Джерело
https://forum.jerelo.info/

Народні прикмети в житті християн
https://forum.jerelo.info/viewtopic.php?t=6
Сторінка 1 з 4

jerelo [ 12 квітня 2006, 20:01 ]  Народні прикмети в житті християн

Ця тема має бути цікавою для сучасних християн.
Знаю, що є багато віруючих людей, які добре знають народні прикмети.
Наприклад,
    чорний кіт дорогу перебіг - стій, бо інакше буде неудача;
    не можна повертатися, коли щось забув;
    не можна дивитися в розбите дзеркало, бо буде нещастя;
    високосний рік - рік невдачі...
та ще є багато всілякого іншого... і кумедного, і дивного...
Це тільки дещо приведено - це те що доводилося чути від деяких християн.

Як на вашу думку? Це пусті видумки? Це справедливі ознаки? Чи за цим ховається якийсь символічний ритуал?

Напишіть, що ви про це думаєте :)

Winslet [ 13 квітня 2006, 09:53 ]  

Найстрашніша прикмета - це коли чорний кіт розбив дзеркало пустим цебром у п'ятницю 13-го... :shock: :D

Жарти жартами, але людина повинна визначити: кому або чому вона вірить? Ісусу Христу чи прикметам-забобонам? Нам завжди все перепадає саме по вірі нашій: відповідь на молитву - залежить від того, наскільки ми віримо в те, що Бог може нам допомогти. І збудеться чи не збудеться прикмета - також, наскільки віримо, що прикмета правдива, що невинний чорний котик, раптово перебігши нам дорогу, може нам принести цим нещастя.

jerelo [ 13 квітня 2006, 12:08 ]  

Winslet написав:
Нам завжди все перепадає саме по вірі нашій

О, так! Це є дуже поширене пояснення християн того, чому іноді прикмети збуваються...
Але якби все залежало б тільки від нашої віри - то виходить, що наша віра така могутня (що ми як боги), що як ми собі захочемо то можемо й гори переставляти. :) Але в те мабуть ще ніхто не вірив, бо гори на місці стоять! :) Хоча землетруси бувають :)
Питання віри - це окрема тема... Вірити можна Богу або дияволу.

Переважно забобони служать для навіювання страху, проте є й "добрі" забобони (роби те і те, щоб було тобі на користь). І якщо
ми в це віримо, то виконуємо ці людські настанови, щоб нам було добре, і "маємо" так як кажуть забобони.

Тепер наведемо паралель:
Слово Боже нам теж говорить: цього не роби, бо буде зле, а роби те і те і буде тобі добре. І коли ми віримо Богу, в Слово Боже, і так чинимо, то маємо згідно Божих обітниць.

Виходить, що вірити можна Слову Божому і вірити можна забобонам, які мають різні джерела. Але якщо Джерелом Слова Божого є Бог, то джерелом забобонів є хтось інший (очевидно диявол).
Але в забобони декому повірити легше, аніж вірити, що Бог захистить від впливу тих забобонів.

Якщо ми виконуємо Божі заповіді, то ми тим поклоняємося Богу, а коли ми виконуємо застереження забобонів, то ми поклоняємося дияволу.

Winslet [ 13 квітня 2006, 13:31 ]  

Згодна, прикмети - то не тільки пусті забобони, але й ознаки поклоніння тому, "хто у світі". Але ж Той, хто в нас, сильніший... :) Всі прикмети - то не менш, як пустощі, що придумав народ, а не Бог, і зі словом Божим (тим більше - з вірою в Бога) вони аж ніяк не в'яжуться.

jerelo [ 13 квітня 2006, 13:50 ]  

Winslet написав:
Всі прикмети - то не менш, як пустощі, що придумав народ

Добре, якщо це просто пустощі... Але мені чомусь здається, що це свого роду зброя ворога душ наших.

Коли християнин "захоплюється тими пустощами", то втрачає Божий захист, а тоді хтось інший отримує доступ до цієї душі - от і виходить інколи, що й забобони збувається.

Цитата:
Але ж Той, хто в нас, сильніший!..
якщо справді в нас Дух Божий! :)

Puma [ 14 квітня 2006, 03:43 ]  

Чого нечестивий боїться те прийде на нього, а прагнення праведних сповняться!!! 8)

Taj [ 14 квітня 2006, 19:37 ]  

Розкажу історію, яка сталася зі мною. Щоправда, ця історія повязана не з прикметами, а з амулетом. Але все це одне і те ж...
Якось я їхав маршруткою, і раптом побачив на порожньому сидінні якийсь амулет, зовсім новий, запечатаний в кульочку. Очевидно, що хтось загубив його. Мабуть вилетіла в когось з кишені щойно куплена річ.
Я задумався, що ж то зробити. Ніби й не годиться брати чужу річ, але й залишати амулет, щоби хтось скористувався ним за прямим призначенням я не міг. Бо я розумію, що це ворожбитство, і людина, що користується, носить амулет, прямо служить дияволу. Душа її попадає в залежність. Він справді може в деяких випадках ніби-то допомагати, але хто ж то допомагає насправді??? Люди часто над цим не задумуються.
І я вирішив забрати його із сидіння, щоби згодом викинути у смітник. Поклав його у кишеню і відразу забув про нього.
Але далі почали відбуватися взагалі незрозумілі речі. Щоби я не робив, нічого мені не виходило, суцільні невдачі цілий день. Такого у мене ще ніколи не було. І тільки ввечері я згадав, що цілий день я ходив з амулетом у кишені.
Тоді я його викинув у смітник, і почав аналізувати, що це сьогодні зі мною відбувалося.
Ось така от історія, яка насправді відбулася зі мною.

Сонячник [ 17 квітня 2006, 20:46 ]  

Цитата:
Ніби й не годиться брати чужу річ, але й залишати амулет, щоби хтось скористувався ним за прямим призначенням я не міг. Бо я розумію, що це ворожбитство, і людина, що користується, носить амулет, прямо служить дияволу.


Правильно! Бо не треба було брати амулет, щоб іншому не дати! :)
І нічого страшного якби хтось інший ним користувався, чи навіть його би знайшов хто загубив!
А от ось це для кого написано: :)
Неправедний нехай чинить неправду ще, і поганий нехай ще поганюється. А праведний нехай ще чинить правду, а святий нехай ще освячується! (Об.22:11)

Puma [ 19 квітня 2006, 18:00 ]  

Ти справдi віришь, що той амулет мав таку силу? Мені здається, що тобі просто не щастило, а ти все звів на прикмети... :roll:

jerelo [ 19 квітня 2006, 20:26 ]  

А на мою думку, сам амулет не має ніякої сили і ворог душ наших над нами влади не матиме, поки ми самі не станемо придавати цьому амулету якогось надзвичайного значення. А це гріх. А от через гріх ворог може отримати доступ до нашої душі.
... і тоді ми можемо втратити Господнє благословіння... і тоді все не так... все не щастить.

Winslet [ 20 квітня 2006, 09:14 ]  

"По вірі нашій нехай буде нам ":wink: У що віримо, те й маємо.

Yevhen [ 21 квітня 2006, 00:08 ]  

А от багато людей носять хрестик у вусі чи хрестик на перстні якомусь великому на пальці. Це скоріше також як амулет, але ж хрестик. Як до такогоя вища ставитись? Завжди хочеться людину цим зачіпити якось, запитати про зміст носіння цієї "прикраси", але не випадає...

jerelo [ 21 квітня 2006, 09:14 ]  

Yevhen написав:
Це скоріше також як амулет, але ж хрестик.

А чим хрестик-амулет відрізняється від інших амулетів? Нажаль, Біблія нічого конкретного про хрестик не говорить. Хіба що про хрест християнина:
Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде! (Марка 8:34)
Мабуть, тому традиційні християни і носять хрестики. А кожен хто носить хрестик вірить, що той його захистить від нечистої сили...
Winslet написав:
"По вірі нашій нехай буде нам " У що віримо, те й маємо.

Але чи так воно? :lol:

Winslet [ 21 квітня 2006, 09:37 ]  

Навіть відповідь від Господа завжди слідує нам по вірі нашій...
"Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.
Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа" (Якова 1:6,7)
І стосовно прикмет - так само. Я можу пригадати багато випадків з мого життя (до покаяння), я вірила, що та чи інша прикмета справдиться - саме так і було.

jerelo [ 21 квітня 2006, 09:47 ]  

Winslet написав:
І стосовно прикмет - так само... я вірила, що та чи інша прикмета справдиться - саме так і було.

Згоден, Winslet, що віра в Бога, віра в Слово Боже - необхідна умова отримати щось від Господа, але віра в прикмети... мабуть, така віра Богу не угодна. :(

Сторінка 1 з 4 Часовий пояс UTC + 2 годин