Не бачу тут нічого смішного. Якщо посланець займався самодіяльністю, а позиція пап стосовно цього була іншою, то чому розкол таки остаточно відбувся.

Свят, я згідний з тим, що суперечка була більш політична, оскільки на тамтой момент від вчення Христового вже відійшли далеко обидві гілки.
Я думаю, що справжня церква - це та церква, де пробуває Христос. А Христос не дивиться на історію, а на серця людей.

Розкол відбувся в силу обставин. Було запущено механізм непорозуміння в справах обрядових. Якщо аналізувати історію, писану обєктивними людьми, а також різноманітні документи, то можна побачити, що Схід не вважав себе намісником св. апостола Петра, а в справах догматичних завжди радився з папою.
Справжня Церква, це та де перебуває Христос і та яка слухає науку Христа. Христос виразно сказав про послух, покору церковній владі. Щось в протестанських церквах цього не видно! Вони чомусь на додержуються істини, яку обявив Христис, яку передали апостоли і яку зберегли Отці Церкви. Протестанти чомусь вирішили творити свою істину. А як відомо двох істин не може бути. То чия істина є правдивою - Христа чи протестанських церков

Краще перевести суперечки в формат дослідження як і передбачено цим розділом форуму.

Щодо першості Папи: так він має першість по аналогії з першістю Ап.Петра. ап.Петро був старший серед апостолів, на початку він ніс єпископське служіння в першій єрусалимській Церкві, а потім дбав за зв'язок єднання між окремими місцевими Церквами допомагаючи владнати суперечки, відповідно він головував на першому апостольському соборі апостолів. Апостол Петро закінчив свій шлях і служіння в Римі і його служіння першості в любові природньо перейняв єпископ Риму поставлений Апостолом Петром. З таким переємством служіння першості Петра єпископом Риму погодились і всі тогочасні єпископи вселенської Церкви. Крім того авторитет Римської церкви та її єпископа підсилювався її місцезнаходженням в столиці імперії. Столиця Рим був центром згоди імперії і логічно що столична церква стала центром згоди у вселенській Церкві.
В наш час служіння Папи як першого в любові не реалізується в повній мірі в рамках Вселенської Церкви. Ось цікаве сучасне богословське дослідження, яке намагається вирішити цю проблему спираючись на досвід Церкви: «Примат и экумена. Конкретные предложения, призванные очертить надлежащее положение Папы внутри надконфессиональной Вселенской Церкви.» http://vselenstvo.narod.ru/library/modesto.htm

Щодо виникнення протестантських конфесій, то це окрема тема.

А в чому ж вони відійшли від вчення Христового?

Паша і Свят, по-перше ніде в писанні не згадується, що апостол Петро проживав у Римі. Якщо було б так, то чому ап. Павло, коли писав лист до Римлян не передав привіту "папі Петру"? Про Петра завжди згадувалося, що він жив в єрусалимі.
По-друге.Не написано в Біблії, що він головував на першому єрусалимскому соборі. Він говорив промову на рівні інших апостолів. Осаточне рішення було висвітлено в словах Якова а не Петра.
По-третє. Жодного разу не згадується в Писанні, щоб Петро носив титул Папи.
По-четверте. Свят почитай в довіднику Геллея, як було введене єретичне вчення про єпископат (відмінне від Біблійного).
По-п’яте. Почитай як всі "згоджувалися" з главенством римського єпископа. Як дехто виступав проти УЗУРПАЦІЇ влади римським єпископом.
По-шосте. Я думаю, що духовна влада не передається в рамках якоїсь організації чи релігії. Бога не можна заставити поводитися, як ми того хочемо. Як тільки людина відходить від Бога, і не хоче каятися, є впертою в своїй єресі, Бог залишає таку людину. Вона може говорити, кричати, що Бог з нею, але це далеко не так. Тому, Бог є з тими хто приємний Йому, хто поступає по Його заповідях, хто боїться Його. А це зовсім не прив’язано до конфесії. Якщо "престол" відходить від Бога, то його світильник "зрушується з місця".

Ось декілька
1)В хрещенні немовлят
2) В вченні про чистилище
3) В називанні папи намісником Бога на землі
4) Індулігенції
5)В культі діви Марії
6) В культі поклоніння іконам
7)В створенні інституту єпископату
8)Конкретна блудливість і збоченість багатьох пап
9)Фізичне знищення інакодумців
10)Відділення духовенства від народу
думаю на перший раз достатньо.

Ці твої слова ще раз підтверджують те, що ти відкидаєш частину істини, тобто Передання. Але цього разу на боці Передання стоїть ще і історія, писана незалежними людьми, невже і її ти будеш відкидати.
Як ти коментуєш цей стих?„Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро(скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі Небесного Царства, й що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане на небі”(Мт.16,18-19).
„Паси мої вівці”(Йо.21,15-17).
Ісус промовив ці слова в присутності інших апостолів. Не сказав: пасіть мої вівці, а виразно підкреслив „паси” мої вівці.
На соборі ніхто, крім Петра, не вирішує важливих справ. А апостоли уважно слухають його рішення(Ді.1,13-26).

Писання це не біографії апостолів. Там багато що не згадується з їхнього життя. В писаннях згадується що Петро проповідував і жив по Церквах які складались з юдеїв. Церква зберігає свідчення, що ап.Петро помер мученицькою смертю в Римі.
В листі апостола Павла до Римлян нема привіту ап.Петру оскільки його просто там не було в той час.
Титул «папа» як і «патріарх» є пізнішого походження. Питання не в титулах а в служінні першості. Під яким титулом воно відбувається річ другорядна.

Оскільки ап.Павло був старшим і найбільш авторитетним серед апостолів(це простежується по писаннях) то природньо припустити, що він і головував на соборі.

Вибач, але довідник Геллея не тягне на серйозне історичне дослідження.
Структура з п’яти патріархатів була прийнята всією Вселенською церквою, це є загальновідомий факт і проти цього ніхто не виступав ( а проти узурпації виступали і правильно робили):
«Выражение «пентархия» обозначает каноническую власть пяти патриархатов древней Церкви (в следующей иерархической последовательности: Рим, Константинополь, Александрия, Антиохия, Иерусалим) над всем (тогдашним) церковным миром, как она сложилась в эпоху до Халкидонского собора (451 год). Эта патриархальная структура впервые намечается в шестом каноне Никейского собора 325 года.» (з мого вищезгаданого посилання)
Традиція шанобливого поставлення на перше місце Римського патріархату тягнеться ще з апостольських часів:
«Уже в апостольское время существовал тесный союз любви церковных общин. Будучи самостоятельной и независимой, каждая церковная община была связана с остальными общинами. В послеапостольское время эти связи не ослабляются, а наоборот, усиливаются. С одной стороны, усиливается общий союз церквей и постепенно намечается объединяющий центр. После разрушения Иерусалима такой объединяющей общиной становится Рим. Нет надобности отрицать в угоду конфессиональным различиям совершенно объективный факт особого положения Римской общины. По Игнатию Богоносцу, Римская церковь есть προκαθημένη τής άγάπης71, т.е. первенствующая в Любви. В союзе Любви Римская община является предстоятелем. Она предстоятельствует в делах Любви, за что была восхвалена еще ап. Павлом, и она предстоятельствует среди прочих общин, так как, по Игнатию, сама община есть αγάπη - любовь.» (Афанасьєв «Церковные соборы и их происхождение»)

Про те як передається духовна влада краще обговорити окремо в темі «Про Церкву», де вже це питання зачипалось.

Почиатй краще Дії апстолів, і побачиш, як поводилися апостоли і старші на соборі.
Місце з Матвія я розумію так. Христос мав на увазі розуміння Петра, що Він є Христос. І на цьому розумінні буде збудована Церква Христова.
Про церкву написано, що вона збудована на "Основі апостолів і пророків, де наріжним КАМЕНЕМ є сам Христос"
Тобто церква збудована не тільки на Петрі, думаю це очевидно.

В темі «Задаєм питання для православних» є матеріал в якому пояснюється, що тут немає відступлення від вчення Христового.

Бачу ти в історії не дуже орієнтуєшся. Звиняй, це вчення оформлялось після розколу 1054р. І лише Західною Церквою.

Звиняй, це була ініціатива окремих пап в першому тисячолітті, а не вчення Вселенської Церкви.

Звиняй, це вчення оформлялось після розколу 1054р. І лише Західною Церквою.

В темі «Чи є діва Марія матір’ю Божою?» показано, що цей так зв. культ не суперечить вченню Христовому.

В темі «Про ікони» показано, що використання ікон не суперечить вченню Христовому.

Що ти маєш на увазі? Про це можна було б поговорити окремо в темі «Про церкву». З цікавістю послухаю твою аргументацію.

Це стосується гріховності окремих людей а не Церков

Це стосується також гріховності окремих людей. Церква так ніколи не вчила

Про це також хотілось би детальніше почути в темі «Про церкву».

Для мене видаються дивними твої слова, Тарасе, бо svjat щойно тобі вияснив всі твої питання. Ти що цих відповідей не читаєш? Адже ніяк не зреагувавши починаєш говорити про зовсім інше. А може ти не знаєш як реагувати?
Щодо слів Ісуса, то Він виразно сказав, що збудує на Петрі, а не на розумінні Петра. "Петро(скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають.”(Мт.16,18-19). А ще Христос сказав:
„Паси мої вівці”(Йо.21,15-17).

Паша, та як ти не можеш зрозуміти, що якесь там передання аж ніяк не можна приписувати до істини. Істина є істиною, не ліпи до неї того, чого аж ніяк її не стосується. Невже ти не розумієш, що Христос для того і прийшов, щоби ЗРУЙНУВАТИ РЕЛІГІЮ, яка грунтується на традиціях і переданнях.
Тут треба вибрати щось одне: або Христа і християнство, або традиції і релігію, яку дехто справедливо назвав "опіумом для народу". Релігія призначена для запаморочення мізків темного народу, який не бажає шукати істини.
Тому, перше, аніж щось там пояснювати, постарайся пізнати Бога. Але не розумом своїм обмеженим (це - не образа, розум кожної людини є обмеженим), а вірою. Але вірою не релігійною, яка нікому не потрібна, крім самих священників, які з неї кормляться. Людині релігійна віра нічого не допоможе. А ось коли народиться у серці віра жива - вона людині відкриває засліплені різними переданнями очі - і людина починає бачити трішки духовних речей.
Подумай, чи не краще, замість пустопорожніх суперечок, просто вникати вдома у Слово Боже?

Святе, мені не надто подобається відповідь: Втемі такійто показано, що це не єресь.
Я аналогічно можу писати: В темі такій-то показано, що це єресь.
В тих темах смію зауважити, обговорення ще триває. Особисто я вважаю, що в тих темах сказав достатньо і тому, не маю бажання повторюватися, для того, щоб моя думка виглядала більш вагомою, і загальнопринятою.
Тому я не важаю, що:
1)В темі «Задаєм питання для православних» є матеріал в якому пояснюється, що тут немає відступлення від вчення Христового.
2)В темі «Чи є діва Марія матір’ю Божою?» показано, що цей так зв. культ не суперечить вченню Христовому.
3)В темі «Про ікони» показано, що використання ікон не суперечить вченню Христовому.

І ще раз повторюю, для мене традиція церкви не є остаточним аргументом, як дехто хоче таке нав’язати. Я вважаю, що церковний устрій і вчення Христа записано в Євангеліїї, яка є остаточною істиною, і ніяких одкровень після, які б корегували Писання бути не може. Тому не приймаю аргументів типу: В першій церкві було так, але в зв’язку зі зміною часу чи епохи погляди змінилися.

Може ти знаєш, що означає напис Vicarius Filii Dei, що був на одязі Івана Павла 2.

Яка істина? Твоя? Чи істина якою є Христос і яку Він передав своїм апостолам, а ті своїм послідовникам. Невже ти вважаєш, що твої особисті думки можуть бути більш важливішими ніж слова перших християн, які мали безпосередній контакт з Живим Словом - Ісусом Христом, які прийняли Його науку і її трималися? Невже ти вважаєш, що Ти сьогодні 2000 років по тому, можна заперечувати їхню науку і плекати свою власну, субєктивну і дуже часто хибну.
Христос прийшов не зруйнувати, а доповнити традиції, допомогти зрозуміти в правильному значенні.
Марксиська ідеологія назвала релігію опіумом для народу, щоб поглузувати з Бога, якого вони всіма можливими способами хотіли заперечити. Невже і ти йдеш їхньою стежкою. Але почитай і іншу філософію, в якій говориться, що релігія і віра це екзистенційна потреба людини...