свiтi несуть.
На помiч людинi!
Земля наша гине!
На кожному кроцi неправда гнiтить.
Отруєнi душi i серця глибини,
I людство без Бога у вiчнiсть летить.
Юрій Вавринюк

Дякую! Гарні вірші - сердечні.Божих благословінь!

"Без Бога"
Без Бога світ пустий і важко!
Без Бога стомлена душа!
Без Бога жити в світі тяжко!
Бо в Бозі сенс всього життя!
Як зрозуміти всі страждання,
Всю біль у стомлених серцях.
Ти з Богом будь із вечора до рання .
Він відповідь у всіх життях!
Все проминає час і люди.
Ніщо не вічне на землі.
О будьте тільки з Богом люди бо Він надія у житті.
В Нім радість спокій та блаженство.
В Нім Віра у прийдешній день!
В Нім є кінець усім проблемам.
Піклується про вас Творець.Без Бога світ пустий навіки!
Без Бога сонце не сія!
Без Бога омертвіють ріки.
Бо Бог і є жива вода!
Як часто ми не помічаєм
що все навколо це є Бог
І в суєті життя втрачаєм,
без радості та перешкод.
О як же знати суть секрету!
О як же жити в світі цім!
Щоб мати щасття...
І суть усьому віднайти.
Секрет простий
Бог є у всьому!В деревах квітах у зірках!
Секрет простий звертайсь до Нього!
І помічай у кожних днях!!!
-— Аліна Павловець —-

Приветики вам, друзья! Скажите, а на русском стихи тут приветствуются? Извините за глупый вопрос. С уважением!

Вітаю! Віршами на російській мові можна поділитися тут: viewtopic.php?t=463&p=47371#p47371

Слава Богу! Сайт з християнськими віршами http://stihiotboga.webnode.com.ua/ Там є і українські і російські вірші. Сайт доповнюється новими віршами. Заходьте..читайте..вивчайте..розказуйте)

Усім привіт! Давно не писала на форумі. Пропоную вашій увазі свої вірші: https://www.stihi.ru/avtor/anastasiya2509
Поки це ще тільки проби пера, але багато поетів рекомендують розвиватись.

А ось один із віршів, співзвучний назві цього сайту:

Джерело чи бруднi водозбори

Єр 2:13: "Бо дві речі лихі Мій народ учинив: покинули Мене, джерело живої води, щоб собі подовбати водозбори, водозбори поламані, що води не тримають."

Спустошене серце ридає
Порожні гуляють думки,
Душа невимовно страждає,
Втомилась і хоче води.

Бо брудом напоєне серце
Не в силі відбити свій ритм,
І тіло від розпачу терпне,
І Божий вогонь не горить.

Та тільки Господь має силу
Добром замінити все зло,
І серце моє розтопило
Живої води Джерело.

Об 21:6: "... Хто прагне, тому дармо Я дам від джерела живої води."

Людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти. Йова,5:7

Коли страждання душу огортає,
Тремтить душа, скорботна і німа,
Твоє терпіння добрело до краю,
І виходу, здається, вже нема,
Ісус до тебе руки простягає.
Твоя душа — ціна Його страждань.
З любов’ю Він давно тебе чекає,
Лиш не відкинь Христових сподівань.
Він хоче всіх наблизити до Себе,
Він кличе нас: «До Мене всі прийдіть!
Для вас приготував Я вічне небо!»
Ми ж біжимо за марнотою вслід.
Хто може нас на хвилю зупинити,
Щоб нам прислухатись до ніжних слів
І перед Ним коліна прихилити,
Бо ж наші всі гріхи Христос простив.
Лише в стражданнях спішимо до Бога,
Коли біда, шукаємо Його.
Він знає болі наші та тривоги —
Ми ж забуваєм про Творця свого.
Тож не лякайсь, коли Отець проводить
Дорогою важких випробувань.
Як золото в огні очищення знаходить,
Так і душа — у полум’ї страждань.
Лідія Вудвуд
* * *

(хто автор з людей я не знаю):

Я до тебе звертаюся церкво
Як одна із твоїх дітей
Доки сонце життя не померкло
Доки Бог не зілляв свій гнів
Ти поважчала, стала складною
І втрачаєш сліди краси
Ну, а що коли завтра до бою?
Чи достатньо у тебе сил
Конференції, з'їзди, конгреси,
Асамблеї...-немає кінця
За чиї ж стоїмо інтереси?
І якого ждемо вінця?
Ще правління, і ще комітети
Ще наради значні й малі
Самі ставим собі тенета
Приростаючи до землі
Ще засідання, ще семінари
Звіт комісій, розклад програм
То чому ж не зникають хмари?
Чом занедбаний серця храм?
Фонди, групи, задачі, структури...
Ти втомилась голубко Христа
І твої не міцнішають мури-
Лиш зника простота свята
Є і ті- лиш видовищ бажають
Що для них благодать, закон
Все духовне вони зневажають
А тілесне садять на трон
Я до тебе звертаюся церкво
Лиш з одним зі своїх бажань
Не ставай розважальним центром
Для безплідних твоїх прихожан
Ти ж є стовп, і підвалина правди
Ти здорового слова вінець
Тож лишайся такою назавжди, -
Благодаті ж гряде кінець!
Доки сонце життя не померкло
Доки Божий не злився гнів
Я до тебе звертаюся церкво
Божа церкво останніх днів.

випадково натрапив на цей вірш Дмитра і побачив, що він має продовження:

Два царі

Бенкет, веселощі, блиск золота й каміння.
Вечірня тиша, мекання овець.
Вино і сміх. Ясельця, запах сіна.
Палац. Хлівець.

Червоний килим. Глиняна долівка.
Вельможні гості. Вбогі пастухи.
Пістрявий натовп. Чоловік і жінка.
Прикраси. Пелюшки.

Сп'янілий регіт. Тиха колискова.
Лукаві очі. Чисте сяйво зір.
Облесливі слова. Проста розмова.
Тривога. Мир.

М'які перини. Стоптані дороги.
Народна шана. Збурення й протест.
Солодкий сон. Молитва до знемоги.
Трон. Хрест.

Обійми смерті, вічне рабство тління.
Пуста гробниця, урочистий спів.
Жалоба, траур. Свято Воскресіння.
Цар Ірод. Цар Царів.

(почув і побачив на відео [ютуб], як сестра Лєна розказувала на зібранні у Збужі; 05.06.17)

Наші діди не були бакалаври:
Чотири класи, піт, мозолі.
Мали совість та скромність в прикрасах,
Мали печать, але оту – на чолі.
Бабусі і не зна конференцій,
Де незаміжні вчать любити дітей.
Вміли прати, день і ніч працювати.
І ще любили приймати гостей.
Читали повільно, по складах,
Два вірші з Євангелії,
Та каялись люди в посадах,
Зі влади, всієї землі.
Лиш раз попав на молитовне –
і не треба ні пільг, ні посад,
А тонути би в ніжній любові,
Як в морі, на колінах, години підряд.
А якщо заспівають ще Духом
І поруч відчуєш Христа –
Все! Більш в житті цім нічого не треба,
Лиш небо, його чистота!
Тепер кажуть: за пояс заткнути,
В полємікє маєте світ...
Якби світ на оте молитовне –
Світ би біг у сльозах наперід!
Та вивчають роками в колєджах віруючі,
Як переспорити світ.
Тільки світ з тих дипломів сміється,
Бо не впишеш в диплом Духа плід.
Не полеміка, не інтелігійна мова,
«Де попало», та ще й «аби як».
Треба в нужну хвилину лиш Слово, від Бога слово,
А не програма, не тема, не жарт.
Ісус на проповідь слав лиш дванадцять,
Та від них сьогодні мільйони спаслись.
Мільйон проповідує зараз,
Та аби дванадцять каялись...
Наші діди не були бакалаври,
Зато вірні були на судах.
Дух Святий давав відповідь суддям.
І з них багато тепер у церквах.

Іде світом Божа Мати https://www.youtube.com/watch?v=AL86ynCUclg&t